18 січня 2024 року
м. Київ
ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.
щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі
№ 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23)
Не погоджуємося із висновком Великої Палати про прийняття справи
№ 580/4531/23 до розгляду, оскільки в ухвалі про передачу справи з підстав, передбачених частинами третьою, шостою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), касаційний суд таких підстав належним чином не обґрунтував, тому вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала відмовити у прийнятті цієї справи і повернути її для розгляду Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Короткий зміст та підстави заявлених вимог
1. У червні 2023 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Транс Логістик" (далі - ТОВ "А-Транс Логістик", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове Об`єднання "Ірві Спецтехніка Груп" (далі - відповідач 2), у якому просило:
- визнати недійсним договір від 22 листопада 2021 року № 47 на перевезення автомобільним транспортом, укладений відповідачем 1 з відповідачем 2;
- застосувати до сторін цього договору наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України), та стягнути з ТОВ "А-Транс Логістик" на користь ТОВ "Промислове Об`єднання "Ірві Спецтехніка Груп" 472 078,10 грн, а з ТОВ "Промислове Об`єднання "Ірві Спецтехніка Груп" на користь держави 472 078,10 грн.
2.Обґрунтовуючи підставу позову, ГУ ДПС посилалося на те, що договір від
22 листопада 2021 року № 47 відповідачі уклали без наміру його виконання; складені на підставі цього договору документи (акти надання послуг, товарно-транспортні накладні) позбавлені фактичного змісту (господарські операції на виконання договору не відбулися) та були використані виключно в податковому обліку з метою заниження сум податкових зобов`язань, у тому числі з використанням ланцюга безтоварних поставок зернових за участю ТОВ "А-Транс Логістик" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних ТОВ "А-Транс Логістик" на операції з поставки зерна, була зупинена рішеннями комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС).
3.Правовою підставою позову ГУ ДПС зазначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 ЦК України, доводячи, що договір від 22 листопада 2021 року № 47 укладено з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.
(2) Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
5.Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
6.Суди визнали необґрунтованими доводи ГУ ДПС про те, що спір має публічно-правовий характер і має розглядатися в адміністративному судочинстві, зазначивши, що норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), наділяючи органи державної податкової служби правом звернення до суду з позовами до юридичних та фізичних осіб про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, не визначають, який суд повинен розглядати такий спір. Правила ж предметної юрисдикції та підвідомчості справ визначаються виключно процесуальними кодексами України. Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободи договору та вибору контрагента, юридичної рівності, майнової самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що відповідачі, укладаючи і виконуючи договір від 22 листопада 2021 року № 47, діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, юридичний спір щодо цього договору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
(3) Короткий зміст касаційної скарги
7.ГУ ДПС звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (згідно з доводами ГУ ДПС це призвело до неправильного застосування норм матеріального права), просило скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8.Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ГУ ДПС ініціює позов не як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, а як контролюючий орган. Відповідно, подання позову слід розглядати як виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування.
9.Посилаючись на постанови Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі № 580/643/23, від 12 березня 2020 року у справі
№ 2а-0770/2208/12, від 04 грудня 2018 року у справі № 2а-0770/2203/12, від
02 жовтня 2018 року у справі № 817/274/17, а також Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 11 січня 2022 року у справі
№ 904/1448/20, ГУ ДПС вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про підвідомчість цього спору судам господарської юрисдикції.
Короткий зміст ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
10.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі також - Касаційний адміністративний суд) ухвалою від 10 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС та ухвалою від 16 листопада 2023 року справу № 580/4531/23 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої, шостої статті 346 КАС України.
11. Мотивуючи передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 346 КАС України, Касаційний адміністративний суд зазначив про необхідність відступити від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (далі - Касаційний господарський суд), викладених у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, щодо можливості розгляду спорів цієї категорії справ судами господарської юрисдикції та обов`язку суду у спорах цієї категорії перевіряти наявність порушеного цивільного права контролюючого органу.
12.Окрім цього, обґрунтовуючи передачу справи на розгляд Великої Палати за частиною шостою статті 346 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив з того, що: 1) ГУ ДПС оскаржує ухвалені у справі № 580/4531/23 судові рішення з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції; 2) ГУ ДПС у касаційній скарзі посилається, зокрема на постанови Касаційного адміністративного суду від
12 березня 2020 року у справі № 2а-0770/2208/12, від 04 грудня 2018 року у справі № 2а-0770/2203/12, від 02 жовтня 2018 року у справі № 817/274/17, у яких зроблено висновок про підвідомчість аналогічних спорів судам адміністративної юрисдикції; 3) Велика Палата Верховного Суду не зробила висновку щодо предметної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Велика Палата Верховного Суду 18 січня 2023 року постановила ухвалу про прийняття до розгляду справи № 580/4531/23 та призначила її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
14. У цій ухвалі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначена Касаційним адміністративним судом підстава для передачі їй (палаті) на розгляд справи за частиною шостою статті 346 КАС України не знайшла підтвердження, оскільки вирішення питання предметної юрисдикції у справах за позовами територіальних органів Державної податкової служби України до суб`єктів господарювання про визнання недійсними правочинів, укладених з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, безпосередньо пов`язане з розглядом Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та вирішенням питання щодо наявності підстав для відступу від висновків Касаційного господарського суду в постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.
15. ВодночасВелика Палата визнала обґрунтованою передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 346 КАС, мотивувавши цей висновок тим, що:
- колегія суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 16 листопада
2023 року правильно виходила з подібності правовідносин у справі, що переглядається ним в касаційному порядку, та у господарській справі
№ 910/5958/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", компанії
"А/О RIGAS KUGU BUVETAVA" про визнання недійсним контракту. У цих справах позов територіального органу Державної податкової служби України ґрунтувався, зокрема, на положеннях підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, статей 203, 215, частини третьої статті 228 ЦК України;
- у справі № 910/5958/20 (постанова від 29 серпня 2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, дійшов висновків про те, що під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягає встановленню не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною й достатньою підставою для відмови у позові. Тому, вказавши, що позивач не є стороною спірного контракту і не довів, що, крім обов`язку вчинити дії щодо відшкодування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" за рахунок коштів державного бюджету сум податку на додану вартість, його права внаслідок укладення контракту були порушені, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення оспорюваним правочином прав і законних інтересів позивача та відмовив у задоволенні позову;
- на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, позовні вимоги контролюючого органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, недійсними та застосування установлених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами
КАС України, оскільки такий спір пов`язаний із реалізацією органами державної податкової служби компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже є публічно-правовим.
16.З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду виснувала про прийняття справи до розгляду, оскільки Касаційний адміністративний суд в ухвалі про передачу справи достатньо обґрунтував необхідність відступу від висновків Касаційного господарського суду у постанові від 29 серпня 2023 року у справі
№ 910/5958/20 щодо:
1) розгляду спорів за позовами органів Державної податкової служби України до юридичних (фізичних) осіб про визнання правочинів недійсними судами господарської юрисдикції;
2) обов`язку суду у спорах цієї категорії перевіряти, чи є порушення цивільного права контролюючого органу.
ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
17. З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося, тому відповідно до частини третьої статті 34 КАС України висловлюємо окрему думку.
18.За змістом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
19.Під правом на розгляд справи (правом на суд) за стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється можливість особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
20.За усталеною практикою ЄСПЛ суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
21.У пункті 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine) (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд розтлумачив, що фраза "встановлений законом" стосується не лише правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
22. За змістом статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
23.Тому питання щодо прийняття до розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду задля її касаційного перегляду має вирішуватися виключно з підстав, передбачених процесуальним законом (у адміністративному судочинстві - статтею 346 КАС України), наявність яких у справі має бути повно і безсумнівно аргументована у відповідній ухвалі касаційним судом, який передає справу.
24. У цій справі Велика Палата прийняла її до розгляду, визнавши, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі про передачу справи достатньо обґрунтував необхідність відступу від висновків Касаційного господарського суду у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.
25.Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що необхідність відступу від висновку щодо застосування норми (норм) права виникає з певних визначених об`єктивних причин, які повинні бути чітко окреслені та аргументовані. До того ж відступ від правового висновку повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
27. За усталеною позицією обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованого правового висновку Верховного Суду можуть бути виняткові обставини, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо. Таке розуміння необхідності відступу від сформованої правової позиції відповідає також існуючій практиці ЄСПЛ з питань правової визначеності та передбачуваності судових рішень.
28. ТакЄСПЛ у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він (ЄСПЛ) не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.