ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 946/750/20
провадження № 61-15281св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Живора Євген Васильович, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року у складі судді Адамова А. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у складі колегії суддів Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання його батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що з осені 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою:
АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3, запис про батька якого без відома позивача було проведено за частиною першою статті 135 СК України, тобто зі слів матері дитини, в Ізмаїльському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Позивач зазначав, що хоча на момент народження дитини сторони у шлюбі не перебували, але проживали разом, він ніколи не відмовлявся від дитини та хотів, щоб у свідоцтві про народження у відомостях про батька були вписані саме його дані.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- внести зміни до актового запису про народження № 178 від 09 лютого
2017 року, складеного Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
а саме: змінити прізвище дитини з " ОСОБА_4" на " ОСОБА_5"; по батькові дитини залишити без змін; в графі: "Відомості про батька" вказати: " ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; громадянин України; місце проживання - АДРЕСА_2".
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з осені 2012 року вона проживала з ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Зазначала, що ОСОБА_1 дійсно є батьком малолітнього ОСОБА_3, проте від надання допомоги в утриманні сина у добровільному порядку ухиляється.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути
з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі
в розмірі 6 000,00 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено внести зміни до актового запису про народження № 178 від 09 лютого 2017 року, вчиненого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: в графі "Батько" вказати
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; змінити прізвище дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з " ОСОБА_4" на " ОСОБА_5"; по батькові дитини залишити без змін.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
у твердій грошовій сумі у розмірі 2 833,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі зустрічної позовної заяви (22 вересня 2020 року) до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 позов про встановлення батьківства визнала, а внесення змін до актового запису цивільного стану та зміна прізвища відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 .
Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач за первісним позовом є працездатним, отже, спроможним сплачувати аліменти щомісячно, оскільки належне утримання дитини є його обов`язком. При цьому суд урахував, що відповідач має можливість надавати аліменти у розмірі, співмірному із його матеріальним забезпеченням, а тому аліменти визначив у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку станом на дату вирішення справи, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання про зміну прізвища дитини, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо задоволення позовних вимог про зміну прізвища ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, з " ОСОБА_4" на " ОСОБА_5", суд апеляційної інстанції вважав, що зміна прізвища дитини на прізвище його біологічного батька відповідатиме якнайкращим його інтересам, оскільки сприятиме його ідентифікації, збереженню зв`язку з рідним батьком. У той час як прізвище " ОСОБА_4" є прізвищем першого чоловіка ОСОБА_2, тобто не рідної людини.
При цьому суд, дотримуючись балансу інтересів сторін, урахував, що дитина від народження до літа 2019 року проживала з матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який брав участь у вихованні та утриманні дитини, піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток як біологічний батько, що свідчить про близькі стосунки між сином та батьком, який на момент розгляду справи позбавлений можливості особистого спілкування з дитиною
у зв`язку з перебуванням сина за кордоном.
Також апеляційним судом ураховано, що як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і на момент апеляційного перегляду справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не досяг віку, що дозволяє йому з достатнім рівнем розуміння висловлювати свою думку щодо спірного питання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Живора Є. В., на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог щодо зміни прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з " ОСОБА_4" на " ОСОБА_5".
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 265/3172/14, від 02 серпня 2019 року у справі № 607/13952/17, від 11 листопада 2019 року
у справі № 127/23994/18, від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17.
Висновки судів про необхідність зміни прізвища дитини є протиправними, оскільки саме по собі встановлення батьківства не є підставою для зміни прізвища дитини, а позивач у цій категорії справ повинен довести, що така зміна є необхідною та відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Внесення змін до реєстраційних записів дитини у віці, коли вона себе ідентифікує за конкретним ім`ям та прізвищем, за якими дитину так само ідентифікують у соціальному середовищі, очевидно призведе до ускладнень у житті самої дитини, зокрема через необхідність внесення змін до низки документів. У свою чергу позивачем у цій справі не доведено необхідності зміни прізвища дитини, а судами не враховано психологічний стан малолітнього та його прив`язаність до матері.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, просить залишити її без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
У грудні 2023 року справа № 946/750/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловік і дружина, в період часу з осені 2012 року до літа 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а. с. 12 т. 1).
В актовому записі № 178 про народження дитини батьком зазначено ОСОБА_6, матір`ю - ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України № 00023925374 від 12 вересня 2019 року відомості про батька дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані зі слів матері (а. с. 13 т. 1).
Згідно з випискою з історії розвитку дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, наданою лікарем ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_5, дитина з народження спостерігається в дитячій лікарні. Росте і розвивається відповідно до віку. На прийом до лікаря з дитиною приходять постійно і мати, і батько (а. с. 80 т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням підстав та меж касаційного оскарження, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року переглядаються лише у частині задоволених позовних вимог щодо зміни прізвища дитини.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який