ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 607/22710/21
провадження № 61-9140св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2023 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Костіва О. З., Хоми М. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання реєстраційної дії неправомірною та її скасування,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до суду з позовом до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, в якому просив визнати неправомірною та скасувати реєстраційну дію від 08 жовтня 2021 року щодо реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року у справі № 607/10896/19.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 08 жовтня 2021 року Відділ реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради за заявою ОСОБА_2, без його письмової згоди як батька, неправомірно зареєстрував місце проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року у справі № 607/10896/19, яке не набрало законної сили, оскільки 05 квітня 2021року було скасовано постановою Тернопільського апеляційного суду та ухвалено нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовлено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вважає, що реєстрація дитини була проведена на підставі рішення суду, яке втратило чинність, тому є неправомірною.
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалою від 05 квітня 2022 року, оформленою протоколом судового засідання, залучив до участі у справі, як третю особу, ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 10 січня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що 08 жовтня 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року, на підставі якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, зупинено не було та вважалося таким, що набрало законної сили і підлягало до виконання, тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання дитини.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 02 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сампара Н. М., залишив без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 08 жовтня 2021 року здійснена відповідачем у відповідності до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н. М. у червні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що ОСОБА_2 не отримала згоди ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 ; відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили, про визначення місця проживання дитини за вказаною адресою, тому реєстрація дитини є неправомірною.
Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 296/8597/16-а та від 27 квітня 2020 року у справі № 642/5375/17.
Судові рішення щодо ОСОБА_3, які прийняті суддею Гірським Б. О., брат якого керував викраденням дитини, є неправомочними.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - адвокат Степанова О. В. у вересні 2023 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційну скаргу було розглянуто по суті 02 червня 2023 року колегією у складі суддів Бершадської Г. В., Костіва О. З., Хоми М. В.; розгляд справи суддею Гірським Б. О. по суті не проводився.
Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не є подібними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Справа № 607/22710/21 надійшла до Верховного Суду 16 серпня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 12 листопада 2020 року у справі № 607/10896/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини задовольнив. Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Служба у справах дітей Теребовлянської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини відмовив. Рішення набрало законної сили 24 грудня 2020 року.
Вказаним рішенням встановлено, що 22 березня 2019 року ОСОБА_1 без згоди матері дитини ОСОБА_2 забрав малолітнього сина ОСОБА_4 із дошкільного навчального закладу " Затишок" та перевіз дитину у будинок за місцем його проживання: АДРЕСА_2, в якому ОСОБА_4 разом із батьком проживають по даний час, натомість матір дитини обмежена у спілкуванні з сином.
21 січня 2021 року Тернопільський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року та витребував цивільну справу із суду першої інстанції.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року скасував та ухвалив нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Служба у справах дітей Теребовлянської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини задовольнив. Визначив місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Верховний Суд постановою від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана адвокатом Залевським В. В., та касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року скасував. Передав справу № 607/10896/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2021 року відкрив апеляційне провадження у справі № 607/10896/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року залишив без змін.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду ОСОБА_1 у січні 2022 року подав апеляційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 22 лютого 2022 року відкрив провадження у справі № 607/10896/19 та витребував справу із суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2022 рокуклопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судового рішення задовольнив. Зупинив дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Справу № 607/10896/19 призначив до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Верховний Суд постановою від 12 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2022 року залишив без змін. Поновив дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року.
Також судами з інформації, наданої Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 16 листопада 2021року встановлено, що згідно з реєстром Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським MB УДМС України в Тернопільській області за період з 01 серпня 2012 року до 31 березня 2016 року та за період виконання відділом повноважень з 04 квітня 2016 року до 16 листопада 2021 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з 08 жовтня 2021 року на підставі рішення суду № 607/10896/19 від 12 листопада 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншщим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.