ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 200/8346/21
касаційне провадження № К/990/25790/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (головуючий суддя - Абдукадирова К.Е.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Геращенко І.В.; судді - Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.)
у справі № 200/8346/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (далі - ПрАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2021 року № 00066270719.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 22 вересня 2021 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 23 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області.
29 листопада 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
07 лютого 2023 року контролюючим органом заявлено клопотання, в якому він просить закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що відносно позивача відкрито провадження у справі про банкрутство, а тому, враховуючи правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спори за позовами боржника до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підвідомчі господарському суду у справі про банкрутство цього боржника.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" за період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року та за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: за період - вересень 2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "СТАРТРАНС" на суму ризикового податкового кредиту 1008,42 тис. грн; за період - жовтень 2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ" на суму ризикового податкового кредиту 1523,72 тис. грн; за період - листопад 2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ" на суму ризикового податкового кредиту 800,58 тис. грн, Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРРЕН-БІЛД" на суму ризикового податкового кредиту 161,00 тис. грн; за період - грудень 2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРРЕН-БІЛД" на суму ризикового податкового кредиту 1855,29 тис. грн; за період - березень 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРС ТРЕЙД" на суму ризикового податкового кредиту 161,00 тис. грн, за результатами якої складено акт від 11 травня 2021 року № 4897/05-99-07-19/00191721.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК "СТАРТРАНС", Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРРЕН-БІЛД" з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС у Донецькій області посилалося на відсутність у контрагентів платника в достатній кількості трудових ресурсів, основних та виробничих засобів, необхідних для виконання спірних поставок, а також непідтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2021 року № 00066270719, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5349003,00 грн за основним платежем та 1337250,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі Суд зазначає, що питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції певних категорій юридичних спорів вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом як на рівні касаційних судів, так і на рівні Великої Палати Верховного Суду.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, положення абзацу другого частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення Європейського суду з прав людини є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень частини другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
У практиці Європейського суду з прав людини проблема спорів щодо підсудності (юрисдикції) розглядається через декілька правових категорій, які мають враховуватися судом у кожному конкретному випадку, а саме "принцип правової впевненості", "легітимні сподівання" та "правовий пуризм".