ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15124/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
ОГП: Валевич М.М.,
позивача: Гончаров О.В.,
відповідача-1: Опря Н.Л.,
відповідача-2: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023
у справі № 910/15124/19
за позовом Київської міської ради
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто";
2) Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М.
за участю Київської міської прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" та Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 за ТОВ "Курсор-Авто";
- зобов`язати ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Міськраді, привівши у придатний для використання стан.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що міськрада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування ТОВ "Курсор-Авто" не приймала. Позивач вказує, що ТОВ "Курсор-Авто" здійснило самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці на вул. Межовій, 2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Оскільки земельна ділянка на вул. Межовій, 2 (код ділянки 91:066:0010) у Подільському районі м. Києва не була відведена відповідно до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - скасуванню.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, відмовлено у задоволенні позову.
Суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення реєстратора є законним та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки державна реєстрація права власності ТОВ "Курсор-Авто" на нежилу будівлю, як на новозбудований об`єкт, була проведена на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходили з того, що матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно одержав земельну ділянку у користування. Крім того суди вказали на те, що при зверненні до суду з даним позовом позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, в той час, як оскаржуваним рішенням було зареєстровано за ТОВ "Курсор-Авто" право приватної власності на будівлю, тоді як рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідачем-2 не приймалося.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 скасовано, а справу № 910/15124/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у відповідача-1 відповідних правовстановлюючих документів на землю та подальшої державної реєстрації права власності або користування спірною земельною ділянкою. При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що перелічені ними докази не є тими документами, які у розумінні чинного законодавства надають відповідачу-1 право на користування спірною земельною ділянкою. Також колегія суддів звернула увагу, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про наявність у ТОВ "Курсор-Авто" права користування земельною ділянкою, не звернули увагу на відсутність у матеріалах справи жодних правовстановлюючих документів, що підтверджують відповідний юридичний титул користування землею, а також не надали оцінки відповідним доводам відповідача-1 у контексті повноважень органу, який прийняв рішення про надання земельної ділянки у користування та можливості передачі ним такої земельної ділянки у тимчасове користування відповідно до приписів Земельного кодексу України у редакції на дату прийняття відповідного рішення. Разом з тим, суди залишили поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні докази (крім документів, що створені безпосередньо відповідачем-1) щодо правонаступництва ТОВ "Курсор-Авто" відносно прав та обов`язків АО "Курсор". Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що судам необхідно було з`ясувати питання стосовно того, чи є в даному випадку фактичне користування відповідачем-1 земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття; чи вживались необхідні заходи ТОВ "Курсор-Авто" щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою тощо.
Під час нового розгляду від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, яка в подальшому прийнята місцевим господарським судом до розгляду. Відповідно до заяви про уточнення позовної заяви позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року №29099900 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0010, за адресою вул. Межова, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 та припинити право власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Курсор-Авто"; зобов`язати ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0, 1198 га на вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (суддя Приходько І.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий, Мальченко О.А., Козир Т.П.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 №29099900 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0010, за адресою вул. Межова, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 та припинено право власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Курсор-Авто". Зобов`язано ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0, 1198 га на вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Судами встановлено, що Рішенням заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25.05.1992 № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій" дозволено МП "Курсор" встановити будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу "Пуща-Водиця" по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки.
Листом від 05.05.1994 № 15.3-кг/527 "О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей" Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО "Санепідемслужба" було погоджено МП "Курсор" розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу "Пуща Водиця" та автостоянкою при умові вирішення питань водозабезпечення, теплозабезпечення і каналізації з відповідними службами.
29.07.1997 за результатами розгляду проектної та дозвільної документації та проведення натурального обстеження будівлі за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2 було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва.
У вказаному Акті вказано, що об`єкт розташований по вул. Межовій, 2 та встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 25.05.1992 № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій". Земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації від 09.06.1993 року. Об`єкт підключений до мережі енергопостачання, обладнано протипожежною сигналізацією та первинними засобами пожежогасіння.
За дорученням Київської міськдержадміністрацїї від 06.03.1997 №2946 Головним архітектором АТ "Київпроект" - начальником управління "Київгенплан" було розглянуто матеріали місця розміщення СТО із сервісним обслуговуванням легкових автомобілів АТ "Курсор" по пров. Межовому, 2 та листом №06-1387/КГП від 18.08.1997 надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району.
Листом №СЛ338/7 від 02.02.1998 Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ "Курсор" до початку капітального будівництва.
01.06.1998 було створено ТОВ "Курсор-Авто". Згідно з п. 1.3. Установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" від 28.05.1998 року ТОВ "Курсор-Авто" є правонаступником АО "Курсор", зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав.
В матеріалах справи також наявний статут ТОВ "Курсор-Авто", відповідно до п. 1.3. якого ТОВ "Курсор-Авто" є правонаступником АО "Курсор", зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав.
Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації №2047 від 19.12.2007 "Про присвоєння поштової адреси вул. Межова, 2" станції технічного обслуговування було присвоєно поштову адресу: вул. Межова, 2. ТОВ "Курсор-Авто" було зобов`язано встановити номерні знаки на будівлі.
Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 за ТОВ "Курсор-Авто" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна на вулиці Межова, 2 у Подільському районі м. Києва.
В матеріалах справи наявний лист №068/05-12/1299 від 09.09.2022 Державного архіву міста Києва в якому останній зазначив, що документів "спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації" та "договір про передачу в тимчасове МП "Курсор" користування земельних ділянок не міститься.
Також, Департамент земельних ресурсів листом №0570202/2-14001 від 18.11.2022 надав клопотання ТОВ "Курсор-Авто" від 07.05.2020 №567801028 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Межовій, 2 у Подільському районі м. Києва.
Крім того, листом №068/05-12/1864 від 21.11.2022 Державний архів м. Києва зазначив, що у поаркушно переглянутих розпорядженнях представника Президента України у Шевченківському районі м. Києва з основної діяльності та документах до них за червень 1993 року відомостей "про реєстрацію договору на право тимчасового користування землею, укладеного між землекористувачем МП "Курсор" та Спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації" не виявлено.
Листом №0570202/2-14338 від 29.11.2022 Департамент земельних ресурсів зазначив, що департаментом на клопотання ТОВ "Курсор-Авто" від 07.05.2020 №567801028 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва було підготовлено проект рішення "Про відмову ТОВ "Курсор-Авто" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу з паркінгом на вул. Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва", який 05.06.2020 був переданий на розгляд до Київської міської ради. Київська міська рада рішення з порушеного питання не приймала. Крім того зазначено, що листом від 19.06.2020 №08/13120 ТОВ "Курсор-Авто" повідомлено Київську міську раду про використання права мовчазної згоди відповідно до п. 3, ст. 123 Земельного кодексу України та отримано від Департаменту завдання на проектування №МЗГ/2019-7545 від 25.06.2020. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва на погодження Департаменту не надходив.
Шевченківська районна в м. Києві Державна адміністрація листом №109-5516 від 07.12.2022 щодо надання копій документів, на підставі яких було складено акт про прийняття в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова, 2" у Шевченківському районі м. Києва повідомила, що така інформація у адміністрації відсутня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 було:
- витребувано у Київської міської ради (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи про порядок передачі документів на зберігання та місце зберігання документів спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації, яку було ліквідовано за рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 без визначення його правонаступника;
- витребувано у Київської міської державної адміністрації (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997;
- витребувано у Шевченківського районного управління ГУ ДСНС (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи на підставі яких було надано позитивний висновок ЗДПО-9 про надання дозволу на експлуатацію будівлі для сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій, на підставі якого було складено вказаний вище Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997.
Державний архів міста Києва листом №068/07-24/414 від 06.03.2023 повідомив, що документи спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації, яку ліквідовано за рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 без визначення його правонаступника до Державного архіву на зберігання не передавалися.
Листом №12-20/03 від 07.03.2023 начальник архівного відділу Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації повідомив, що документи спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації до архіву не передавалися.
Подільська районна в місті Києві державна адміністрація листом №106-1694 від 06.03.2023 повідомила, що запитувана інформація в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/15124/19 відсутня.
Листом від 16.03.2023 № 109-1301 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація надала відповідь, в якій, серед іншого, зазначила, що "в структурних підрозділах Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, а також в Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації відсутня інформація та документи про порядок передачі документів на зберігання та місце зберігання документів спецвідділу ліквідованої Шевченківської райдержадміністрації, а також інформація та документи, на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова, 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997".
Листом від 17.03.2023 № 23/251 Шевченківське районне управління ГУ ДСНС надало відповідь, якою повідомило, що інформація та документи, на підставі яких було надано позитивний висновок ЗДПО-9 про надання дозволу на експлуатацію будівлі для сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій, та на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997, в районному відділі відсутні.
Спір у даній справі виник на думку позивача у зв`язку з тим, що позивач жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування ТОВ "Курсор-Авто" не приймав.
Відмовляючи у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи місцевий господарський суд зазначив, що на здійснення відповідних запитів органи публічної влади не надали тієї сукупності достовірної інформації, наявність якої була б здатна сприяти встановленню істотних обставин справи, в тому числі послідовному з`ясуванню обставин виникнення у відповідача-1 права користування спірною земельною ділянкою. Водночас за своїм статусом відповідач-1 не є тією особою, яка зобов`язана володіти усією сукупністю документації, на підставі якої державою надавалися відповідні дозволи щодо розміщення будівлі станції технічного обслуговування на спірній земельній ділянці. У період з 1992 по 1997 рік дії щодо розміщення на спірній земельній ділянці будівлі станції технічного обслуговування погоджувалися з відповідними державними органами, внаслідок чого місце розміщення СТО на ділянці було погоджено у тимчасовому статусі до початку забудови району, збудованій станції присвоєно поштову адресу "вул. Межова, 2", тоді як безпосередньо відповідачу-1 доручено встановлення номерних знаків за цією адресою. В свою чергу особа, яка отримала дозвіл на будівництво будівлі з сервісного обслуговування на земельній ділянці, виділеній та переданій у тимчасове користування для цієї мети ще у 1990-их роках не може нести негативні наслідки втрати органом державної влади або органом місцевого самоврядування значного обсягу дозвільних документів, зокрема, через незбереження цих документів або через ліквідацію органів, що приймали відповідні рішення, без визначення їх правонаступників. Суд зазначив, що непослідовність дій органів публічної влади в цьому аспекті суперечать принципу "належного врядування". Також суд послався на рішення ЄСПЛ у справі "Світлана Ільченко проти України", коли право власності заявниці на гараж та його постійний характер не ставилися під сумнів державою двадцять років, поки не почалося нове дороговартісне будівництво на ділянці, яка збіглася з місцем розташування гаража заявниці. При цьому ЄСПЛ підсумував, що "самовільний" характер користування заявницею земельною ділянкою у цій справі виник не в результаті порушення законодавства на момент будівництва її гаража, а, насамперед, у результаті розвитку українського законодавства в рамках переходу від радянського законодавства, яке не визнавало право приватної власності на землю. Враховуючи сукупність наведених обставин суд зазначив, що позовні вимоги до обох відповідачів не є достатньо аргументованими та доведеними. Суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав є неефективним способом захисту, тоді як позовні вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан, є недоведеними (близька за змістом позиції викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 521/21538/19).
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та поставляючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять рішення власника спірної земельної ділянки (Київської міської ради) щодо надання земельної ділянки в користування саме відповідачу-1. Відповідні документи, хоч і за відсутністю належного оформлення договору тимчасового користування підтверджують надання земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Межова, 2 для тимчасового розміщення СТО саме АТ "Курсор", а не ТОВ "Курсор-Авто", що також і не заперечується відповідачем 1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що установчі документи ТОВ "Курсор-Авто" не містять інформації про внесення до статутного фонду ТОВ "Курсор-Авто" будівлі СТО, що говорить про те, що відповідач-1 не є правонаступником АТ "Курсор" в частині майна - будівлі СТО. При цьому правонаступництво відбулось у 1998 році, коли як будівля СТО прийнята в експлуатацію 29.07.1997. Крім цього, відповідно до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ "Курсорс" (код ЄДРПОУ 13677023) не ліквідовано та не перебуває в процесі ліквідації, тобто продовжує існувати та здійснювати свою підприємницьку діяльність. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Курсор-Авто" не має відношення до майна - будівлі СТО, яке було побудовано та прийнято в експлуатацію відповідно до акту про приймання в експлуатацію від 29.07.1997. Документи, на підставі яких було здійснено оскаржувану державну реєстрацію за відповідачем-1, стосуються іншої юридичної особи, а саме АТ "Курсор". Відтак, суд констатував, що документи, які вказані відповідачем-1, як підстава для здійснення державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомості та відповідно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за №29099900 про право власності, не можуть слугувати правовою підставою для набуття відповідачем-1 права власності на даний об`єкт та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також державної реєстрації такого права, а державна реєстрація права власності у даному випадку проведена реєстратором за відсутності обов`язкових і необхідних документів. При цьому суд зазначив, що матеріали справи містять клопотання відповідача-1 до Київської міської ради про надання дозволу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.05.2020 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу за паркінгом, відповідач-1 звертався до Київської міської ради щодо відведення земельної ділянки не для обслуговування існуючого СТО, однак навіть вчинення дій щодо відведення земельної ділянки не породжує права на її використання до прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, використання ТОВ "Курсор-Авто" земельної ділянки без будь-яких правовстановлюючих документів виданих саме відповідачу 1 є самовільним зайняттям земельної ділянки. При цьому суд відхилив посилання скаржників на положення ст. 376 ЦК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи здійснення будівництва на спірній земельній ділянці відбулось не відповідачем-1.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач-1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов взаємовиключних висновків, оскільки встановивши факт будівництва будівлі СТО товариством AT "Курсор" (код 13677023), яке не ліквідоване на даний час та продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, та не визнаючи факту правонаступництва ТОВ "Курсор-Авто" майнових та немайнових прав AT "Курсор", суд зобов`язав знести будівлю саме відповідача-1, який, на думку суду, не є правонаступником AT "Курсор" та не має відношення до будівлі СТО. Суд апеляційної інстанції всупереч ст. 212 Земельного кодексу України та правовим висновкам Верховного Суду в подібних справах дійшов висновку про застосування крайньої міри відповідальності - знесення будівництва, що за твердженням самого ж суду не є самочинним, без наявності доказів вжиття усіх передбачених законодавством України заходів реагування та притягнення винної особи до відповідальності, без залучення до справи особи, на ім`я якої було видано відповідні дозвільні документи на будівництво будівлі СТО на вул. Межовій, 2 в м. Києві. Також зазначає, що безпосередньо сама будівля СТО апріорі не могла бути внесена до статутного капіталу ТОВ "Курсор-Авто" на час його створення, адже ще не існувала як окреме індивідуально визначене майно, як окремий об`єкт цивільних правовідносин. Крім цього вказує, що наразі процес оформлення права користування земельної ділянки ще триває, а матеріалами справи встановлено, що відповідачем-1 було вжито відповідних заходів по оформленню земельної ділянки, а тому саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах 06.03.2019 у справах №810/5680/15 та №814/2645/15, від 29.01.2020 у справі №822/2149/18, від 24.06.2020 у справі №320/5880/18, від 07.10.2020 у справі №640/183/19 (обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи); від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17, від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17 (під час вирішення питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Зокрема, при вирішенні спору дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо); від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.02.204 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 09.02.2024.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.02.2024 від Київської міської прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу (поштою та через "Електронний суд"), у якому прокурор вказує на помилковість доводів скаржника, та просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).