ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 522/7990/17
провадження № 61-1482св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора",розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Байло Євген Сергійович,
на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року у складі колегії суддів Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" (далі - ТОВ "Сандора") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом директора по персоналу
ТОВ "Сандора" Пальгуєвої О. В. від 16 березня 2017 року № 136/2-у
ОСОБА_1 звільнено з посади старшого бухгалтера за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, покладених трудовим договором, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Дисциплінарні порушення, які зазначено в наказі про звільнення, позивач не вчиняла, а розпорядження, які отримувала від свого безпосереднього керівника, виконувала належним чином та у повному обсязі. У свою чергу керівництво не сприяло виконанню відповідних розпоряджень, а створювало перешкоди.
Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ про звільнення прийнято без з`ясування всіх обставин, він не відповідає вимогам трудового законодавства, яке регулює питання притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 просила суд:
- поновити строк на звернення до суду з позовом до ТОВ "Сандора" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- скасувати наказ ТОВ "Сандора" від 16 березня 2017 року № 136/2-у "Про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення", яким ОСОБА_1, старшого бухгалтера фінансової служби, звільнено з займаної посади з 17 березня 2017 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого бухгалтера фінансової служби ТОВ "Сандора" з 17 березня 2017 року;
- стягнути з ТОВ "Сандора" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом.
Скасовано наказ ТОВ "Сандора" від 16 березня 2017 року № 136/2-у "Про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення", яким ОСОБА_1, старшого бухгалтера фінансової служби, звільнено з займаної посади з 17 березня 2017 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого бухгалтера фінансової служби ТОВ "Сандора" з 17 березня 2017 року.
Стягнено з ТОВ "Сандора" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17 березня 2017 року до 17 грудня
2021 року включно у розмірі 768 113,28 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 13 577,76 грн допущено до негайного виконання.
Стягнено з ТОВ "Сандора" на користь держави судовий збір у розмірі
8 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
У свою чергу, наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани № 85 від 09 березня 2017 року скасовано судом, а накази № 375 від 07 вересня 2016 року (чинний) та № 477
від 07 листопада 2016 року (скасований судом) взагалі не могли бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки з моменту їх прийняття до дати видання наказу про звільнення минуло більше одного місяця. Інших посилань на систематичні порушення трудової дисципліни та невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків оспорюваний наказ про звільнення позивача не містить, у зв`язку
з чим такий наказ є незаконним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції з урахуванням положень частини другої статті 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого
1995 року № 100, вважав, що стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає 768 113,28 грн (1188 днів х 646,56 грн (середньоденна з/п)).
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2022 року в частині стягнення з ТОВ "Сандора" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено.
Стягнено з ТОВ "Сандора" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 18 березня 2017 року до 17 грудня
2021 року включно у розмірі 767 466,72 грн.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом із тим, вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції помилково визначив період вимушеного прогулу, включивши в нього день звільнення позивача.
При цьому, виходячи з принципу диспозитивності та змагальності цивільного процесу, апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про незастосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки вказані вимоги позивач не довела.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Байло Є. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, та змінити постанову в частині відмови в задоволенні позову щодо компетенції особи, яка підписала наказ про звільнення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
Касаційна скарга мотивована тим, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Про необхідність застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, на момент виникнення правовідносин та врахування вказаного пункту у розрахунковому періоді викладено в постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15, від 30 червня 2021 року у справі № 826/17798/14, від 22 вересня 2021 року
у справі № 234/1020/18, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, не витребував відомості про застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу, не зробив коригування заробітної плати позивача на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів, у результаті чого не застосував норму права, що підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Байло Є. С., строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2023 року справу № 522/7990/17 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом директора по персоналу ТОВ "Сандора" № 136/2-у від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого бухгалтера ТОВ "Сандора".
Наказ про звільнення обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 було надано письмові завдання у вигляді розпорядження № 38 від 10 лютого 2017 року та розпорядження № 44 від 20 лютого 2017 року, які вона не виконала. Крім того ОСОБА_1 вже притягувалася до дисциплінарної відповідальності
у вигляді доган відповідно до наказів № 375 від 07 вересня 2016 року, № 477 від 07 листопада 2016 року, № 385 від 09 березня 2017 року.
У справі № 522/17652/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сандора" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 375 від 07 вересня 2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року відмовлено
у задоволенні позову. Указане рішення залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року.
У справі № 522/23027/16-ц постановою Одеського апеляційного суду
від 23 липня 2019 року визнано незаконним та скасовано наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності № 477
від 07 листопада 2016 року. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня
2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сандора" на постанову Одеського апеляційного суду
від 23 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сандора" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У справі № 522/14517/17 постановою Одеського апеляційного суду 16 січня 2020 року скасовано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани ОСОБА_1 № 85 від 09 березня 2017 року.
Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що наказ № 85
від 09 березня 2017 року та наказ № 477 від 07 листопада 2016 року про оголошення доган прийняті із порушеннями чинного законодавства, а також ними встановлено відсутність порушень ОСОБА_1 трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права.
Розпорядженнями № 38 від 10 лютого 2017 року (період виконання з 13 до
16 лютого 2017 року) та № 44 від 20 лютого 2017 року (період виконання
з 21 до 24 лютого 2017 року) вказано на необхідність здійснення звірки у зв`язку з закриттям фінансового року з рядом контрагентів відповідно до переліку.
10 лютого 2017 року ТОВ "Сандора" складено акт про відмову у виконанні ОСОБА_1 розпорядження № 38 від 10 лютого 2017 року, який підписано начальником відділу обліку розрахунків з ключовими покупцями ОСОБА_3, начальником відділу продажу роздробу ОСОБА_4, начальником відділу продаж опту ОСОБА_5, начальником бюро прямих продажів ОСОБА_6
ОСОБА_1 було подано службову записку з проханням продовжити виконання з додаванням звіту щодо здійсненої роботи. 20 лютого 2017 року ОСОБА_1 було подано пояснення щодо затримки виконання звірки,
а також пояснення, що більшість звірок була здійснена.
01 березня 2017 року ОСОБА_1 було подано пояснення щодо затримки у виконанні звірки за розпорядженням № 44 від 20 лютого 2017 року, а також пояснення про те, що більшість звірок була здійснена. Також у поясненні було зазначено, що посадова інструкція старшого бухгалтера не містить положень щодо самостійного відвідування контрагентів безпосередньо бухгалтером.
14 березня 2017 року начальником відділу обліку розрахунків з ключовими покупцями ОСОБА_3 було направлено доповідну записку на ім`я головного бухгалтера з метою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за невиконання посадової інструкції.
На підставі вказаної доповідної записки 14 березня 2017 року на ім`я директора по персоналу Пальгуєвої О. В. було направлено подання про звільнення ОСОБА_1, підписане начальником відділу обліку розрахунків з ключовими покупцями ОСОБА_3, погоджене головним бухгалтером ОСОБА_7 та керівником служби фінансового контролю
ОСОБА_8.
Згідно з п. 2.2 посадової інструкції № 194 старшого бухгалтера вбачається, що останній оформляє та видає акти звірок з покупцями та здійснює контроль по своєчасному поверненню.
Пунктом 6.4 зазначеної інструкції визначено, що старший бухгалтер має право запрошувати або за дорученням безпосереднього керівника від керівника та спеціалістів підрозділів підприємства інформацію та документи, для виконання своїх посадових обов`язків, забезпечення надання сприяння
у виконанні посадових обов`язків.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права
та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим,
а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України, така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Сандора" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року позов задоволено. Скасовано наказ ТОВ "Сандора" від 16 березня 2017 року № 136/2-у "Про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності
у вигляді звільнення"; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого бухгалтера фінансової служби ТОВ "Сандора" з 17 березня 2017 року; стягнено з ТОВ "Сандора" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17 березня 2017 року до 17 грудня
2021 року включно у розмірі 768 113,28 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2022 року в частині стягнення з ТОВ "Сандора" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено. Стягнено з ТОВ "Сандора" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
із 18 березня 2017 року до 17 грудня 2021 року включно у розмірі
767 466,72 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З урахуванням доводів касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на помилкове незастосування судом до спірних правовідносин пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого