ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 737/87/22
провадження № 51-4782 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_6 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2022 року й ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270340003714, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 лютого 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком і покарання, призначеного за вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 лютого 2022 року, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Суд у вироку розподілив процесуальні витрати і вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 01 грудня 2021 року близько 21:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків зі своєю співмешканкою ОСОБА_8, діючи з умислом на вбивство останньої, завдав їй один удар лезом ножа в ділянку шиї, у результаті чого її смерть настала від проникаючого колото-різаного поранення шиї з ушкодженням загальної сонної артерії, що призвело до рясної зовнішньої кровотечі та, як наслідок, розвитку гострої крововтрати.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування цих вимог зазначає, що місцевий суд не проаналізував його показань про обставини кримінального правопорушення, відсутність мотиву й умислу на вбивство. Зокрема, як стверджує засуджений, місцевий суд не зважив, що він завдав ножового удару співмешканці з метою самозахисту під час застосування нею фізичного насильства, що свідчить про необхідність перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України. Вважає, що його версія про невинуватість у кримінальному правопорушенні, за яке його засуджено, не була спростована під час судового провадження. Також наголошує на недопустимості як доказу відеозапису з нагрудних камер поліцейських під час його затримання. Крім того, зазначає, що з огляду на його посткримінальну поведінку, конкретні обставини справи й віктимне поводження потерпілої, суд під час призначення покарання повинен був застосувати положення ст. 69 КК України. На ці порушення, як зазначив ОСОБА_7, не звернув уваги апеляційний суд, постановивши рішення, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть аргументів захисника зводиться до того, що в суді не доведено належними і допустимими доказами винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства, а постановлені судові рішення ґрунтуються лише на припущеннях. На підтвердження цієї позиції захисник посилається на доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі засудженого. Крім того, стверджує, що місцевий суд у вироку не дав жодної оцінки деяким дослідженим доказам, а суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доказам, безпосередньо їх не дослідив.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційних скарг сторони захисту відсутні, оскільки судові рішення є законними й обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та виходить із фактичних обставин, установлених цими судами.
Зі змісту касаційних скарг засудженого й захисника вбачається, що вони, крім іншого, посилаються на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять дати окремим доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Натомість вказані обставини, на які посилалася сторона захисту в апеляційних скаргах, аналогічні тим, що наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, не встановивши порушень, передбачених статтями 410, 411 КПК України, залишив вирок без змін, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи визнані необґрунтованими.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За вимогами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Доводи, наведені засудженим і захисником у касаційних скаргах, про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_8 і про позбавлення її життя внаслідок перевищення меж необхідної оборони, аналогічні наведеним в апеляційних скаргах сторони захисту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд, проаналізувавши такі доводи, дав на них вичерпну відповідь та, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту на вирок місцевого суду без задоволення, відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Так, суди попередніх інстанцій проаналізували показання ОСОБА_7 про обставини кримінального правопорушення, зокрема про те, як після спільного розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_8 у них на ґрунті ревнощів стався конфлікт, під час якого остання кинулася на нього з ножем і завдала поранень, а він, захищаючись, повалив її на диван і намагався забрати ніж, однак потерпіла опиралася і в ході цієї штовханини отримала ножове поранення.
Однак така версія подій, висловлена ОСОБА_7 на свій захист, була спростована під час з`ясування судами обставин кримінального провадження й перевірки їх доказами, якими підтверджено вчинення ним умисного вбивства за наведених у вироку обставин, зокрема показаннями свідків; даними протоколів огляду місця події; висновками судово-медичних експертиз щодо характеру, кількості й локалізації тілесних ушкоджень, виявлених під час огляду ОСОБА_7 та дослідження трупа ОСОБА_8, і механізму їх заподіяння; висновком експерта про те, що на дослідженому ножі виявлено сліди крові, ознаки якої збігаються з кров`ю ОСОБА_8 і ОСОБА_7 ; іншими доказами, зміст яких докладно наведено у вироку і яким суд дав належну оцінку.
Згідно з положеннями ст. 36 КК України обов`язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК України є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, тобто вчинення потерпілим суспільно небезпечного посягання на життя, здоров`я, інші охоронювані законом права, інтереси винного або іншої особи, інтереси держави або суспільства, яке би викликало об`єктивну необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння фізичної шкоди у визначених законом межах. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним слід кваліфікувати за ст. 115 КК України.