ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2024 року
Київ
справа №120/5167/22
адміністративне провадження №К/990/26313/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового процесу:
представник позивача: Слюсар О.В.,
представники відповідача: Харькіна А.Д., Левченко С.Г. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу №120/5167/22 за позовом Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватного підприємства "ВІП Бізнес і Компанія") до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Одеської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року (суддя Дончик В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.),
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємства "ВІП Бізнес і Компанія") (далі по тексту - позивач, КТ "Бізнес Гарант", Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило:
- визнати протиправними дії Митниці по випуску у вільний обіг товару за тимчасовими митними деклараціями: від 22 січня 2022 року №UА500070/2022/000255; від 01 лютого 2022 року №UА500070/2022/000481; від 03 лютого 2022 року №UА500070/2022/000531; від 09 лютого 2022 року №UА500070/2022/000622, №UА500070/2022/000623; від 10 лютого 2022 року №UА500070/2022/000660, №UА500070/2022/000664, №UА500070/2022/000659, №UА500070/2022/000661, №UА500070/2022/000663, №UА500070/2022/000670, №UА500070/2022/000673, №UА500070/2022/000675, №UА500070/2022/000680, №UА500070/2022/000656, №UА500070/2022/000657; від 12 лютого 2022 року №UА500070/2022/000715, №UА500070/2022/000726, №UА500070/2022/000734, №UА500070/2022/000736, №UА500070/2022/000739, №UА500070/2022/000749, №UА500070/2022/000740, №UА500070/2022/000753, №UА500070/2022/000755, №UА500070/2022/000752, №UА500070/2022/000757, №UА500070/2022/000781, №UА500070/2022/000782; від 15 лютого 2022 року №UА500070/2022/000867, №UА500070/2022/000892, №UА500070/2022/000895, №UА500070/2022/000896, №UА500070/2022/000880, №UА500070/2022/000897; від 16 лютого 2022 року №UА500070/2022/000901, №UА500070/2022/000900, №UА500070/2022/000902, №UА500070/2022/000911, №UА500070/2022/000919, №UА500070/2022/000956; від 17 лютого 2022 року №UА500070/2022/000959, №UА500070/2022/000958, №UА500070/2022/000971; від 18 лютого 2022 року №UА500070/2022/000986, №UА500070/2022/000996, №UА500070/2022/000997; від 19 лютого 2022 року №UА500070/2022/001005; від 21 лютого 2022 року №UА500070/2022/001034, №UА500070/2022/001043; від 22 лютого 2022 року №UА500070/2022/001094; від 23 лютого 2022 року №UА500070/2022/001108;
- визнати протиправними і скасувати вимоги Митниці про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41.
Позивач як гарант, який видав фінансові гарантії про забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Агроімпорт ЛТД", ТОВ "Томінслав", ТОВ фірма "Адвес", ТОВ "Максі Пейментс", ТОВ "НВП Профі Юг", ТОВ "Балкантех", ТОВ "Феліта", ТОВ "Поліхім", ТОВ "Фортрекс ЛТД", ТОВ "Фурнітура Трейдінг", не згоден із висновком відповідача про наявність підстав для застосування у спірному випадку приписів пункту 3 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України (далі - МК України). На обґрунтування своєї позиції позивач вказав про наступне:
- ненадання декларантами чи уповноваженою ними особою (митним брокером ТОВ "АЛТАЙСІТІ") додаткових митних декларацій та несплату митних платежів у цьому випадку не можна вважати гарантійним випадком, оскільки ці обставини зумовлені форс-мажором, а саме введенням в Україні воєнного стану. Ці обставини засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1. Положення про те, що не вважається гарантійним випадком той випадок, коли особа, відповідальна за сплату митних платежів, не виконала зобов`язання внаслідок непереборних обставин, закріплено також у пункті 5.1 Угоди про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27 січня 2014 року №7 (далі - Угода №7);
- митний орган порушив процедуру встановлення гарантійного випадку, що визначена частиною п`ятою статті 307 МК України та пунктом 4.1 Угоди №7;
- у спірному випадку взагалі не виникло обов`язку із сплати митних платежів. Це обумовлюється тим, що пункт 3 частини четвертої статті 311 МК України передбачає одним із виключних випадків направлення митним органом гарантові вимоги щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу. На переконання позивача, оскільки розділ ІІІ МК України передбачає порядок визначення митної вартості товарів, це свідчить, що фінансова гарантія надається митному органу виключно у випадку, коли останнім коригується митна вартість у порядку, визначеному МК України. Жодних рішень про коригування митної вартості товару як підстави для нарахування митних платежів відповідач не приймав. У цьому випадку мала місце процедура узгодження коду товару, яка не передбачає надання митному органу забезпечення із сплати митних платежів, а передбачає обов`язок декларанта сплатити митні платежі в повному обсязі.
Ухвалою від 10 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року, Вінницький окружний адміністративний суд задовольнив заяву КТ "Бізнес Гарант" про забезпечення позову і зупинив дію оскаржуваних вимог Митниці про сплату митних платежів.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, адміністративний позов задовольнив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес і Компанія") відповідно Угоди №7, укладеної з Міністерством доходів і зборів України (том 1 а.с.15-19), є належним фінансовим посередником, уповноваженим Міністерством доходів і зборів України на надання органам доходів і зборів фінансових гарантій та внесений до Реєстру гарантів.
КТ "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес і Компанія") в січні-лютому 2022 року відповідно до Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій з ТОВ "Логістіка ЮА" №U21-67 від 22 листопада 2021 року видало фінансові гарантії від 22 січня 2022 року №400185-U21-670018, від 31 січня 2022 року №400358-U21-670076, від 03 лютого 2022 року №400392-U21-670082, від 09 лютого 2022 року №400458-U21-670101, №400457-U21-670100, від 10 лютого 2022 року №400469-U21-670104, №400462-U21-670103, №400471-U21-670106, №400470-U21-670105, №400476-U21-670109, №400487-U21-670112, №400477-U21-670110, №400488-U21-670113, №400491-U21-670115, №400472-U21-670107, №400473-U21-670108 від 11 лютого 2022 року №400512-U21-670124, №400519-U21-670129, №400518-U21-670128, №400514-U21-670126, №400494-U21-670128, №400520-U21-670130, №400516-U21-670127, від 12 лютого 2022 року №400527-U21-670136, №400525-U21-670134, №400523-U21-670132, №400529-U21-670138, №400530-U21-670139, №400528-U21-670137, від 15 лютого 2022 року №400544-U21-670147, №400560-U21-670149, №400566-U21-670155, №400565-U21-670154, №400550-U21-670148, №400562-U21-670151, №400540-U21-670146, №400564-U21-670153, №400561-U21-670150, №400563-U21-670152, від 16 лютого 2022 року №400573-U21-670161, №400593-U21-670165, від 17 лютого 2022 року №400596-U21-670168, №400621-U21-670170, №400597-U21-670169, від 18 лютого 2022 року №400636-U21-670178, №400643-U21-670180, №400642-U21-670179, від 19 лютого 2022 року №400648-U21-670181, від 21 лютого 2022 року №400651-U21-670184, №400661-U21-670187, від 22 лютого 2022 року №400708-U21-670206, від 23 лютого 2022 року №400716-U21-670212, якими забезпечило виконання зобов`язань ТОВ "АГРОІМПОРТ ЛТД", ТОВ "Томінслав", ТОВ Фірма "Адвес", ТОВ "МАКСІ ПЕЙМЕНТС", ТОВ "НВП ПРОФІ ЮГ", ТОВ "БАЛКАНТЕХ", ТОВ "ФЕЛІТА", ТОВ "ТД "ПОЛІХІМ", ТОВ "ФОРТРЕКС ЛТД", ТОВ "ФУРНІТУРА ТРЕЙДІНГ", що випливають з митних процедур.
Вказані підприємства уповноважили митного брокера ТОВ "АЛТАЙСІТІ" надати митному органу передбачені законодавством документи, необхідні для виконання митних формальностей щодо переміщення товару в режим імпорт. У зв`язку з тим, що точні відомості про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, не були відомі, відповідно до частини 1 статті 260 МК України митний брокер ТОВ "АЛТАЙСІТІ" до митного органу подав тимчасові митні декларації під зобов`язання про подання додаткових декларацій у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій.
З огляду на надання фінансових гарантій КТ "Бізнес Гарант" Митниця оформила подані тимчасові митні декларації та випустила товар у заявлений митний режим.
22 червня 2022 року від Одеської митниці позивачу надійшли акти про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату належних сум митних платежів за гарантіями від 30 травня 2022 року:
- №56/1 на загальну суму 556367,76 грн (фінансова гарантія №400469-U21-670104 від 10 лютого 2022 року);
- №57/2 на загальну суму 646774,17 грн (фінансова гарантія №400462-U21-670103 від 10 лютого 2022 року);
- №58/3 на загальну суму 562099,63 грн (фінансова гарантія №400471-U21-670106 від 10 лютого 2022 року);
- №59/4 на загальну суму 524739,92 грн (фінансова гарантія №400470-U21-670105 від 10 лютого 2022 року);
- №60/5 на загальну суму 419822,02 грн (фінансова гарантія №400476-U21-670109 від 10 лютого 2022 року);
- №61/6 на загальну суму 625557,52 грн (фінансова гарантія №400487-U21-670112 від 10 лютого 2022 року);
- №62/7 на загальну суму 720654,96 грн (фінансова гарантія №400477-U21-670110 від 10 лютого 2022 року);
- №63/8 на загальну суму 595357,07 грн (фінансова гарантія №400488-U21-670113 від 10 лютого 2022 року);
- №64/9 на загальну суму 431569,48 грн (фінансова гарантія №400491-U21-670115 від 10 лютого 2022 року);
- №65/10 на загальну суму 558558,84 грн (фінансова гарантія №400512-U21-670124 від 11 лютого 2022 року);
- №66/11 на загальну суму 505488,49 грн (фінансова гарантія №400519-U21-670129 від 11 лютого 2022 року);
- №67/12 на загальну суму 524853,78 грн (фінансова гарантія №400518-U21-670128 від 11 лютого 2022 року);
- №68/13 на загальну суму 530375,82 грн (фінансова гарантія №400514-U21-670126 від 11 лютого 2022 року);
- №69/14 на загальну суму 357547,44 грн (фінансова гарантія №400494-U21-670128 від 11 лютого 2022 року);
- №70/15 на загальну суму 413941,16 грн (фінансова гарантія №400527-U21-670136 від 12 лютого 2022 року);
- №71/16 на загальну суму 316696,03 грн (фінансова гарантія №400520-U21-670130 від 11 лютого 2022 року);
- №72/17 на загальну суму 659107,01 грн (фінансова гарантія №400525-U21-670134 від 12 лютого 2022 року);
- №73/18 на загальну суму 450771,73 грн (фінансова гарантія №400516-U21-670127 від 11 лютого 2022 року);
- №74/19 на загальну суму 591551,21 грн (фінансова гарантія №400523-U21-670132 від 12 лютого 2022 року);
- №75/20 на загальну суму 562485,91 грн (фінансова гарантія №400529-U21-670138 від 12 лютого 2022 року);
- №76/21 на загальну суму 482686,41 грн (фінансова гарантія №400530-U21-670139 від 12 лютого 2022 року);
- №77/22 на загальну суму 448764,66 грн (фінансова гарантія №400528-U21-670137 від 12 лютого 2022 року);
- №78/23 на загальну суму 603141,14 грн (фінансова гарантія №400544-U21-670147 від 15 лютого 2022 року);
- №79/24 на загальну суму 714370,20 грн (фінансова гарантія №400560-U21-670149 від 15 лютого 2022 року);
- №80/25 на загальну суму 337347,55 грн (фінансова гарантія №400185-U21-670018 від 22 січня 2022 року);
- №81/26 на загальну суму 468463,85 грн (фінансова гарантія №400358-U21-670076 від 31 січня 2022 року);
- №82/27 на загальну суму 564106,02 грн (фінансова гарантія №400392-U21-670082 від 03 лютого 2022 року);
- №83/28 на загальну суму 348402,42 грн (фінансова гарантія №400458-U21-670101 від 09 лютого 2022 року);
- №84/29 на загальну суму 645489,14 грн (фінансова гарантія №400457-U21-670100 від 09 лютого 2022 року);
- №85/30 на загальну суму 368463,23 грн (фінансова гарантія №400472-U21-670107 від 10 лютого 2022 року);
- №86/31 на загальну суму 512321,31 грн (фінансова гарантія №400473-U21-670108 від 10 лютого 2022 року);
- №87/32 на загальну суму 456710,12 грн (фінансова гарантія №400566-U21-670155 від 15 лютого 2022 року);
- №88/33 на загальну суму 515027,86 грн (фінансова гарантія №400565-U21-670154 від 15 лютого 2022 року);
- №89/34 на загальну суму 587570,58 грн (фінансова гарантія №400550-U21-670148 від 15 лютого 2022 року);
- №90/35 на загальну суму 655649,09 грн (фінансова гарантія №400562-U21-670151 від 15 лютого 2022 року);
- №91/36 на загальну суму 347874,97 грн (фінансова гарантія №400540-U21-670146 від 15 лютого 2022 року);
- №92/37 на загальну суму 639689,51 грн (фінансова гарантія №400564-U21-670153 від 15 лютого 2022 року);
- №93/38 на загальну суму 479202,72 грн (фінансова гарантія №400561-U21-670150 від 15 лютого 2022 року);
- №94/39 на загальну суму 605863,27 грн (фінансова гарантія №400563-U21-670152 від 15 лютого 2022 року);
- №95/40 на загальну суму 706082,59 грн (фінансова гарантія №400573-U21-670161 від 16 лютого 2022 року);
- №96/42 на загальну суму 580636,75 грн (фінансова гарантія №400596-U21-670168 від 17 лютого 2022 року);
- №97/43 на загальну суму 85611,48 грн (фінансова гарантія №400593-U21-670165 від 16 лютого 2022 року);
- №98/44 на загальну суму 560516,90 грн (фінансова гарантія №400621-U21-670170 від 17 лютого 2022 року);
- №99/45 на загальну суму 212209,97 грн (фінансова гарантія №400636-U21-670178 від 18 лютого 2022 року);
- №100/46 на загальну суму 584363,62 грн (фінансова гарантія №400643-U21-670180 від 18 лютого 2022 року);
- №101/47 на загальну суму 595635,72 грн (фінансова гарантія №400642-U21-670179 від 18 лютого 2022 року);
- №102/48 на загальну суму 346698,04 грн (фінансова гарантія №400648-U21-670181 від 19 лютого 2022 року);
- №103/49 на загальну суму 611367,46 грн (фінансова гарантія №400651-U21-670184 від 21 лютого 2022 року);
- №104/50 на загальну суму 635435,93 грн (фінансова гарантія №400661-U21-670187 від 21 лютого 2022 року);
- №105/51 на загальну суму 114081,32 грн (фінансова гарантія №400708-U21-670206 від 22 лютого 2022 року);
- №106/52 на загальну суму 27933,97 грн (фінансова гарантія №400716-U21-670212 від 23 лютого 2022 року);
- №110/41 на загальну суму 664873,61 грн (фінансова гарантія №400597-U21-670169 від 17 лютого 2022 року).
У всіх актах про настання гарантійного випадку зазначено, що "…товар, який повинен бути оформлений у митний режим декларантом ТОВ "АЛТАЙСІТІ" ІМ 40 ДТ…" "….у відповідний строк без зміни його кількості, вартості і найменування, не доставлений у митницю призначення у встановлений строк/доставлений не в повному обсязі/інше (підкреслити необхідне). Згідно пункту 3 частини 4 статті 311 Митного кодексу України "настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу…".
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку фінансові гарантії були видані для тимчасових митних декларацій, по кожній з яких відповідач відібрав зразки товару, і на підставі указаних декларацій Митниця випустила товар у вільний обіг без сплати митних платежів на підставі фінансових гарантій, наданих КТ "Бізнес Гарант". Правила частини сьомої статті 55 МК України та пункту 29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 (далі - Положення №450), передбачають, що випуск товарів митним органом у вільний обіг під заявлений митний режим можливий лише за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Водночас відповідач не заперечує, що будь-яке рішення про визначення суми податкового зобов`язання у вигляді митних платежів відповідно до розділу ІІІ МК України ним не приймалось.
З огляду на такі обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган направляє гарантові вимогу щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу ІІІ МК України, але такий термін фактично не настав, оскільки додаткові декларації у строк, визначений МК України, декларант не подав, а Митниця не нарахувала податкові зобов`язання. Відтак гарантійний випадок не настав, що свідчить про відсутність підстав для надіслання КТ "Бізнес Гарант" вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями.
Додатково суд першої інстанції звернув увагу на те, що Угодою №7 було погоджено обов`язок поінформувати гаранта про настання гарантійного випадку та надати йому можливість ознайомитись з документами щодо гарантійного випадку, а також визначено умови складання відповідного акта. Проте Митниця не направила позивачу будь-які запити та не поінформувала його одразу після спливу строку подання додаткової декларації про порушення декларантом свого обов`язку з подання такої декларації. Відтак відповідач не забезпечив право гаранта на ознайомлення із документами, які стосуються гарантійного випадку, акти про настання гарантійного випадку складені з порушенням зобов`язань, взятих на себе згідно з Угодою №7, пунктом 5 статті 307 МК України та строків, визначених статтею 311 МК України.
Поряд з наведеним суд першої інстанції не погодився з позицією позивача, що неподання декларантом додаткових митних декларацій в установлений законом строк зумовлено форс-мажором, який пов`язаний із веденням бойових дій на території України. Пославшись на висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 30 листопада 2021 року №913/785/17, суд першої інстанції виснував, що жодних об`єктивних причин, підтверджених належними доказами, крім загальних посилань на форс-мажор, позивач в ході розгляду справи не навів.
Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодившись із викладеними у ньому висновками.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину першу, другу, десяту статті 260, частину другу, п`яту статті 311 МК України, не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 291 МК України. При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що за усіма тимчасовими митними деклараціями було прийнято рішення про відмову в митному оформленні та надано картки відмови з підстав неправильного розрахунку декларантом суми фінансової гарантії, в яких також зазначено відповідний рівень вартості, що має бути застосований для розрахунку фінансової гарантії. При цьому частина десята статті 260 МК України чітко передбачає можливість оформлення тимчасової митної декларації із забезпеченням сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України. З огляду на добровільне взяття позивачем на себе зобов`язань, що випливають із митних процедур, товар і був випущений у вільний обіг. Водночас декларант як не подав додаткові митні декларації, так і не сплатив митні платежі (ці обставини були встановлені судами і не заперечуються позивачем), що свідчить про настання гарантійного випадку. Скаржник зауважує, що саме у гаранта, а не у митного органу існували договірні відносини з декларантом. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагента, тому невиконання таким контрагентом своїх обов`язків належить до комерційних ризиків, які не можуть бути перекладені на державу.
Окремо скаржник звертає увагу на те, що під час вирішення спору суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що полягає у посиланні у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на нечинну редакцію МК України. Апеляційний суд таких помилок також не виправив.
Верховний Суд ухвалою від 10 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач наголошує, що в даному випадку суди попередніх інстанцій правильно дослідили процедуру, встановлену розділом ІІІ МК України, та встановили, що митним органом визначався саме код товару, проте не проводилась процедура визначення митної вартості товару. Водночас наслідки проведення зазначених процедур є різними, зокрема в частині порядку випуску товару у вільний обіг. Оскільки процедура, визначена розділом ІІІ МК України, митним органом не застосовувалась, то підстав для застосування пункту 3 частини четвертої статті 311 МК України не було.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в актах про настання гарантійного випадку та в оскаржуваних вимогах відповідач визначив суму митних платежів, яка не була зазначена ні в рішеннях митного органу, ні в тимчасових деклараціях. Підстав самостійного визначення митної вартості товарів, що зазначена в оскаржуваних вимогах, відповідач не навів в ході судового розгляду справи, як і не надав документів, якими підтверджується нарахування митних платежів. Посилаючись на статтю 260 МК України, скаржник цитує не всю її редакцію, тоді як частина друга зазначеної статті передбачає, що випуск товарів, за якими був здійснений відбір проб (зразків), може бути здійснений за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Такий порядок встановлений саме Положенням №450.
У судовому засіданні, яке відбулось 08 лютого 2024 року, представник Митниці Харькіна А.Д. підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити з підстав, у ній зазначених. Наголосила на правомірності випуску Митницею товару у вільний обіг з огляду на надання декларантом фінансовий гарантій, оскільки таке право передбачено приписами частини десятої статті 260 МК України. Пояснила, що попередньо Митниця відмовила в митному оформленні товару та надала картки відмови, оскільки декларант не правильно розрахував суми фінансових гарантій з урахуванням тих обставин, що точний код УКТЗЕД товару йому не був відомий.
У судовому засіданні, яке відбулось 15 лютого 2024 року, представники Митниці Харькіна А.Д. та Левченко С.Г. вказали, що на стадії подання тимчасових митних декларацій з підстав відсутності даних щодо точного коду згідно з УКТЗЕД митний орган не може ні визнати митну вартість товару, ні скоригувати її. Це зумовлено тим, що остаточно вирішення питання щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару можливо лише після отримання рішення про визначення коду згідно з УКТЗЕД. Поряд з цим у спірному випадку декларант та/або уповноважена особа у встановлений митним законодавством строк не подали додаткові митні декларації, тому Митницею було прийнято оскаржувані вимоги виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів на час імпорту їх в Україну.
У судових засіданнях, які відбулись 08 лютого та 15 лютого 2024 року, представник позивача - адвокат Слюсар О.В. заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій як законні та обґрунтовані. Наполягала, що у спірному випадку мають місце протиправні дії Митниці, яка в порушення вимог чинного митного законодавства прийняла надані Товариством фінансові гарантії. Тимчасові митні декларації, на підставі яких Митниця здійснила випуск товару у заявлений митний режим, були подані декларантом з огляду на відсутність точних відомостей про код товару згідно з УКТЗЕД. В той же час, приписи МК України у взаємозв`язку з нормами Положення №450 чітко вказують, що забезпечення сплати митних платежів наданням фінансових гарантій у формі документа можливе лише у разі невизнання митним органом митної вартості товару згідно із частиною третьою статті 54 МК України. В розглядуваній ситуації процедура, передбачена розділом ІІІ МК України, не застосувалась, тому твердження про настання гарантійного випадку відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 311 МК України є безпідставним та необґрунтованим. Представник позивача звернула увагу на те, що спосіб випуску товарів у заявлений митний режим у разі здійснення процедури узгодження коду товару при відібранні проб і зразків без відповідної сплати митних платежів декларантом або уповноваженою ним особою не передбачений. Це має наслідком визнання неправомірними таких дій та правових актів, прийнятих за їх наслідками.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Враховуючи норму статті 341 КАС України, касаційний перегляд судових рішень в частині висновків про недоведеність позивачем існування обставин непереборної сили як підстави, що свідчить про ненастання гарантійного випадку, судом касаційної інстанції не здійснюється з огляду на відсутність у касаційній скарзі доводів і обґрунтувань незгоди із такими висновками судів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Митниці щодо випуску товарів у заявлений митний режим на підставі тимчасових митних декларацій, які були задоволені судами попередніх інстанцій, касаційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За визначеннями, наведеним у частині першій статті 4 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
випуск товарів - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (пункт 5);
декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (пункт 8);
митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (пункт 20);
уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (пункт 63).
Частина перша статті 24 МК України передбачає, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Частина перша статті 2 КАС України проголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Верховний Суд (зокрема, у постановах від 02 серпня 2019 року у справі № 0240/3532/18-а, від 11 червня 2019 року у справі №804/16059/15, від 09 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.001303 тощо) неодноразово висловлював позицію, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. При цьому з`ясування питання наявності порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які оскаржуються.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Аналіз суб`єктного складу даного спору та природи спірних правовідносин в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Митниці по випуску у вільний обіг товару за розглядуваними у цій справі тимчасовими митними деклараціями свідчить, що самі по собі обставини оформлення відповідачем зазначених митних декларацій і випуску товару у заявлений митний режим жодним чином не порушують права позивача. Крім того, задоволення позову в частині цих вимог не призведе і до зміни прав чи обов`язків КТ "Бізнес Гарант".
У тимчасових митних деклараціях декларантом/представником вказано ТОВ "Алтайсіті", яке діяло від імені ТОВ "АГРОІМПОРТ ЛТД", ТОВ "Томінслав", ТОВ Фірма "Адвес", ТОВ "МАКСІ ПЕЙМЕНТС", ТОВ "НВП ПРОФІ ЮГ", ТОВ "БАЛКАНТЕХ", ТОВ "ФЕЛІТА", ТОВ "ТД "ПОЛІХІМ", ТОВ "ФОРТРЕКС ЛТД", ТОВ "ФУРНІТУРА ТРЕЙДІНГ". Відтак правомірність чи протиправність дій відповідача щодо оформлення цих митних декларацій стосується прав та законних інтересів перелічених вище осіб.
Це свідчить про відсутність порушеного права КТ "Бізнес-Гарант", яке б потребувало судового захисту у вищевказаний спосіб, що помилково залишили поза увагою суди попередніх інстанцій, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Митниці по випуску у вільний обіг товару за тимчасовими митними деклараціями з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Попри наведене, суд касаційної інстанції зауважує, що хоча сама по собі вимога позивача про визнання протиправними дій Митниці із випуску товару у заявлений митний режим за тимчасовими митними деклараціями задоволенню не підлягає, але доводи КТ "Бізнес-Гарант" щодо відсутності правових підстав для надання фінансових гарантій у випадку подання тимчасової митної декларації з підстав, визначених частинами першою та другою статті 260 МК України, слід вважати визначеною позивачем підставою позову. Отже, такі доводи підлягають оцінці при вирішенні питання щодо настання гарантійного випадку у спірних правовідносинах і, відповідно, правомірності/неправомірності оскаржуваних у цій справі вимог від 30 травня 2022 року про сплату належних сум митних платежів за гарантіями.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями від 30 травня 2022 року у кількості 52 шт, суд касаційної інстанції зазначає про таке.
Питання забезпечення виконання зобов`язань перед митними органами унормовано розділом Х МК України.
Відповідно до частини першої статті 305 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії (пункт 1 частини першої статті 306 МК України).
Частини друга та третя статті 307 МК України встановлюють, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
Відповідно до статті 308 МК України розмір фінансової гарантії визначається митним органом виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.
У випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму (частина перша статті 310 МК України).
Частина сьома статті 311 МК України передбачає, що до правовідносин, пов`язаних з видачею фінансової гарантії, виконанням гарантом зобов`язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки і банківську діяльність та цивільного законодавства України в частині, що не врегульована цим Кодексом.
Частина перша статті 312 МК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, суми митних платежів, що підлягають сплаті, повинні бути перераховані гарантом на рахунок митного органу впродовж трьох банківських днів з дня отримання гарантом вимоги митного органу про таку сплату. Форма вимоги встановлюється в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.