ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 641/782/22
провадження № 61-15479св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник)- ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Наталія Вікторівна,
заінтересована особа (стягувач)- Товариство з обмеженою відповідальністю"ОТП Факторинг Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року у складі судді Музиченко В. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В.
Скарга мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 рокустягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пеню за договором кредиту № CM-SME-702/203/2007 від 21 грудня 2007 року у сумі 1 501 456,87 грн.
19 лютого 2018 року за цим рішенням Комінтернівським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 641/6630/15-ц, за яким 10 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
10 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по цивільній справі № 641/6630/15-ц без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У цей же день, 10 лютого 2020 року, старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. в межах вище вказаного виконавчого провадження винесла постанову № НОМЕР_1 від 10 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) виконавчого збору у розмірі 150 145,68 грн (тобто 10 % від 1 501 456,87 грн).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. від 10 лютого 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) виконавчого збору в розмірі 150 145,68 грн згідно постанови № НОМЕР_1 від 10 лютого 2020 року.
Заявник вважає, що у старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. не було підстав для стягнення з нього виконавчого збору.
Вважаючи дії державного виконавця незаконними, а зазначену постанову протиправною, уточнивши в подальшому вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 150 145,68 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. від 10 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 150 145,68 грн;
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що в період існування даних правовідносин діяв Закон України "Про виконавче провадження" в такій редакції, що передбачає стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, незалежно від фактично стягнутих державним виконавцем сум, а тому постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пархоменко Н. В. від 10 лютого 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 150 145,68 грн була винесена у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
30 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Катерини Галайденко від 12 січня 2024 року № 66/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу № 641/782/22 (провадження № 61-15479св23) призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пеню за договором кредиту № CM-SME-702/203/2007 від 21 грудня 2007 року у сумі 1 501 456,87 грн.
19 лютого 2018 року за цим рішенням Комінтернівським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 641/6630/15-ц.
10 квітня 2018 року за виданим у цивільній справі № 641/6630/15-ц виконавчим листом постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
10 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по цивільній справі № 641/6630/15-ц без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У цей же день, 10 лютого 2020 року, старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. в межах вище вказаного виконавчого провадження винесла постанову № НОМЕР_1 від 10 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) виконавчого збору у розмірі 150 145,68 грн (10 % від 1 501 456,87 грн).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Пархоменко Н. В. від 10 лютого 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) виконавчого збору в розмірі 150 145,68 грн згідно постанови № НОМЕР_1 від 10 лютого 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо юрисдикції
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).
Водночас, ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови, в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пархоменко Н. В. від 10 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим провадженням № НОМЕР_2.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови.
Проте, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року провадження у справі № 520/20558/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) про скасування постанови закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Роз`яснено заявнику право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.