ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 160/15380/22
адміністративне провадження № К/990/25494/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 (головуючий суддя - А.В. Шлай, судді - Т.С. Прокопчук, О.О. Круговий)
у справі № 160/15380/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2020 по 25.09.2022 включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2020 по 25.09.2022 включно.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач звільнена з військової служби з 11.02.2020. Проте при звільненні позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення суду у справі № 160/12746/21 відповідачем 26.09.2022 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 174 386, 86 грн. Позивач зазначає, що вказаним підтверджується факт несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні. Оскільки повний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 26.09.2022, а тому з посиланням на положення статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач вказує про обов`язок відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 позовну заяву задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати А1126середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2020 по 25.09.2022 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2020 по 25.09.2022 включно.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні позивача, дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 НОМЕР_2, 99 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, виснував, що справедливим та обґрунтованим розміром відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача, буде 28 296, 99 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України заявник касаційної скарги вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.04.2023 у справі № 560/13719/21, від 09.03.2023 у справі № 520/899/21, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 щодо порядку визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
10. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції розраховано суму середнього заробітку за період з дати набрання законної сили рішенням суду, на виконання якого позивачу виплачено кошти (індексацію) по дату виплату коштів (індексацію), чим в порушення статті 117 Кодексу законів про працю України обмежено період, за який позивачу належна до виплати компенсація за період затримки повного розрахунку при звільненні.
Позиція інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
12. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
13. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
14. ОСОБА_1 з 21.02.2003 по 11.02.2020 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
15. Відповідно до наказу від 11.02.2020 № 30 позивача з 11.02.2020 було звільнено з військової служби.
16. При звільненні позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
17. Позивач 18.05.2021 звернулася з заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення.
18. Оскільки відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача, позивач звернулася до суду для вирішення спору.
19. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі № 160/12764/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення.
20. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі № 160/12746/21 відповідачем 26.09.2022 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 174 386, 86 грн.
21. Непроведення відповідачем повного розрахунку при звільнення позивача зумовило звернення до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
22. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
24. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент звільнення позивача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.