ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 753/930/20
провадження № 61-6101св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю та стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що у 2003 році сторони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року.
За час перебування у шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося, у зв`язку з чим наприкінці 2015 році їх шлюбні стосунки фактично припинилися. З моменту народження і до цього часу дитина зареєстрована та проживає разом
з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .
05 травня 2015 року з метою врегулювання питань, пов`язаних з виконанням шлюбних, сімейних та батьківських обов`язків, сторони уклали нотаріально посвідчений шлюбний договір.
Вказувала, що понад рік відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, передбачених законом та шлюбним договором, не допомагає дитині матеріально. Дитина перебуває на повному утриманні позивачки, яка особисто займається її вихованням, піклується про стан її здоров`я, усіма засобами намагається забезпечити здобуття нею освіти. Позивач є фізичною особою-підприємцем, має достатній дохід, що підтверджує її можливість
і в подальшому на належному рівні виконувати свої батьківські обов`язки та піклуватися про дочку. Водночас відповідач фактично не має можливості здійснювати свої батьківські обов`язки та на власному прикладі виховувати дитину, оскільки притягується до кримінальної відповідальності за шахрайство у сфері туризму, до нього застосовано запобіжний захід
у вигляді цілодобового домашнього арешту, в судах розглядається велика кількість спорів щодо стягнення з нього боргів, в тому числі і за позовною заявою ОСОБА_1 щодо повернення позики в сумі 20 000,00 дол. США.
Позивачка посилалася на те, що відсутність рішення про визначення місця проживання дитини з нею позбавляє її можливості поїхати з дитиною за кордон на оздоровлення.
ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_5 з матір`ю та стягнути з відповідача на її користь аліменти
в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною повноліття.
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини
з батьком.
Позов мотивований тим, що через рік і чотири місяці після народження доньки ОСОБА_5 її мати, ОСОБА_1, поїхала за кордон і з того часу по
10 місяців на рік перебувала за кордоном: у Китаї, Японії та інших країнах. Не дбала про матеріальне забезпечення сім`ї, заробіток витрачала на власні потреби, дитиною не опікувалась, не займалась її вихованням, вела аморальний спосіб життя. Весь цей час ОСОБА_2 у повному обсязі виконував свої батьківські обов`язки: забезпечував дитину матеріально, займався її вихованням, створював умови для її всебічного розвитку. Він влаштував дитину до музичної та загальноосвітньої шкіл, сплачував за навчання, а мати навіть не була присутня на випуску дитини із садочка та на першому дзвонику.
Зазначав, що за останні роки перебування за кордоном ОСОБА_1 стала неврівноваженою та емоційно нестабільною. У листопаді 2019 року, коли дитина була у нього, ОСОБА_1 з невідомою особою увірвались до його оселі та з погрозами забрали дитину, після чого вона написала до школи заяву про заборону йому та бабусі бачитись з дитиною і забирати її зі школи. Незважаючи на те що ОСОБА_2 перебуває під домашнім арештом, він працює удома, має повноцінну сім`ю - дружину та двох малолітніх дітей, проживає у будинку, розташованому на належній його матері земельній ділянці, в період 2017-2019 років дочка також проживала разом з ним
у цьому будинку, де створені належні умови для її проживання та розвитку.
Враховуючи зазначене, а також те, що ОСОБА_1 постійно перебуває за кордоном, спосіб її життя унеможливлює виконання нею материнських обов`язків, може призвести до розбещення дитини, а залишення дитини
з дідом та бабою суперечить її інтересам, він не може погодитись з тим, щоб дитина залишилась без батьківської опіки.
ОСОБА_2 просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15 січня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи
в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що
з народження дитина проживає за однією адресою у м. Києві, де для неї створені прийнятні умови проживання, а мати має достатній самостійний дохід, любить свою дитину і бажає її виховувати. Доказів наявності
у позивачки психічних розладів чи шкідливих звичок, які перешкоджали
б нормальному вихованню дитини, суду не надано. При цьому суд врахував, що впродовж тривалого часу дитиною опікувався відповідач, займався її вихованням та створював умови для її всебічного розвитку, тоді як позивачка майже постійно перебувала за кордоном, проте вказана обставина не дає підстав уважати, що вона є поганою матір`ю, і не свідчить про неможливість виконання нею батьківських обов`язків з урахуванням того, що восени
2019 року позивач повернулася в Україну та має намір самостійно виховувати дитину.
Батько теж любить свою дочку і бажає її виховувати, проте суду не надано належних доказів, які свідчили би про те, що він може забезпечити дитині матеріально-побутові умови, рівень комфорту, умови навчання і розвитку не гірші від тих, у яких на цей час проживає дитина. До того ж доказами відповідач не підтвердив придатність його житла для проживання у ньому трьох малолітніх дітей і двох дорослих, зокрема, з урахуванням того, що його помешкання знаходиться у стані будівництва і не прийняте до експлуатації. Також суду не надано доказів наявності у відповідача самостійного доходу, достатнього для забезпечення належних умов проживання, виховання та навчання дитини, з урахуванням перебування на його утриманні ще двох малолітніх дітей та непрацездатної дружини. На думку суду, таке рішення цілком відповідає інтересам дитини, яка залишається проживати у звичному для неї соціальному середовищі в умовах стабільності, безпеки, впевненості
у сьогоденні та більш віддаленій часовій перспективі, і буде захищена від негативних психоемоційних переживань, пов`язаних зі зміною місця проживання, школи, відірваністю від звичного оточення та друзів-однолітків.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати
в сумі 51 761,41 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу адвоката Слободенюк Г. М., яка діє в інтересах ОСОБА_2, задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня
2021 року скасовано і ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю та стягнення аліментів відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_2 .
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
і задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що і батько, і матір, які проживають окремо, створили належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Батьки люблять дитину та хочуть піклуватися про неї. Разом з тим батько дитини, на відміну від матері, набагато більше уваги приділяв доньці: її стану здоров`я, вихованню, дозвіллю, розвитку - та приділяє і тепер. Мати дитини дуже часто перебувала за межами України, а в цей час донька проживала з бабою і дідом. При цьому дитячий садочок та школу, у якій навчалась дитина, відвідував саме батько. Також батько водив дитину на гурток, піклувався про неї, проводив з нею багато часу. Крім цього, суд виходив насамперед з інтересів дитини, яка виявила бажання проживати разом з батьком.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Полуніна К. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року і залишити
в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова не містить мотивів відхилення аргументів ОСОБА_1, апеляційний суд залишив поза увагою наведені нею факти та докази, які були враховані судом першої інстанції. Зазначає, що малолітня дитина у суді першої інстанції висловила своє бажання проживати разом з матір?ю. Апеляційний суд не перевірив фінансових можливостей батька. ОСОБА_2 негативно впливає на доньку.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 752/22028/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі
№ 607/425/16-ц від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17,
від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, від 21 липня 2021 року
у справі № 404/3499/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16,
від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, від 24 квітня 2019 року
у справі № 300/908/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17,
від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, від 16 листопада 2020 року
у справі № 313/310/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц,
від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, від 06 червня 2019 року
у справі № 495/2106/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 527/1107/20,
від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
23 серпня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Якименко М. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги фактично стосуються оспорювання обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, які, у свою чергу, встановлені на підставі оцінки доказів у справі. Аргументи скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів. Маргарита висловила бажання проживати з батьком.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
27 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
08 серпня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року.
За час перебування у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 травня 2015 року сторони уклади шлюбний договір, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В. В., запис у реєстрі № 510.
Зі змісту вказаного договору відомо, що сторони не узгоджували, з ким
із батьків буде проживати дитина у разі розірвання шлюбу, проте згідно
з умовами, визначеними у статті 3 цього договору, зобов`язалися в рівних частинах покривати всі витрати, пов`язані з утриманням дітей, їх розвитком, навчанням, вихованням, а також додаткові витрати на дітей, що зумовлені особливими обставинами.
Після розірвання шлюбу за домовленістю сторін їх донька ОСОБА_5 залишилася проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1, де вона зареєстрована. У цій квартирі також проживають ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (батько і мати ОСОБА_1 ) та
ОСОБА_8 (брат ОСОБА_1 ).
Згідно з актами обстеження умов проживання від 21 лютого 2020 року та від 19 травня 2020 року, складеними спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, за вказаною адресою для дитини створені належні умови для проживання, розвитку та навчання, а саме: квартира складається з трьох кімнат з усіма комунальними зручностями, забезпечено належний санітарно-гігієнічний стан житла, для дитини з мамою є окрема кімната, яка облаштована необхідними меблями та побутовими приладами, стосунки у сім`ї доброзичливі.
На момент звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснювала діяльність, обсяг її доходу за 2018 рік становив 1 347 904,00 грн, а за 2019 рік -
1 448 827,00 грн, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
У січні 2020 року ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, що підтверджується скриншотом з додатка OpenDataUA та не заперечувалося позивачкою.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання громадян від 10 березня 2020 року, складеним депутатом Баришівської селищної ради, встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом з дружиною ОСОБА_9 та донькою ОСОБА_10 у будинку за адресою: