ф
РІШЕННЯ
Іменем України
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа №9901/107/19
адміністративне провадження № П/9901/107/19
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєва І.А.,
Суддів: Гімон М.М., Хохуляк В.В., Пасічник С.С., Бившева Л.І.,
Секретаря судового засідання: Лопушенко О.В.,
учасників справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник відповідача - Петренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23 січня 2019 року № 83/вс-19, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення загальних зборів членів Громадської ради міжнародних експертів, оформлене протоколом від 11 січня 2019 року № 9 щодо скликання спеціального спільного засідання для встановлення відповідності ОСОБА_1 критеріям, викладеним у частині 4 статті 8 Закону України "Про Вищий Антикорупційний Суд";
- визнати протиправним та скасувати рішення спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23 січня 2019 року № 83/вс-19 про те, що кандидат на посаду суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", не набрало установленої цією статтею кількості голосів. Визнано кандидата такою, що припинила участь в оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду (том 1 а.с. 1-25).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час доповіді члена громадської ради міжнародних експертів на спеціальному спільному засіданні була представлена інформація, яка була відсутня в інформаційній записці та в запитаннях Громадської ради міжнародних експертів, які надсилалися на її адресу 05.01.2019 року; позивач вважає, що доводи, наведені нею в письмових поясненнях та доданих до них документах (які 10.01.2019 року та 16.01.2019 року надсилались на адресу ГРМЕ та ВККС України) взагалі не були почуті членами ГРМЕ та ВККС України; доповідь члена ГРМЕ містила викривлену та недостовірну інформацію, яка не відповідала матеріалам досьє, що в сукупності викликало у позивача сумніви щодо факту ознайомлення членів ГРМЕ з надісланими нею письмовими поясненнями; посилалася на те, що розповсюдження безпідставної і необґрунтованої інформації в оскаржуваному рішенні щодо позивача в частині сумнівів відповідача та ГРМЕ у її доброчесності, може мати негативні наслідки на подальшу кар`єру позивача. Інша частина позовних вимог стосувалася пояснень з приводу розбіжностей за результатами проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік. Вважаючи, що рішення ВККС України прийнято з порушенням процедури та визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв для його прийняття, просила задовольнити позов.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відмовлено в залученні Громадської ради міжнародних експертів як відповідача за вказаним позовом у частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення спеціального спільного засідання ВККС України та ГРМЕ від 23 січня 2019 року та відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до Громадської ради міжнародних експертів про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів членів Громадської ради міжнародних експертів, оформлене протоколом від 11 січня 2019 року № 9 (том 1 а.с. 193-199).
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23 січня 2019 року № 83/вс-19 (том 1 а.с. 219-222).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року закрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Верховного Суду від 06 березня 2019 року про незалучення Громадської ради міжнародних експертів як відповідача в адміністративній справі, оскільки статтею 294 КАС України не передбачено можливість апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про незалучення особи як відповідача в адміністративній справі. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали від 06 березня 2019 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення загальних зборів членів Громадської ради міжнародних експертів, оформленого протоколом від 11 січня 2019 року № 9, залишено без задоволення, а ухвалу Верховного Суду від 06 березня 2019 року у вказаній частині - залишено без змін (том 2 а.с. 99-104).
12 квітня 2019 року відповідачем на адресу Суду надісланий відзив на адміністративний позов, в якому, посилаючись на передбачену законом процедуру кваліфікаційного оцінювання кандидата у межах конкурсу на заміщення вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, а також враховуючи відсутність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, відповідач вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Зокрема, посилався на те, що оскаржуване рішення Комісії ухвалене повноважним складом та підписане всіма членами Комісії, які брали участь в його ухваленні, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про проведення кваліфікаційного оцінювання та брала в ньому участь; рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення і мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, що свідчить про відсутність обов`язкових підстав для скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, встановлених статтею 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - № 1402-VIII). До того ж, мотиви оскаржуваного рішення сформовані Комісією на підставі фактів, які безпосередньо пов`язані з позивачем, існування яких нею не заперечуються, однак їх обставини належним чином не пояснюються та не підтверджуються. Зокрема, під час спеціального спільного засідання ОСОБА_1 не змогла пояснити: яким чином фінансово утримує себе, двох неповнолітніх дітей та матір, отримуючи мінімальну заробітну плату; не надала задовільного пояснення щодо походження коштів на придбання майна у період з 2001 по 2013 роки; документально не підтвердила, а також не надала суттєвих та вичерпних пояснень щодо придбання квартири, а також іншого майна; витрати на подорожі у 2017 та 2018 роках не узгодились з інформацією про виплату колишнім чоловіком заборгованості за аліментами лише у 2018 році. За висновком Комісії, підрахунки спільного доходу позивача та її чоловіка до розірвання шлюбу у 2016 році не покривають навіть логічних витрат на утримання сім`ї, а й поготів, не пояснюють можливості придбати таку значну кількість задекларованого майна та накопичити зазначені вище заощадження.
Додатково відповідач посилався на те, що з наведених ОСОБА_1 підстав для скасування рішення Комісії від 23 січня 2019 року № 83/вс-19 вбачається, що вона фактично не погоджується із питаннями, які викликали сумнів щодо її відповідності критерію доброчесності, і як наслідок особистим переконанням більшості членів від спільного складу Комісії та Ради, яке й оформлено оскаржуваним рішенням. Проте, враховуючи вимоги Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та Закону "Про Вищий антикорупційний суд" від 7 червня 2018 року № 2447-VIII, суд не наділений повноваженнями визначати питання для оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), в тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Оскаржуване рішення прийнято у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з дотриманням порядку проведення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді, встановленого Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та передбачених частиною другою статті 2 КАС України критеріїв для його прийняття. Враховуючи викладене, просив суд відмовити в задоволенні позову (том 2 арк. справи 1-10).
24 квітня 2021 року позивачем на адресу суду надіслано відповідь на відзив (том 2 арк. справи 40-51), в якому, позивач, обгрунтовуючи незгоду з оскаржуваним рішенням від 23 січня 2019 року № 83/вс-19 вказала, що не вимагає втручання у дискреційні повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Громадської ради міжнародних експертів, не просить суд прийняти протилежне рішення, та не заявляє позовні вимоги зобов`язати відповідачів повторно розглянути питання її відповідності критеріям, встановленим статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд". Предметом перевірки оскаржуваного рішення за доводами позивача є його відповідність критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тобто перевірка їх легальності). Посилається на те, що не ставить під сумнів результати конкурсного відбору, але зазначає, що відповідачем та Громадською радою міжнародних експертів неповно досліджені подані нею докази, а оскаржуване рішення може вплинути на її подальшу кар`єру та ділову репутацію. Також позивач надала суду пояснення на спростування встановлених відповідачем в оскаржуваному рішенні від 23.01.2019 № 83/вс-19 мотивів щодо документального не підтвердження та сумнівів стосовно джерел утримання родини; походження коштів на придбання майна; розміру сукупного доходу з її колишнім чоловіком та здійснених нею подорожей. Враховуючи викладене позивач посилалась на те, що оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно (оскільки взагалі не розглядались докази, подані позивачем, та жодної оцінки їм не надано); нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом (за очевидних обставин об`єктивної неможливості надання позивачем доказів, які знаходяться на тимчасово окупованій території та інформації щодо третіх осіб, яка не може бути нею отримана (доходи колишнього чоловіка та його батьків).
02 листопада 2021 року позивач надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов. Представник відповідача в судове засідання, призначене до розгляду на 03 листопада 2021 року не з`явився, належним чином повідомлений судом про розгляд справи. Враховуючи викладене, 03 листопада 2021 року у судовому засіданні колегією суддів Верховного Суду вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.
В подальшому, розгляд справи не здійснювався, у зв`язку з введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні та обставинами, які унеможливлювали проведення судових засідань.
Зокрема, згідно з наказом Голови Верховного Суду, у Верховному Суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Так, тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду.
Після відновлення роботи, в порядку черговості вирішення і розгляду справ, 13.06.2022 року учасників справи повідомлено про призначення даної справи до розгляду на 11 год. 00 хв. 15.06.2022 року.
13.06.2022 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому остання підтримала позовні вимоги і у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та неможливістю прибути до судового засідання, просила розглянути справу без її участі.
14.06.2022 року суддею Юрченко В.П. на підставі вимог частини 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 9901/107/19. Заява мотивована тим, що вона та суддя Пасічник С.С. є родичами подружжя і вказані обставини виникли 22.02.2022 року (том 2 а.с.177).
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 року заяву про самовідвід судді Юрченко В.П. від участі у розгляді справи № 9901/107/19 задоволено, відведено суддю Юрченко В.П. від участі у розгляді справи № 9901/107/19 та передано справу на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів (том 2 а.с. 178-181).
На підставі розпорядження Верховного Суду від 15.06.2022 року № 900/0/78-22, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2022 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: Васильєва І.А. (головуючий суддя), судді: Гімон М.М., Хохуляк В.В., Пасічник С.С., Бившева Л.І. (том 2 а.с. 182, 183).
В судовому засіданні позивач просила суд задовольнити адміністративний позов. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на повідомлені у відзиві обставини правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду з яких 27 посад суддів до Вищого антикорупційного суду та 12 посад суддів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (том 2 а.с. 13-15).
ОСОБА_1 звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та 16 жовтня 2018 року була допущена Комісією до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, про що Вищою кваліфікаційною комісією суддів прийнято відповідне рішення № 134/вс-18.
Рішенням Комісії від 27 грудня 2018 року № 325/зп-18 ОСОБА_1 допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" в межах оголошеного 02 серпня 2018 року конкурсу до Вищого антикорупційного суду.
13 грудня 2018 року Комісія передала Громадській раді міжнародних експертів копії досьє 153 кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати цього ж суду, зокрема й копію досьє кандидата ОСОБА_1, яка надала згоду ГРМЕ на повний і безпосередній доступ до матеріалів її досьє.
Відповідно до статті 8 Закону № 2447-VIII та підпункту 4.11.5 пункту 4.11 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), Громадською радою міжнародних експертів ініційовано розгляд питання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною 4 статті 8 Закону № 2447-VIII на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до Комісії відповідного повідомлення, яке містить, зокрема, інформаційну записку про кандидата.
В інформаційній записці Громадською радою міжнародних експертів наведено обставини, які викликають обгрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", а саме: законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата та членів її сім`ї задекларованим доходам (том 1 а.с. 81).
За результатами спільного спеціального засідання, заслухавши доповідача - члена Ради, кандидата на посаду судді, дослідивши інформаційну записку про кандидата, надані нею усні та письмові пояснення, інші обставини, обговорені під час засідання, у членів Комісії та Ради лишився обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд". Наведений сумнів полягав в тому, що під час спеціального спільного засідання ОСОБА_1 не змогла пояснити: яким чином фінансово утримує себе, двох неповнолітніх дітей та матір, отримуючи мінімальну заробітну плату; не надала задовільного пояснення щодо походження коштів на придбання майна у період з 2001 по 2013 роки; документально не підтвердила, а також не надала суттєвих та вичерпних пояснень щодо придбання квартири, а також іншого майна; витрати на подорожі у 2017 та 2018 роках не узгодились з інформацією про виплату колишнім чоловіком заборгованості по аліментах лише у 2018 році. За висновком Комісії, підрахунки спільного доходу позивача та її чоловіка до розірвання шлюбу у 2016 році не покривають навіть логічних витрат на утримання сім`ї, а й поготів, не пояснюють можливості придбати таку значну кількість задекларованого майна та накопичити зазначені вище заощадження.
23 січня 2019 року за результатами голосування на спеціальному спільному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів, прийнято рішення № 83/вс-19 про те, що кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", не набрала установленої цією статтею кількості голосів та визнано кандидата такою, що припинила участь в оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду (том 1 а.с. 206-210, т. 2 а.с. 30-34).
Предметом оскарження в даній справі є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23 січня 2019 року № 83/вс-19, перевіряючи яке в межах доводів позовної заяви, враховуючи відзив на позов відповідача та відповідь на відзив позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14 червня 2018 року набрав чинності Закон України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII "Про Вищий антикорупційний суд" (далі - Закон № 2447-VIII), який визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2447-VIII, Вищий антикорупційний суд є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2447-VIII суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає визначеним Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) вимогам до кандидатів на посаду судді, а також додатковим спеціальним вимогам, встановленим цією статтею.
На посаду судді відповідного вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33 цього Закону (частина третя статті 81 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.
Згідно із частиною одинадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС) проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
З метою сприяння ВККС у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, утворюється ГРМЕ. Громадська рада доброчесності, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на час діяльності ГРМЕ не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання (частина четверта статті 8 Закону № 2447-VIII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2447-VIII Громадська рада міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) утворюється строком на шість років Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для сприяння їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду та є її допоміжним органом.
Частиною дев`ятою статті 9 Закону № 2447-VIII визначено, що ГРМЕ: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 2) надає ВККС інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 3) бере участь у спеціальному спільному засіданні у передбачених цим Законом випадках; 4) вживає заходів до захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, які стали відомі ГРМЕ, її членам у зв`язку із здійсненням їх повноважень.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2447-VIII за ініціативою не менше трьох членів ГРМЕ питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті, розглядається на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу ВККС та членів ГРМЕ, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів ГРМЕ. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі. Таке спеціальне спільне засідання проводиться не пізніше ніж на тридцятий день з дня оголошення результатів іспиту, що складається кандидатами для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності. За запитом не менше як трьох членів ГРМЕ перед спеціальним спільним засіданням ВККС та ГРМЕ може проводитись попередня співбесіда із кандидатами на посаду судді Вищого антикорупційного суду, у якій повинні взяти участь не менше шести членів Комісії.
Застосовані судом правові норми в цій справі свідчать про те, що ГРМЕ утворюється ВККС як допоміжний орган, який діє в її складі з метою сприяння виконанню певних завдань у межах процедури проведення кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.
Водночас саме на ВККС, як державний орган суддівського врядування покладено повноваження щодо організації та проведення кваліфікаційного оцінювання для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (у тому числі у спеціалізованому Вищому антикорупційному судді) за визначеними законом критеріями в особливому порядку.
При цьому остаточне рішення, яке створює правові наслідки для особи, що бере участь у відповідному конкурсі, ухвалює Комісія на спеціальному спільному засіданні за участі ГРМЕ. Форма проведення такого засідання не впливає на правовий статус Комісії та її рішень та не наділяє ГРМЕ правосуб`єктністю у правовідносинах, які виникають у зв`язку з ухваленням відповідних рішень Комісією.
Загалом, як свідчить аналіз застосованих судом правових норм у цій справі, до кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду, крім загальних вимог, встановлених для суддів Законом № 1402-VIIІ, встановлено ще і додаткові спеціальні вимоги, які закріплені у статті 7 Закону № 2447-VIII, а також запроваджено особливий механізм перевірки їх відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності) за допомогою долучення до цієї роботи спеціально утвореного органу - ГРМЕ. В постанові Великої Палати верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 9901/106/19 (провадження № 11-571заі19) наголошено на тому, що це свідчить про висування підвищених вимог для кандидатів, зокрема і за критерієм доброчесності, що обумовлено відповідними особливостями спеціалізації цього суду та мети його створення.
При цьому встановлення відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію доброчесності є однією з обов`язкових умов для зайняття цієї посади. Органом, який сприяє ВККС в оцінюванні відповідності кандидата такому критерію, є ГРМЕ.
Рішення щодо відповідності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду зазначеному вище критерію ухвалюється шляхом визначення результатів голосування членів ВККС і ГРМЕ за результатами спеціального спільного засідання, на якому відбувалось обговорення щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII. Формування результатів голосування здійснюється шляхом підрахунку голосів.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/88/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/83/19.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржуваним рішенням визначено, що позивач відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII, не набрала установленої цією статтею кількості голосів, у зв`язку із чим і була припинена участь кандидата в конкурсі (частина п`ята статті 8 Закону № 2447-VIII).
Так, підстави оскарження рішення спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23 січня 2019 року № 83/вс-19 позивач пов`язує із його невідповідністю критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в контексті законності (легальності) висновків про документальне не підтвердження джерел утримання родини; походження коштів на придбання майна; розміру сукупного доходу з її чоловіком та оцінкою здійснених нею подорожей.
Перевіряючи викладені позивачем підстави оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23 січня 2019 року № 83/вс-19 в, колегія суддів звертає увагу на те, що спеціальні вимоги для оскарження та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухваленого за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання передбачені частиною третьою статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.