ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 756/5026/19
провадження № 51 - 4629км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100050006702, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоросійська російської федерації, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення в умисному вбивстві ОСОБА_8, вчиненому за наступних обставин.
20 серпня 2018 року в період з 05:30 до 06:00, перебуваючи на 14-й лінії лісопаркової зони селища Пуща-Водиця у м. Києві, приблизно в 10 метрах від приватного будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 численних ударів кулаками в голову, обличчя та по тулубу, після чого у нього виник умисел на протиправне заподіяння смерті останній.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді смерті та бажаючи їх настання, дістав із задньої кишені джинсів ніж та завдав ним ОСОБА_8 один удар в нижню щелепу зліва, чим спричинив сліпе колото-різане поранення обличчя. Після цього ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_8 численні удари руками та ногами в голову та по тулубу, чим спричинив потерпілій у тому числі тяжкі тілесні ушкодження, а саме закриту черепно-мозкову травму, від якої остання померла на місці.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення, а кримінальне провадження - закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію зазначає, що в порушення вимог статей 370, 404 та 419 КПК України суд апеляційної інстанції не розглянув апеляційну скаргу сторони обвинувачення щодо незаконності ухваленого виправдувального вироку, повторно не дослідив докази та не надав мотивовані відповіді на висловлені прокурором доводи щодо вчинення злочину саме ОСОБА_7 .
Крім цього, стверджує, що положеннями ст. 417 КПК України не передбачено закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю обвинуваченого, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, а тому постановлене апеляційним судом рішення про залишення виправдувального вироку без змін і закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України є взаємовиключним і незаконним.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вимоги касаційної скарги підтримала частково та погодилась із доводами про незаконність ухвали апеляційного суду в частині одночасного прийняття рішення про залишення виправдувального вироку без змін і закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 вимоги касаційної скарги прокурора не підтримав, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Також, суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115КК України.
Під час судового розгляду місцевий суд, дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази та надавши їм відповідну оцінку, дійшов висновку, що за встановлених судом обставин ОСОБА_7 підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Не погодившись із таким рішенням, сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушувала питання про скасування вироку місцевого суду та призначення нового судового розгляду.
Після встановлення факту смерті обвинуваченого під час апеляційного провадження прокурор змінив вимоги до апеляційного суду та просив скасувати виправдувальний вирок і закрити кримінальне провадження.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 710/466/16-к, провадження № 51-6068кмо21) після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов`язаний виконати вимоги статей 370, 404, 419 КПК України, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг та постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 КПК України з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК України.
В ході касаційного перегляду оскаржуваного рішення встановлено, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог статей 404 та 419 КПК України.
Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора в якій порушувалися питання стосовно незаконності виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_7 апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без зміни.
Таке рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінального провадження має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Переглянувши вирок місцевого суду, перевіривши в апеляційному порядку обставини, встановлені судом першої інстанції, а також обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком місцевого суду, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які в сукупності могли би підтвердити причетність ОСОБА_7 до вбивства потерпілої ОСОБА_8 .
Такий висновок місцевого та апеляційного судів достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження відповідно до вимог ст. 94 КПК України та у своїй сукупності отримали належну оцінку.
Так, під час здійснення кримінального провадження судом першої інстанцій ОСОБА_7 свою винуватість в інкримінованому йому злочині не визнав та стверджував, що працівниками поліції до нього було застосовано фізичне насильство аби примусити на камеру мобільного телефону зізнатися в умисному вбивстві ОСОБА_8 .
Крім, цього під час судового розгляду, за клопотанням сторони захисту, було допитано свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які підтвердили факт отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень після затримання працівниками поліції, а також те, що обвинувачений приблизно о 06:15 20 серпня 2018 року, тобто у день вбивства потерпілої, перебував у себе вдома.
З метою спростування показань обвинуваченого та показань свідків сторони захисту прокурор надав такі докази: показання потерпілої ОСОБА_16, яка не була очевидцем події та не надала суду інформації з приводу скоєного злочину; показання свідка ОСОБА_17, яка виявила роздягнене тіло потерпілої, що знаходилося неподалік місця, де зранку вона бачила сидячого на землі невідомого чоловіка, який був одягнений інакше, ніж ОСОБА_7 у день вбивства; дані протоколу проведення слідчого експерименту від 02 лютого 2019 року із ОСОБА_17 ; показання свідка ОСОБА_18, який лиш проходив повз місце події та бачив там розкидані речі; показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які також не повідомили жодної суттєвої інформації про подію злочину і вказали, що їм не відомо про будь-які конфлікти за участі ОСОБА_8, у тому числі з ОСОБА_7 ; показання свідка ОСОБА_22, оперативного уповноваженого управління розшуку міста Києва, який повідомив, що після затримання та доставлення ОСОБА_7 до м. Києва останній на камеру мобільного телефону почав розповідати про обставини вчиненого ним убивства ОСОБА_8 ; показання свідка ОСОБА_23, начальника відділу розкриття злочинів проти особи Оболонського відділення поліції, який підтвердив факт добровільного зізнання ОСОБА_7 у скоєному злочині та зазначив, що за місцем проживання останнього під час обшуку знайдено речі зі слідами крові; показання свідка ОСОБА_24, співробітника поліції, який заперечив факти застосування недозволених методів ведення слідства стосовно ОСОБА_7 та підтвердив добровільність зізнання останнього у вбивстві; показання експерта-імунолога ОСОБА_25 ; показання спеціаліста-поліграфолога ОСОБА_26 .