ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 5023/3214/11
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" - Чуб С. В., Гасан С. М.,
Акціонерної компанії "Харківобленерго" - Верещагін Є. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023
(судді Тихий П. В., Плахов О. В., Терещенко О. І.)
у справі за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"
до Чугуївського міжміського бюро технічної інвентаризації та Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області
про визнання права власності.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Рішенням від 21.06.2011 Господарський суд Харківської області задовольнив позов та визнав за Акціонерною компанією "Харківобленерго" право власності на будівлю ЗТП № 218 (вул. Петровського, 11а, с. Новопокровка, Чугуївський р-н, інв. № 00502513) та будівлю ОПК на ПС 110/10 (вул. В. Весича, 15-А, с. Новопокровка, Чугуївський р-н, інв. № 00506791/02).
1.2. У 2023 році Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "НКХ"), яке не брало участь при розгляді справи в суді першої інстанції, але вважало, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 частково та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою від 13.12.2023 Східний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НКХ" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.2. Зазначив, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення не вирішував спір про право у правовідносинах, учасником яких є ДП "НКХ", рішення не містить жодних суджень про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника; не надав скаржник також і належних доказів щодо наявності у нього права власності на спірний об`єкт.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
3.1. 20.12.2023 ДП "НКХ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу для продовження розгляду.
3.2. Скаржник вважає, що ухвала Східного апеляційного господарського суду була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
3.3. Зазначає, що юридична конструкція частини другої статті 261 ГПК України передбачає, що питання про те, чи оскаржуване судове рішення суд ухвалив про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі, апеляційний суд вирішує як правило на стадії відкриття апеляційного провадження, а не за результатами апеляційного розгляду.
3.4. Натомість суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження і розглядав справу по суті, а вже потім ухвалою закрив апеляційне провадження, чим, на думку заявника, порушив ряд процесуальних норм та основоположних принципів судочинства, зокрема принцип добросовісності, що виражається у доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
3.5. В той же час, за доводами скаржника, повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги передбачені статтею 275 ГПК України, які є вичерпними та до кола яких не входить винесення ухвали про закриття апеляційного провадження.
3.6. Скаржник також зазначає, що станом на час розгляду справи № 5023/3214/11 ПС 110/10 належало та на цей час належить ДП "НКХП", а з огляду на те, що ПС 110/10 та обслуговуюча будівля (будівля ОПК на ПС 110/10) є єдиною інженерною спорудою, змонтованою та запроектованою для обслуговування ДП "НКХП", то висновок суду першої інстанції про визнання права власності на допоміжну будівлю (будівля ОПК на 110/10) як окремий об`єкт нерухомого майна є передчасним та таким, що зроблений без повного з`ясування обставин справи. Тобто рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 в частині вирішення питання про право власності на складову частину неподільної речі - обслуговуючої будівлі ПС 110/10 безпосередньо впливає на права та обов`язки ДП "НКХП", адже майно, на яке було визнано право власності за набувальною давністю, є частиною єдиного цілісного майнового комплексу ДП "НКХП".
3.7. Крім того, позивач під час розгляду справи в апеляційній інстанції надав докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, жодним чином не обґрунтувавши неможливість подання цих доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, що, на думку скаржника, також свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
4. Позиція інших учасників справи
4.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківобленерго" просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
5.4. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.5. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України), водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
5.6. Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
5.7. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення
5.8. Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
5.9. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
5.10. Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
5.11. Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.
5.12. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.