ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 727/6809/22
провадження № 61-7414св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у складі колегії суддів Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що квартира спільного заселення АДРЕСА_1 складається з трьох окремих квартир: № 9, № 9-А, № 9-Б .
Квартира № 9 складається із двох житлових кімнат загальною житловою площею 50,6 кв. м, власником якої є ОСОБА_1 ; квартира № 9-А складається із однієї житлової кімнати площею 20,60 кв. м, власниками якої на праві спільної часткової власності (по 1/2) є ОСОБА_4, ОСОБА_5 ; у квартирі № 9?Б, яка складається із однієї житлової кімнати площею 19,80 кв. м, проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3
26 березня 2010 року ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли в дар квартиру спільного заселення № 9, яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 25,91 кв. м, у тому числі житловою площею 19,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1 також вказує, що договір дарування від 26 березня 2010 року незаконно оформлений відповідачами на належну йому двокімнатну квартиру
№ 9, а тому його необхідно визнати недійсним правочином, оскільки він не є стороною цього договору дарування, разом із цим оформлення договору порушує його майнові та немайнові права і є таким, що спрямований на порушення публічного порядку. Окрім наведеного, вважає, що відповідачі на підставі спірного договору намагаються посягати на його життя, із метою незаконного заволодіння його квартирою.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування від 26 березня 2010 року квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Шевченківський районний суд міста Чернівців рішенням від 08 лютого
2023 року (у складі судді Слободян Г. М.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд не встановив підстав для визнання договору дарування квартири недійсним, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірний правочин є недійсним (нікчемним), тому вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 12 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задовольнив.
Поновив ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 08 лютого 2023 року.
Повторне клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишив без розгляду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 08 лютого 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підтставі статей 183, 357 ЦПК України.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що у наданий апеляційним судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду
від 31 березня 2023 року, усунуті частково, зокрема не сплачений судовий збір. Тому апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня
2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2023 року відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 536,80 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі. Відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Шевченківського районного суду міста Чернівців матеріали цивільної справи № 727/6809/22.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2024 року справу призначив до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що у серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним (а. с. 2-5).
Шевченківський районний суд міста Чернівців рішенням від 08 лютого
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив (а. с. 214-220).
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку (а. с. 243-253).
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги
(а. с. 254-256).
В обґрунтування поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 вказував, що є пенсіонером та сума, необхідна для сплати судового збору, фактично перевищує 5 % річного доходу заявника. Наголошував, що докази наведеного він надавав до суду першої інстанції.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 31 березня 2023 року
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовив.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 08 лютого 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції; копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи; додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (у разі невиконання вказаних недоліків апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута заявникові) (а. с. 240-241).
У квітні 2023 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2023 року, до якої надані докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції; копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи. У вказаному клопотанні ОСОБА_1 повторно просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 234-238).
В обґрунтування поданого повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 вказував, що під час подання позовної заяви до неї були долучені: довідка про доходи № 2179 4324 8311 5100 за період з 01 січня до 31 грудня 2021 року ГУ ПФУ у Чернівецькій області та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 12 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задовольнив.
Поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 08 лютого 2023 року.
Повторне клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишив без розгляду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 08 лютого 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підтставі статей 183, 357 ЦПК України (а. с. 231-233).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а й реальним.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У статті 356 ЦПК України викладено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої цієї статті до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).
За правилами статті 133 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
При цьому процесуальна норма частини 2 статті 133 ЦПК України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України "Про судовий збір".
Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий