ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 490/1981/21
провадження № 61-5788св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідачі: Акціонерне товариство "Златобанк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2022 року у складі судді Саламатіна О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2023 року
у складі колегії суддів Серебрякової Т. В., Коломієць В. В., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Акціонерного товариства "Златобанк" (далі - АТ "Златобанк"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування вкладів, ФГВФО) про захист прав споживачів шляхом стягнення коштів за договорами банківського вкладу у зв`язку з новими обставинами.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 31 грудня 2013 року між ПАТ "Златобанк" (у подальшому - АТ "Златобанк") та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 053446 "Стабільне майбутнє" в іноземній валюті, за умовами якого позивач передав банку 140 000,00 доларів США строком до 05 січня 2015 року зі сплатою 11 % річних від суми вкладу, та цього ж дня кошти було зараховано на рахунок, зазначений у договорі.
Також 31 грудня 2013 року між ПАТ "Златобанк" (у подальшому -
АТ "Златобанк") та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу
№ 053445 "Стабільне майбутнє" у національній валюті, за умовами якого останній передав банку 5 325 000,00 грн строком до 05 січня 2015 року зі сплатою 24 % річних від суми вкладу, та цього ж дня кошти зараховано на відповідний рахунок.
23 грудня 2014 року та 08 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про видачу суми вкладу та нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу № 053445 та № 053446 від 31 грудня
2013 року, проте вказані суми відповідач не повернув.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Златобанк" (у подальшому - АТ "Златобанк") про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів (справа № 490/15713/14-ц), у якому, посилаючись на невиплату банком належних йому коштів, просив стягнути на його користь 3 843 857,27 грн, які складаються з: 3 572 710,56 грн - сума боргу,
17 100,54 грн - 3 % річних, 254 046,17 грн - інфляційні витрати, та
142 832,23 дол. США, які складаються з: 142 472,07 дол. США - сума боргу, 460,16 дол. США - 3 % річних. У заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 25 квітня 2015 року йому виплачено грошові кошти у сумі 200 000,00 грн.
Під час розгляду справи постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 13 лютого 2015 року № 105 ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних. 13 лютого 2015 року на підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення № 30 "Про затвердження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду та здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк".
Постановою правління НБУ № 310 від 12 травня 2015 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк",
а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року № 99 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня
2015 року у справі № 490/15713/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Златобанк" про стягнення коштів відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що ПАТ "Златобанк" не має змоги виплатити одноразово позивачу грошові кошти, оскільки обов`язок повернення банківських вкладів покладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за встановленою процедурою.
Разом із тим постановою Окружного адміністративного суду м. Києва
від 14 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2019 року у справі
№ 826/2184/14, визнано протиправними та скасовано вказані вище рішення щодо віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних, введення тимчасової адміністрації та запровадження процедури ліквідації банку і покладання функції з управління банком на уповноважену особу Фонду гарантування.
У зв`язку з зазначеним ОСОБА_1 звернувся до суду про перегляд судового рішення у справі № 490/15713/14-ц за нововиявленими обставинами, проте отримав відмову у задоволенні заяви.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
АТ "Златобанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів за новими обставинами (справа № 490/8250/19), проте ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2020 року провадження у справі закрито та роз`яснено, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство АТ "Златобанк".
ОСОБА_1 направив до Господарського суду м. Києва заяву про визнання його кредиторських вимог до АТ "Златобанк", проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року у справі № 910/4475/19 відмовлено у порушенні провадження про банкрутство.
Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, враховуючи факт скасування рішень правління НБУ та ФГВФО щодо віднесення АТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних, введення тимчасової адміністрації та запровадження процедури ліквідації банку, враховуючи отримання позивачем 200 000,00 грн, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ "Златобанк" на його користь 3 843 857,27 грн, які складаються з: 3 572 710,56 грн - сума боргу,
17 100,54 грн - 3 % річних, 254 046,17 грн - інфляційні витрати, та
142 832,23 дол. США, які складаються з: 142 472,07 дол. США - сума боргу, 460,16 дол. США - 3 % річних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого
2022 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами, унормовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а отже, на них поширюються відповідні вимоги щодо встановленої черговості задоволення вимог позивача як кредитора банку. При цьому стягнення на користь вкладника його вкладу в обхід встановленої процедури та черговості задоволення вимог кредиторів банківської установи, що ліквідується, суперечить меті функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до АТ "Златобанк" з цим позовом розпочато процедуру ліквідації банку, ураховуючи, що позивач скористався своїм правом на звернення до ФГВФО, отримав гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 200 000,00 грн та його вимоги були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Златобанк" в сумі
6 530 138,40 грн, суди вважали відсутніми правові підстави для задоволення позову.
При цьому суд апеляційної інстанції посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09 лютого 2021 року
у справі №381/622/17 (провадження №14-98цс20).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва
від 17 лютого 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 20 березня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого
2021 року у справі № 381/622/17 (провадження №14-98цс20).
У наведеній постанові вказано про те, що вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації (якщо такий вкладник не звертався до Фонду чи його уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до реєстру вкладників або реєстру акцептованих вимог кредиторів банку), може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за відповідним договором банківського вкладу. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов`язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що позивач скористався своїм правом на звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів з заявою кредитора про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного висновку, зокрема заяви кредитора та виписки із реєстру акцептованих вимог кредиторів. Крім того копія довідки про включення вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Златобанк" від 17 березня 2023 року № 142/23 долучена відповідачем лише під час апеляційного перегляду та не стосується позовних вимог, заявлених у цій справі.
Суди повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи, не встановили нові обставини, якими мотивовано позовні вимоги, не звернули увагу на факт визнання протиправними та скасування постанов
і рішень НБУ, Фонду гарантування вкладів, не визначили причину порушення прав вкладника, у результаті чого ухвалили незаконні рішення, якими спір по суті залишився не вирішеним.
У червні 2023 року представник Фонду гарантування вкладів Ярошенко А. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1,
у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що суди правильно визначилися з характером правовідносин сторін та обґрунтовано вважали, що норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними
і пріоритетними при вирішенні спору. Після виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування (200 000,00 грн) залишок коштів на рахунках позивача згідно з його заявою від 02 червня 2015 року було акцептовано та включено до реєстру вимог кредиторів, у зв`язку з чим позов про стягнення коштів із АТ "Златобанк" задоволенню не підлягає.
У червні 2023 року представник АТ "Златобанк" Пиріг О. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого
2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2023 року - без змін.
Позивач скористався своїм правом та звернувся до банку з заявою
від 02 червня 2015 року № 2089 про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а тому суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У червні 2023 року справу № 490/1981/21 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 грудня 2013 року між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір банківського вкладу № 053445 "Стабільне майбутнє" в національній валюті, за умовами якого останній передав банку
5 325 000,00 грн строком до 05 січня 2015 року зі сплатою 24 % річних від суми вкладу. Указана сума грошових коштів 31 грудня 2013 року зарахована на відкритий вкладнику рахунок № НОМЕР_1, що підтверджується відповідною квитанцією (т. 1 а. с. 30, 31).
31 грудня 2013 року між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 053446 "Стабільне майбутнє" в іноземній валюті, за умовами якого останній передав банку 140 000,00 доларів США строком до 05 січня 2015 року зі сплатою 11 % річних від суми вкладу.
31 грудня 2013 року на відкритий вкладнику рахунок № НОМЕР_2 зараховано 140 000,00 доларів США, що становить еквівалент 1 119 020,00 грн (т. 1 а. с. 32, 33).
23 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "Златобанк" з заявою про видачу суми вкладу та нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу № 053445 та № 053446 від 31 грудня 2013 року.
08 січня 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до АТ "Златобанк"
із заявою про видачу суми вкладу та нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу № 053445 та № 053446 від 31 грудня 2013 року, однак вказана сума не виплачена.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
АТ "Златобанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів (справа
№ 490/15713/14-ц).
Під час розгляду справи постановою правління НБУ від 13 лютого 2015 року № 105 АТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким
із 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації
у АТ "Златобанк".
Постановою правлінням НБУ від 12 травня 2015 року № 310 відкликано банківську ліцензію та запроваджено ліквідацію АТ "Златобанк".
Відповідно до цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99 "Про початок процедури ліквідації
АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк". Отже,
з лютого 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснював виведення з ринку АТ "Златобанк".
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня
2015 року у справі № 490/15713/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Златобанк" про стягнення коштів відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що обов`язок повернення банківських вкладів покладено на Фонд гарантування вкладів за встановленою процедурою (т. 1 а. с. 7, 8).
У справі № 826/2184/14 постановою Окружного адміністративного суду
м. Києва від 14 липня 2017 року визнано протиправними та скасовано: постанову правління НБУ № 105 від 13 лютого 2015 року "Про віднесення
АТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних"; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 30 від 13 лютого 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк"; постанову Правління НБУ № 310 від 12 травня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Златобанк"; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку"; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 травня
2015 року № 100 про винесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 травня 2015 року № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку"; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Златобанк" на два роки до 13 травня 2018 року включно; а також зобов`язано НБУ надати
АТ "Златобанк" строк, за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення АТ "Златобанк" після проведення заходів з його ліквідації.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року змінено в мотивувальній частині. В іншій частині постанова залишена без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 05 лютого 2019 року залишила без змін постанову Окружного адміністративного суду
м. Києва від 14 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2015 року у справі № 490/15713/14-ц у зв`язку із нововиявленими обставинами.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду
від 03 вересня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2015 року у зв`язку із нововиявленими обставинами відмовлено (т. 1 а. с. 9, 11-12).
Судові рішення мотивовано тим, що постанови правління НБУ та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на час ухвалення рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2015 року були чинними, а тому їх скасування є новими доказом, який не може підтверджувати нововиявлені обставини.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19 червня 2019 року порушено провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство ПАТ "Златобанк"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора в розмірі 49 611 297,32 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого.
17 липня 2019 року Державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Мороз Д. О. вніс запис № 10741050052029890 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: державна реєстрація змін до установчих документів; Мороз Д. О.; КП "Реєстраційне бюро"; зміна повного найменування ПАТ "Златобанк" на ПАТ "Злато", зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 910/15294/19, визнано протиправними дії Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційне бюро" щодо вчинення вказаних реєстраційних дій та їх скасовано.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня
2021 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 19 червня 2019 року
у справі № 910/4475/19 про порушення провадження у справі про банкрутство скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк". Постановою Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18 листопада 2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року залишено без змін.
З метою виконання всіх заходів, пов`язаних із ліквідацією АТ "Златобанк", передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1483 від 10 серпня 2020 року "Про продовження процедури виведення АТ "Златобанк" з ринку і призначення уповноваженої особи".
Продовжено процедуру виведення АТ "Златобанк" з ринку шляхом виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Призначено уповноважену особу Фонду на продовження процедури виведення АТ "Златобанк" з ринку провідного професіонала
з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків (т. 1 а. с. 85).
03 лютого 2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поновлено запис про АТ "Златобанк" (адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 17/52) та про те, що товариство знаходиться в стані припинення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження вцивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права
та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим,