ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 740/3306/20
провадження № 51-4746 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270180000618, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення нею зазначених кримінальних правопорушень.
Зазначеним вироком також виправдано ОСОБА_7, судові рішення щодо якої в касаційному порядку не оскаржуються.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2021 року відносно ОСОБА_6 в частині виправдання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. У решті вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_6 визнана винуватою та засуджена за те, що 18 січня 2021 року о 10:54 год, перебуваючи в приміщенні торгівельного залу магазину за адресою: АДРЕСА_2, скориставшись вільним доступом до вітрини магазину, впевнившись, що її дії непомітні для сторонніх осіб, повторно вчинила дії, спрямовані на таємне викрадення товарів на загальну суму 568,67 грн, проте була зупинена працівниками служби охорони магазину, тобто виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не закінчила його з причин, які не залежали від її волі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить змінити вирок апеляційного суду в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд визнавши ОСОБА_6 винуватою лише за одним епізодом закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, неправильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки в них відсутня кваліфікуюча ознака - повторність. Тому прокурор просить перекваліфікувати дії ОСОБА_6 на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнивши від його відбування з іспитовим строком 1 рік.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні та доведеність обвинувачення, в касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.