ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 752/15306/21
провадження № 61-9449св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Національна академія наук України, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, у складі судді Машкевич К. В.,
від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П., від 16 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії наук України, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування квартирою.
2. Позов обґрунтував тим, що 31 липня 1981 року виконавчим комітетом Печерської районної ради народних депутатів м. Києва йому був виданий ордер серії Б № 87890 на квартиру
АДРЕСА_1 на сім`ю з двох осіб: він та його дружина ОСОБА_2 .
3. 12 квітня 1996 року в зв`язку з придбанням квартири АДРЕСА_2, він був знятий з реєстрації у спірній квартирі та зареєстрований у придбаній.
4. Вказував, що відносини з дружиною у нього не склалися, проте він продовжував проживати за обома адресами до 2010 року.
5. У 2010 році ОСОБА_2 замінила замки на дверях квартири АДРЕСА_1, перешкоджаючи йому в користуванні квартирою, не дивлячись на те, що в ній залишилися його особисті речі, наукові архіви, які знаходяться там і дотепер.
6. 22 листопада 2016 року їх шлюб зі ОСОБА_2 був розірваний, а у лютому 2021 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 померла.
7. У травні 2021 року при перегляді особистих речей він виявив документи про приватизацію ОСОБА_2 спірної квартири у 1997 році без його згоди.
8. Зазначав, що не дивлячись на наявність прописки за іншою адресою, він продовжував проживати в спірній квартирі, надавав кошти на її утримання, здійснював поточний ремонт, зберігав в ній свої речі.
9. З урахуванням наведеного вважав, що було порушено його право на приватизацію житла.
10. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним з дати видання та скасувати розпорядження Управління справами Національної академії наук України № 1559
від 13 жовтня 1997 року;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 13 жовтня 1997 року, видане Управлінням справами Національної академії наук України на підставі розпорядження № 1559 від 13 жовтня
1997 року;
- визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
11. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 16 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що ОСОБА_1 не був зареєстрований у спірній квартирі на момент її приватизації, тривалий час був зареєстрований та проживав в іншій квартирі, придбаній ним у власність, а доводи позивача щодо одночасного проживання одночасно у двох квартирах є недоведеними.
13. При цьому судами враховано, що за змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. У червні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
17. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 12 січня 2024 року у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 11 березня 2021 року у справі № 265/3035/19,
у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі
№ 6-125цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Вказує, що саме він був наймачем спірної квартири і для набуття
ОСОБА_2 статусу наймача квартири необхідна була його згода, натомість матеріали справи не містять документів на підтвердження зміни наймача.
20. Зауважує, що довідка про склад сім`ї, відповідно до якої у спірній квартирі зареєстрована лише ОСОБА_2, не може бути доказом того, що він не був членом сім`ї ОСОБА_2 і його згода на приватизацію не вимагалась.
21. Наголошує, що приписи статті 65 ЖК України (в редакції від 01 січня 1993 року) не містять вказівки на неможливість визнання права користування житловим приміщенням у зв`язку із одночасним проживанням в іншому житлі.
22. Звертає увагу, що його в судовому порядку не було визнано таким, що втратив право користування спірним житлом.
23. Вважає, що факт відсутності запису про реєстрацію постійного місця проживання за адресою спірної квартири не може бути підставою для позбавлення його права на приватизацію квартири, наймачем якої він є з 1981 року. При цьому вказує, що реєстрація місця проживання не підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання особи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи встановлені судами
24. 31 липня 1981 року, на підставі рішення виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів від 27 липня 1981 року № 314/13, ОСОБА_1 видано ордер серії Б № 87890 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 на сім`ю, що складається з двох осіб - він та дружина ОСОБА_2 .
25. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва
від 22 листопада 2016 року у справі № 752/18367/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
26. Розпорядженням Управління справами Національної академії наук України № 1559 від 13 жовтня 1997 року ОСОБА_2, на підставі поданих нею документів та заяви про приватизацію, була передана у власність квартира
АДРЕСА_1, про що видане відповідно Свідоцтво
від 13 жовтня 1997 року.
27. Відповідно до довідки Житлово-комунальної контори про склад сім`ї наймача квартири Ф-4, зареєстрованою в квартирі була лише ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
29. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.