ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 607/13370/21
провадження № 61-15848св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Кредобанк", приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Савка Володимир Ігорович,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник - адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року у складі судді Дзюбича В. Л.та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Бершадська Г. В., Костів О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - АТ "Кредобанк"), приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Савки В. І. про визнання недійсними договорів іпотеки.
Із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12 жовтня 2021 року просила суд:
- визнати недійсним договір іпотеки від 28 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою В. І. і зареєстрований за № 1254;
- визнати недійсним договір іпотеки, укладений 20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою В. І. і зареєстрований за №1623;
- визнати недійсним договір іпотеки, укладений 26 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою В. І. і зареєстрований за № 3413;
- визнати недійсним договір іпотеки, укладений 01 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою В. І. і зареєстрований за № 79.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 28 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савка В. І. і зареєстрований за № 1254.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савка В. І. і зареєстрований за № 1623.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 26 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савка В. І. і зареєстрований за № 3413.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 01 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та АТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савка В. І. і зареєстрований за № 79.
06 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пересоляк О. С. звернувся до суду із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення про відшкодування судового збору у розмірі 908 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 315 800,00 грн, транспортних витрат та витрат на проживання в сумі 12 638,59 грн.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пересоляка О. С. про ухвалення у справі додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 12 638,59 грн витрат, пов`язаних з переїздом представника позивача адвоката Пересоляка О. С. до м. Тернополя, а також за оренду ним житла.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн сплаченого позивачем судового збору.
Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що понесення витрат у сумі 12 638,59, пов`язаних з переїздом представника позивача - адвоката Пересоляка О. С. до м. Тернополя, а також за оренду ним житла, та 908,00 грн сплаченого позивачем судового збору доведено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема квитанціями про сплату судового збору, відповідними платіжними документами про оплату витрат на проїзд та проживання у готелі, тому такі витрати є обґрунтованими.
В частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги суд першої інстанції зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 315 800,00 грн є надмірно завищеними. Тому, розумним, співрозмірним та справедливим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу є сума в розмірі 30 000,00 грн.
Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що вирішений судом спір не відноситься до складних спорів, оскільки його зміст полягав у передачі одним із подружжя в іпотеку спільного майна без згоди іншого подружжя, що є очевидно неправомірним та не вимагало значних труднощів для захисту порушених прав позивача.
Не погодившись з додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Пересоляк О. С. оскаржив його в апеляційному порядку.
Не погодившись з рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року, АТ "Кредобанк", представник ОСОБА_2 - адвокат Матвіяс А. Б., приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Савка В. І. оскаржили його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року апеляційні скарги АТ "Кредобанк", представника ОСОБА_2 - адвоката Матвіяса А. Б. залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Савки В. І. задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Савки В. І. про визнання недійсними договорів іпотеки скасовано і відмовлено в цій частині вимог.
В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Пересоляк О. С. залишено без задоволення.
Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Савки В. І., апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права щодо суб`єктного складу відповідачів.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31 жовтня 2023 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Пересоляка О. С. через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року та постановаТернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції ухвалені судами з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга позивачки на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року не містить доводів в частині апеляційного перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині зазначена постанова апеляційного суду касаційному перегляду не підлягає.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року оскаржені позивачкою лише в частині відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги. Доводів в частині відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом представника позивача - адвоката Пересоляка О. С. до м. Тернополя, а також за оренду ним житла, та сплаченого позивачем судового збору, касаційна скарга не містить, а тому в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині зазначені судові рішення касаційному перегляду не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.