ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 500/1254/23
адміністративне провадження № К/990/35344/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №500/1254/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 травня 2023 року (головуючий суддя: Мандзій О.П.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2023 року (головуючий суддя: Запотічний І.І., судді: Глушко І.В., Довга О.І.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, у якому просила суд:
визнати протиправними дії Заліщицького сектору УДМС України в Тернопільській області, які полягають у відмові надати дозвіл на імміграцію на Україну та скасувати рішення від 2 березня 2023 року №6115430008552/3 "Про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну", виданого Заліщицьким сектором УДМС України в Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскільки вона не вчиняла жодних протиправних дій на території України або на території інших держав з метою створення загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а також жодним чином не порушувала прав та законних інтересів громадян України, тож законних підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну у відповідача не було.
На переконання позивачки, відповідачем не виконано вимоги пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - "Порядок №1983") та прийнято протиправне рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію за відсутності на те правових підстав, передбачених Законом України "Про імміграцію".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в основу оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень був покладений лист УСБУ в Тернопільській області стосовно того, що надання дозволу іноземцю на постійне проживання в Україні суперечить національній безпеці та національним інтересам України. Таку інформацію було кваліфіковано за пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію", як іншу підставу для відмову у наданні дозволу на імміграцію.
Одночасно, суд зауважив, що не може надати правової оцінки самій інформації, яка була покладена у підставу оскаржуваного рішення, оскільки орган, якій її надав - УСБУ у Тернопільській області, не є відповідачем у справі та вимога щодо оскарження дій цього органу стосовно надання вказаної інформації як такої, що не відповідає дійсності, позивачкою заявлена не була.
За таких умов суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанції, позивачка подала касаційну скаргу на них.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 травня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2023 року, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржниця у касаційній скарзі покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Порушення норм матеріального права скаржниця вбачає у вирішенні цієї справи судами попередніх інстанцій без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №820/1560/17 і від 21 листопада 2019 року у справі №826/16079/18.
Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Петровськ, Саратовської області, є громадянкою Російської Федерації.
З 30 серпня 2016 року позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем міста Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області, громадянином України, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Позивачка 20 січня 2022 року звернулась із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.
За наслідками поданої позивачкою заяви про надання дозволу на імміграцію відповідачем була проведена перевірка, з якої встановлено наступне.
Відповідно до довідки ГУНП в Тернопільській області від 3 лютого 2022 року №282/6/01-22 інформація згідно обліків ITC ІППН України на громадянку Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня.
Відповідно до листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 7 лютого 2022 року № 91-1640/0/18-22 інформація стосовно ОСОБА_1 у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, відсутня.
Згідно із вимогою УІАП ГУНП у Тернопільській області від 23 лютого 2022 року №15/6115.1-22, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше не судима.
Листом ГУНП в Тернопільській області від 21 грудня 2022 року №4500/6103-22 стверджується, що згідно обліків ІКС ІПНП України щодо притягнення до адміністративної відповідальності громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація відсутня.
Як слідує із листа Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2022 року №91- 7621/0/18-22 стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інформація у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, відсутня.
Вимогою УІАП ГУНП від 19 грудня 2022 року стверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше не судима.
Як видно із листа УСБУ в Тернопільській області від 20 грудня 2022 року №13/2-15, з огляду на приписи Закону України "Про національну безпеку України" та у зв`язку із військовою агресією Російської Федерацією проти України, надання дозволу на постійне проживання в Україні громадянці РФ ОСОБА_1, не рекомендується.
У листі УСБУ в Тернопільській області від 17 лютого 2023 року №13/2-15 стверджується, що відповідно до Закону України "Про національну безпеку України" та за результатами перевірки громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надання дозволу на постійне проживання в Україні зазначеній іноземці суперечить національній безпеці та національним інтересам України.
На підставі встановлених обставин головним спеціалістом Заліщицького сектору УДМС України в Тернопільській області 2 березня 2023 року затверджено висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .
Згідно із Висновком ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну у зв`язку із тим, що надання дозволу на постійне проживання в Україні позивачці суперечить національній безпеці та національним інтересам України.
Відповідачем 2 березня 2023 року прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні, яке видане громадянці Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за змістом якого позивачці відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну з покликанням на приписи пункт 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 1 Закону України "Про імміграцію" визначає, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Стаття 4 вказаного Закону визначає, що дозвіл на імміграцію надається іммігрантам, категорії яких визначені в частинах другій і третій цієї статті. У разі масового прибуття іммігрантів в Україну для державного регулювання процесу імміграції за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Кабінетом Міністрів України встановлюється квота імміграції у визначеному ним порядку.
Квота імміграції може бути встановлена для таких категорій іммігрантів:
1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України, подружжя таких осіб, їхні діти, які не досягли 18 років, - у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України;
3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;
4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;
6) чоловік (дружина) іммігранта, якщо вони перебувають у шлюбі понад два роки, його діти, які не досягли 18 років, та його непрацездатні батьки, які вважаються членами сім`ї іммігранта відповідно до права іноземної держави - країни походження;
8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
9) особи, які прослужили у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України три і більше років;
10) особи, які служили у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України (незалежно від строку військової служби) і були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби;
11) особи, зазначені в частинах четвертій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за умови безперервного проживання на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом останніх п`яти років.
Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:
1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;
2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (крім осіб, які раніше перебували в громадянстві України);
4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;
5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України;
6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.
Стаття 10 цього Закону визначає підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Дозвіл на імміграцію не надається:
1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;
3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;
4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;