ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 522/25941/16-ц
провадження № 61-6284св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Свяченої Ю. Б., від 08 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., від 20 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", найменування якого у подальшому було змінено на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), про зобов`язання відновити банківське обслуговування, стягнення збитків, спричинених блокуванням коштів.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, щоз метою отримання заробітної плати на банківську картку він став користуватися послугами банку. Зокрема у період з серпня 2008 року по лютий 2014 року йому були перераховані кошти на загальну суму 355 209,82 грн.
3. 18 березня 2014 року банк заблокував карткові рахунки та доступ до депозитних вкладів, які були оформлені у відділеннях у Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
4. 19 березня 2014 року на сайті банку з`явилась інформація про тимчасову неможливість виконувати обов`язки на території окупованого Криму.
5. Позивач неодноразово звертався до відділення АТ КБ "ПриватБанк" в
м. Одесі, але банк грошові кошти не повернув.
6. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, з врахуванням пояснень від 03 грудня 2021 року, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати відповідача відновити банківське обслуговування банківської картки НОМЕР_1 з коштами, що залишалися на рахунку у розмірі 355 209,82 грн;
- стягнути з відповідача збитки, спричинені незаконним блокуванням коштів, у розмірі 762 472,75 грн.
7. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня
2021 року залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Інформація про рух справи в судах
8. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня
2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 18 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено, через недоведеність позовних вимог.
9. Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів вказала, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, відповідач не заперечував щодо належності платіжної картки Visa Classic НОМЕР_1 позивачу, як і не надав доказів на спростування того, що кошти на рахунку позивача відсутні або, що вказана банківська картка йому не видавалася.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня
2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді залишку на банківському рахунку в розмірі 37 480,31 грн та інфляційні втрати в сумі 7 336,56 грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
11. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав факт неповернення ОСОБА_1 грошових коштів у вигляді залишку на рахунку в розмірі 37 480,31 грн.
12. Позовні вимоги про відшкодування збитків, спричинених незаконним блокуванням коштів, з врахуванням заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності, суд задовольнив за період із 05 листопада
2017 року по 05 листопада 2020 року у розмірі 7 336,56 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2021 року змінено в частині визначення суми інфляційних втрат та 3% річних. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних за період з 19 березня 2014 року по 30 листопада 2021 року в сумі 80 246,66 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
14. Колегія суддів погодилась з висновками районного суду в частині стягнення грошових коштів у вигляді залишку на банківському рахунку в сумі 37 480,31 грн, розмір яких визнано відповідачем, проте вказала на помилкове застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності, оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за квітень
2014 року заявлені у 2016 році в межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. У касаційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат
Кобзар Ю. Б. просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а крім того виключити із мотивувальної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня
2021 року посилання на те, що:
- "… банк на вимогу ОСОБА_1 не виконав покладені на нього зобов`язання за умовами договору щодо повернення суми депозиту та нарахованих процентів, чим позбавив вкладника права користуватись належним їй майном, отже, банк зобов`язаний повернути вкладнику суми вкладу";
- "відповідно до умов договору про переведення боргу, електронний додаток № 1 містить перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, за якими здійснено переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон", зокрема за депозитним договором № SAMDP03000008623106".
Також виключити із мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року посилання на те, що:
- "… аргументи заявника щодо наявності підстав для залучення ТОВ "ФК "Фінілон" як відповідача в цій справі, є неспроможними, оскільки саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу, з приводу виконання умов якого виникли спірні правовідносини, а отже, й належним відповідачем, що відповідає правовій позиції у подібних правовідносинах, викладеній Верховним Судом у вищезгаданих постановах";
- "Встановивши, що між сторонами укладено договір банківського рахунку, а факт наявності грошових коштів підтверджено договором про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, з урахуванням додатку до нього, в якому банк визнав борг перед позивачем за договором банківського рахунку на суму 37 480,31 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що банк на вимогу ОСОБА_1 не виконав покладені на нього зобов`язання за умовами договору, чим позбавив вкладника права користуватись належним їй майном, отже, банк зобов`язаний повернути вкладнику суми вкладу".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. 01 травня 2023 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат
Кобзар Ю. Б. подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у цивільній справі № 522/25941/16-ц.
17. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
18. У вересні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,
від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 25 червня 2019 року у справі № 25 червня 2019 року
у справі № 910/17792/17, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21,
від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Вказує, що належним відповідачам у справі є ТОВ "ФК "Фінілон", а тому суди попередніх інстанцій мали відмовити у задоволенні вимог до АТ КБ "ПриватБанк".
21. Вважає, що наявність згоди позивача на укладення банком договору про переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" підтверджено конклюдентними діями ОСОБА_1, а саме мовчазною згодою. Крім того, така згода в цілому не є необхідним елементом договору про переведення боргу.
22. Стверджує, що довідка банку та витяг з електронного додатку до договору про переведення боргу є виключно підтвердженням факту переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", тоді як банк жодним чином не визнавав борг перед позивачем за договором банківського рахунку в розмірі 37 480,31 грн.
23. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши 3% річних, які не є предметом спору у цій справі. Позовна заява та заява про збільшення позовних вимог містила вимоги щодо стягнення лише інфляційних втрат, розрахунок заборгованості також був наданий відносно стягнення інфляційних втрат за період з 19 березня 2014 року по
05 листопада 2020 року.
24. Зауважує, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, у разі доведення їх обґрунтованості та з врахуванням поданої банком заяви про застосування наслідків позовної давності, викладеної у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог, можуть бути стягнуті лише за період
із 05 листопада 2017 року по 05 листопада 2020 року.
25. Звертає увагу на помилкові висновки суду першої інстанції та апеляційного суду щодо наявності між сторонами правовідносин за депозитним договором та договором банківського вкладу, оскільки у цій справі правовідносини виникли щодо договору банківського рахунку, відкриття якого позивачем не доведено, як і того, що він звертався до банку з вимогою про закриття такого рахунку і повернення коштів.
26. У жовтні 2023 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат
Кобзар Ю. Б. подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання чи є нікчемним або оспорюваним договір про переведення боргу, укладений в письмовій формі за можливої відсутності згоди кредитора.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27. 28 червня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а саме до 23 червня 2023 року. Колегією суддів, враховуючи, що копія вказаної ухвали була отримана позивачем 14 червня 2023 року, не встановлено підстав для продовження строку на подання відзиву.
Фактичні обставини справи
28. ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати від ТОВ "КБ Комутаційної апаратури" було отримано банківську картку
№ НОМЕР_2 .
29. Із 18 березня 2014 року ОСОБА_1 втратив можливість користування належним йому платіжним інструментом - карткою № НОМЕР_2 .
30. 19 березня 2014 року на сайті банку з`явилась інформація про тимчасову неможливість виконувати свої обов`язки на території окупованого Криму.
31. 17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ ФК "Фінілон" укладений договір про переведення боргу з подальшим укладенням
18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору.
32. Відповідно до умов договору про переведення боргу, електронний додаток № 1 містить перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, за якими здійснено переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон", зокрема за договором № SAMDP03000008623106.
33. У 2015 році ОСОБА_1 звертався до АТ КБ "ПриватБанк" із вимогою про повернення грошових коштів на картковому рахунку, але банк не задовольнив його заяву, мотивуючи свою відмову тим, що на виконання пункту 5 Постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року
№ 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" банк був зобов`язаний припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів, розташованих в АРК Крим і
м. Севастополі; також Постановою державної ради республіки Крим
№ 2085-6/14 від 30 квітня 2014 року, № 2474-6/14 від 03 вересня 2014 року, було визначено перелік майна, яке підлягало націоналізації та обліковується як власність республіки Крим, до якого було також віднесено рухоме і нерухоме майно ПриватБанку, що знаходилося на території АРК Крим, що мало наслідком позбавлення банку доступу до первинної бухгалтерії та документації Кримської філії банку, в тому числі і за зобов`язаннями банку перед ОСОБА_1 .
34. Довідкою, виданою 01 лютого 2021 року, АТ КБ "ПриватБанк" стверджувало про виконання зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК "Фінілон" коштів ОСОБА_1 на суму 37 480,31 грн, відповідно до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
36. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.