Постанова суду № 904/3001/22 від 20.02.2024 про звернення стягнення на предмет іпотеки

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3001/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Канципа Є.С., адвокат (довіреність від 27.01.2022),

відповідача - ОСОБА_1 - Малега С.О., адвокат (ордер від 06.02.2024 АЕ № 1261073),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 (суддя Євстигнеева Н.М.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (головуючий суддя: Іванов О.Г., судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)

у справі № 904/3001/22

за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - позивач, скаржник, Банк)

до ОСОБА_1 (далі - відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (далі - третя особа, ТОВ "Істейтглобал", Товариство)

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТУП

Спірні правовідносини у даній справі стосуються захисту права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, у випадку коли право власності на предмет іпотеки перейшло до інших осіб (відповідача у цій справі) за час відсутності у відповідному Державному реєстрі прав зареєстрованих відомостей про чинність іпотеки.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Банк звернувся до суду з цим позовом в якому просив в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості ТОВ "Істейтглобал" перед Банком зі сплати винагороди за кредитним договором від 20.03.2011 № КП461-Г у сумі 12 702 721,32 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19.12.2012 № КП461-Г-ДИЗ, а саме: квартиру за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (місто Дніпро), вулиця Дзержинського (Жовтневий район) (вулиця Вернадського Володимира), будинок 35т, квартира 39в, шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Істейтглобал" умов кредитного договору від 20.03.2011 №КП461-Г щодо сплати винагороди за користування кредитом в сумі 12 702 721,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2022, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ТОВ "Істейтглобал".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі №904/3001/22, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023, у задоволенні позову відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 21.04.2023.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх судових інстанцій, пославшись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), вважали, що заявлений Банком спосіб захисту майнових прав іпотекодержателя є неефективним, оскільки лише заявлення вимоги про визнання права іпотекодержателя призведе до відновлення порушених прав позивача, як іпотекодержателя спірного майна. Після набрання чинності рішенням суду, у разі задоволення такого позову, до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя (пункт 9.8 постанови від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із прийнятими рішеннями, Банк звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 726/2166/19, від 13.12.2023 у справі № 522/24477/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

При цьому, скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що посилання як суду першої інстанції так і апеляційної інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постанови стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається. Скаржник зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2416/17 щодо способу звернення до суду (ефективного способу захисту порушених прав іпотекодержателя) стосуються конкретних обставин, встановлених у вказаній справі, зокрема, припинення іпотеки на підставі частини першої статті 593 ЦК України. Водночас, у справі, що переглядається, відсутня обставина реалізації предмета іпотеки (майно було передано в дар безоплатно, а не реалізовано шляхом укладення договору купівлі - продажу), іпотека не припинилася на підставі частини першої статті 593 ЦК України, а записи про припинення іпотеки та заборони відчуження внесені на підставі рішення суду про визнання припиненим іпотечного договору, у подальшому скасованого (такого, що не набрало законної сили). Відтак вважає помилковими висновки судів щодо застосування до спірних правовідносин, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

Звертає особливу увагу суду на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 726/2166/19, відповідно до якого відмова у позові виключно з підстав неефективності способу захисту прав позивача не відповідає завданню судочинства (зокрема, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав), визначеному у частині першій статті 2 ЦПК України.

Стверджує, що спірні правовідносини стосуються захисту прав іпотекодержателя на погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки до нового власника предмету іпотеки, який не є добросовісним набувачем цього майна, отриманого в дар від іпотекодавця.

Зазначає, що місцевий суд в оскаржуваному судовому рішенні не досліджував обставини, які можуть свідчити про добросовісність/недобросовісність відповідача, як набувача майна, оскільки вважав, що наявність/відсутність таких обставин враховується судом за належною вимогою - про визнання права іпотекодержателя. На думку позивача такі висновки суду першої інстанції є проявом надмірного формалізованого підходу до заявлених позовних вимог, що суперечить завданню господарського судочинства.

Скаржник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним набувачем предмета іпотеки, оскільки очевидними є наступні факти, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, та які не були досліджені судами, а саме:

- відповідач ( ОСОБА_1 ) був обізнаний про наявність зобов`язань ТОВ "Істейтглобал" перед Банком, оскільки, як керівник ТОВ ЮК "ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС", підписував іпотечний договір від 19.12.2012 № КП 461-Г-ДИ4, в якому міститься опис зобов`язань за кредитним договором;

- два іпотечні договори укладені в один день та посвідчені одним й тим самим приватним нотаріусом;

- відчуження спірного нерухомого майна відбулося за безоплатним договором, укладеним між несторонніми особами (і ОСОБА_2, і ТОВ ЮК "ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС", в осо6і ОСОБА_1, мали відношення до ТОВ "Істейтглобал" укладаючи в його інтересах договори забезпечення);

- ОСОБА_1 був засновником ТОВ ЮК "ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС", до складу учасників якого також входила ОСОБА_3 );

- реєстраційні дії щодо предмета іпотеки (припинення обтяжень Банку) здійснені на підставі рішення, яке не набуло чинності та в подальшому було скасоване.

Крім зазначеного позивач стверджує, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки він зміг набути майно виключно тому, що незаконно було припинено іпотеку. Вважає, що сама лише відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження нерухомого майна не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 462/6329/19).

Доводи інших учасників справи

Від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення без змін.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні 20.02.2024 представник відповідача брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 14.02.2024.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судам встановлено, що 20.03.2011 Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ Комерційний Банк "ПриватБанк") (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (позичальник) укладено кредитний договір №КП461-Г.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (далі - Іпотекодавець) укладений договір іпотеки від 19.12.2012 № КП 461-Г-ДИЗ, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського місткого нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13916 (далі - Іпотечний договір).

Предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в пункті 7 цього договору, в забезпечення виконання позичальником (ТОВ "Істейтглобал") перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання Іпотокодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами Позичальника та (або) Іпотекодавця.

Іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальником, що випливають з кредитного договору, з повернення кредиту з лімітом 32 900 000,00 грн, сплати процентів за користування кредитом, сплати винагороди за користування кредитом, розмір якої розраховується згідно умов, зазначених у пункті 4.7 кредитного договору (пункт 2 Іпотечного договору).

Згідно з пунктом 7 Іпотечного договору, в забезпечення виконання позичальником за кредитним договором та Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 т, загальною площею 151,2 кв.м, житловою - 41.4 кв.м (далі - Предмет іпотеки).

Умовами Іпотечного договору, окрім іншого, передбачені наступні права Іпотекодержателя: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов`язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано (п.18.8.1 Іпотечного договору); звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором (п.18.8.3 Іпотечного договору).

Сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов`язань на момент розірвання або внесення змін (п.18.9 Іпотечного договору).

Пунктом 24 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 18.6., 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку", у тому числі, на підставі рішення суду.

Термін дії договору - до повного виконання позичальником та Іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором (п.30 Іпотечного договору).

Судами також встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Банку про визнання недійсним кредитного договору, визнання припиненими договорів майнової поруки (іпотеки), в тому числі, Іпотечного договору, і договору поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17 позовні вимоги за вказаним позовом задоволені частково: визнано припиненими правовідносини за договорами іпотеки (майнової поруки) від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ2, від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ3 та договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П2, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2

10.10.2017 державним реєстратором прийнято рішення про припинення іпотеки та обтяження, про що до Державного реєстру внесено записи про припинення іпотеки - 22760134 та обтяження - 22758782. Підставою прийняття рішення державним реєстратором стало рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка № 306540589 від 04.08.2022 додана до позову) теперішнім власником предмета іпотеки за Іпотечним договором є ОСОБА_1 . Підстава права власності-договір дарування від 24.10.2017, реєстровий № 2020, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. (а.с.29-31 том 1).

Разом з тим, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018, залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17 в частині визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ2, від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ3 та договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П2, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 скасоване, в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та майнової поруки відмовлено (а.с.44-45 том 1).

Крім того суди встановили, що свої зобов`язання за кредитним договором Банк виконав повністю, надав позичальнику узгоджену договором грошову суму.

В свою чергу, 26.03.2015 позичальником були перераховані кошти для погашення кредиту та нарахованих процентів, які були зараховані в погашення основної суми боргу.

01.12.2016 зі складу учасників ТОВ "Істейтглобал" вибуло Товариство з обмеженою відповідальністю "Долма" (заставодавець), а власником його частки стало ТОВ "Люкс-Офі".

18.03.2017 внаслідок чергових змін у складі учасників позичальника, власником частки заставодавця ТОВ "Спектрум-Енерго" стало ТОВ "Приватофис.

Відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Долма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектрум-Енерго" своїх часток у статутному капіталі позичальника на користь інших осіб відбулося без згоди Банку, тому Банк направив на адресу ТОВ "Істейтглобал" повідомлення від 21.07.2022 № Э.1/3-20721/14804 про зміну умов договору та дострокове виконання зобов`язань - погашення винагороди (а.с.46-47 том 1).

В повідомленні Банк вимагав виконати зобов`язання, встановлене пунктом 4.7 кредитного договору зі сплати винагороди в розмірі 25 405 442,64грн за користування кредитом та зазначив, що терміном повернення кредиту, встановлений пунктами А.3, 1.2. кредитного договору та Додатком № 1 до кредитного договору, є 08.08.2022.

Повідомлення отримано ТОВ "Істейтглобал" 09.08.2022 (а.с.48 том 1).

Вимога про погашення заборгованості на адресу ОСОБА_1 . Банком не направлялась.

В порушення умов кредитного договору, вимоги Банку залишені позичальником без задоволення, у зв`язку із чим Банк звернувся з цим позовом до суду та просив звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 19.12.2012 №КП461-Г-ДИЗ, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (вулиця Вернадського Володимира), будинок 35т, квартира 39в, шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону України "Про іпотеку; звернення стягнення провести в межах суми 12 702 721,32грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду.

При цьому Банк зазначає про те, що посилання як суду першої інстанції так і апеляційної інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постанови, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Зазначає, що місцевий суд в оскаржуваному судовому рішенні не досліджував обставини, які можуть свідчити про добросовісність/недобросовісність відповідача, як набувача майна, оскільки наявність/відсутність таких обставин враховується судом за належною вимогою - про визнання права іпотекодержателя. На думку позивача такі висновки суду першої інстанції є проявом надмірного формалізованого підходу до заявлених позовних вимог, що суперечить завданню господарського судочинства.

Так, відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх судових інстанцій, пославшись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), вважали, що заявлений Банком спосіб захисту майнових прав іпотекодержателя є неефективним, оскільки лише заявлення вимоги про визнання права іпотекодержателя призведе до відновлення порушених прав позивача, як іпотекодержателя спірного майна. Після набрання чинності рішенням суду, у разі задоволення такого позову, до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя (пункт 9.8 постанови від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17).

У контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає вказати таке.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у кожній конкретній справі.

Так, у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду, на яку здійснювали своє посилання суди відмовляючи Банку у задоволенні позову, вирішувала правову проблему щодо наявності чи відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо предмет іпотеки реалізовано у межах ліквідаційної процедури у порядку виконання постанови про визнання боржника-іпотекодавця банкрутом, яка надалі скасована з припиненням провадження у справі. З урахуванням встановлених у справі № 922/2416/17 обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що іпотека припинилася на підставі частини першої статті 593 ЦК України у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки та зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

................

Перейти до повного тексту