ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 279/3762/23
провадження № 61-15330св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Ушомирська сільська рада Ушомирської сільської територіальної громади Коростенського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ушомирської сільської ради Ушомирської сільської територіальної громади Коростенського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2023 року у складі судді Недашківської Л. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г.С., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю 14 календарних днів після набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її сестри ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, як такий, що був наданий їй рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року у справі № 279/6104/21, пропущений нею з поважної причини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є позивачка, інших спадкоємців немає.
29 квітня 2021 року вона звернулася із заявою до Коростенської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку пропуском строку для прийняття спадщини.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року, яке набрало законної сили 28 лютого 2022 року у справі № 279/6104/21 їй було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Однак у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану вона до нотаріуса з відповідною заявою не звернулась. Зазначає, що в перші місяці війни нестабільно працювали відділи поштового зв`язку та нотаріуси, у зв`язку з чим вона не мала можливості в період з 28 лютого до 28 квітня 2022 року подати заяву про прийняття спадщини.
08 вересня 2022 року вона звернулася до Коростенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак листом від 08 вересня 2022 року їй роз`яснено, що вона пропустила додатковий строк для прийняття спадщини.
Вважає, що визначений їй рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин, оскільки цей строк співпав із уведенням військового стану, нотаріальна контора у період з 09 до 14 березня 2022 року не працювала, а з 23 серпня 2022 року вона травмувалася та перебувала на амбулаторному лікуванні. Також посилалася на суперечливий характер пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану".
У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 26 липня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Житомирський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. При цьому суд дійшов висновку, що визначений судом додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини позивачка пропустила без поважних причин.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо заборони судам повторно встановити пропущений з поважних причин додатковий строк для прийняття спадщини, попередньо встановлений судом.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що законом не заборонено повторно звертатися із вимогами про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини. Також скарга містить доводи про помилковість висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску встановленого судовим рішенням строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема, з посиланням на те, що цей строк продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" на чотири місяці, однак позивачка у цей строк не звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Водночас апеляційний суд не врахував, що Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 дійшов висновку, що вказана постанова Кабінету Міністрів України суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Купище Коростенського району Житомирської області померла сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина за законом.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року у справі № 279/6104/21 ОСОБА_1 визначено додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті сестри, ОСОБА_2
ОСОБА_1 визначеним судом додатковим строком для подання заяви про прийняття спадщини не скористалася.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.