ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 640/30572/20
адміністративне провадження № К/9901/33638/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №640/30572/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві, Державна судова адміністрація України, Святошинський районний суд міста Києва, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року (головуючий суддя Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Оксененко О.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, у якому просила:
- визнати протиправними дії Управління щодо нарахування і виплати їй суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 246 159 грн 89 коп.;
- зобов`язати Управління провести їй нарахування суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин другою, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 246 159 грн 89 коп.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на користь судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у розмірі 246 159 грн 89 коп.;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що працює на посаді судді Святошинського районного суду м. Києва та має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Проте, у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівська винагорода протиправно виплачувалась з урахуванням обмеження, установленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що є порушенням права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
3. Переконувала, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 в частині обмеження розміру суддівської винагороди суперечить Конституції України, у зв`язку із чим не може застосовуватися при її нарахуванні.
4. Вважала, що відповідач, діючи всупереч приписів статей 19 та 130 Конституції України, порушив приписи чинного законодавства України та з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року виплачував позивачу суддівську винагороду у розмірі, значно меншому, ніж це визначено спеціальним Законом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 246 159 грн 89 коп.
- стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на користь судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в розмірі 246 159 грн 89 коп. (двісті сорок шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 89 коп.).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій зазначили, що стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у частині суддівської винагороди, не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми Конституції України як норми прямої дії.
7. Указали, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, у свою чергу, виключає можливість застосовувати до правовідносин стосовно суддівської винагороди інші Закони.
8. Із урахуванням наведеного констатували, що розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом та не застосовувати до спірних правовідносин статтю 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
9. Окрім викладеного, суд апеляційної інстанції залучив Святошинський районний суд міста Києва та Державну судову адміністрацію України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
10. Колегія суддів урахувала, що відповідно до відомостей, наданих Державною судовою адміністрацією України зміни до кошторису Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" відкриті у повному обсязі.
11. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважав помилковим твердження Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про те, що суддівська винагорода на користь позивача підлягає стягненню з Державної судової адміністрації України, оскільки відповідно до частини четвертої статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та направити справу №640/30572/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20, від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020 щодо необхідності з`ясування правового (та процесуального) статусу Державної судової адміністрації України у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди позивачу, передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік").
15. Звертає увагу на те, що у межах справи №520/13014/2020 Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскільки головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди є Державна судова адміністрація України, яка серед іншого визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, відповідно, відповідачем за цим позовом теж має бути Державна судова адміністрація України.
16. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої та пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України указує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та розглянув справу №640/30572/20 за відсутності будь-якого учасника справи.
17. Переконує, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для невиконання вимоги статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" про застосування обмеження максимального розміру у тому числі суддівської винагороди 10 мінімальними заробітними платами та і надалі нараховувати і виплачувати суддівську винагороду усупереч указаній нормі.
18. Звертає увагу на те, що державний бюджет на 2020 рік було прийнято із заздалегідь відомим дефіцитом, у тому числі, на заробітну плату. Станом на дату введення обмежень по виплаті суддівської винагороди дефіцит на оплату праці по районним судам міста Києва становив 32 390 260 грн 70 коп. Однак, ці обставини не були досліджені судом апеляційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
19. 20 жовтня 2021 року до касаційного суду від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому третя особа підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
20. 08 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2021 року для розгляду судової справи №640/30572/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
22. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №640/30572/20 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
24. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі, справу №640/30572/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
25. ОСОБА_1 працює суддею Святошинського районного суду м. Києва відповідно до Указу Президента України про призначення суддів від 06 березня 2006 року №199/2006.
26. Постановою Верховної Ради України від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва безстроково.
27. Наказом від 23 березня 2006 року №36/к голови Святошинського районного суду м. Києва М.А. Біда зараховано ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.
28. Наказом від 15 березня 2011 року № 40с голови Святошинського районного суду м. Києва М.А. Біда допущено ОСОБА_1 до виконання обов`язків судді Святошинського районного суду м. Києва з 17 лютого 2011 року.
29. 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві із заявою про надання інформації щодо невиплати її суддівської винагороди.
30. Листом від 02 грудня 2020 року №6-3823/20-вик позивача повідомлено про розмір невиплаченої суддівської винагороди та про відсутність механізму її виплати.
31. Уважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачці суддівської винагороди у зменшеному розмірі та невжиття заходів до компенсації недоотриманої суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
34. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
35. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
36. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
37. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
38. За частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
39. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.