ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа №805/1445/17-а
адміністративне провадження № К/9901/29131/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (суддя - Христофоров А.Б.) та Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехтранс" до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехтранс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0004171200 про сплату штрафу у розмірі 59318,23 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 05.09.2016 №379/05-07-12/35237111, щодо порушення пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки було прийнято рішення про розстрочення податкового боргу від 24.02.2016 №8/05-07-23-12-3, за яким здійснювалось перерахування коштів згідно графіку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, адміністративний позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №00004171200 в частині нарахування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 27 327,40 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуально права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами, в період з 02.09.2016 по 05.09.2016 Інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питання порушення граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 23.08.2016.
За результатами перевірки складено акт №379/05-07-12/35237111 від 05.09.2016, яким встановлено порушення пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України (податкові декларації за період серпень-листопад 2014 року; рішення про розстрочення боргу) в частині сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених законодавством, у тому числі із затримкою понад 30 днів - у розмірі 296591,15 грн.
На підставі таких висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00004171200 від 21.09.2016 про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 59318,23 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов в частині, виходили з обґрунтованості його вимог щодо протиправності нарахування санкцій у період дії договору про розстрочення податкового боргу від 24.02.2016 №8/05-07-23-12-3, адже метою розстрочення як такого є перенесення строків сплати; разом з тим, несвоєчасна сплата узгоджених сум податкового зобов`язання відповідно до поданих декларацій за серпень - листопад 2014 року є підставою для їх нарахування відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Посилаючись на допущення судами першої та апеляційної інстанції неправильного застосування матеріального та порушення процесуального права, Інспекція вказує виключно на помилковість мотивів судів щодо законодавчих застережень відносно відповідальності у разі недотримання термінів сплати сум узгодженого податкового зобов`язання при його розстроченні.
Отже, надання оцінки оскаржуваному судовому рішенню здійснюється, з урахуванням приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах доводів касаційної скарги.
Так, пунктом 57.1 ст. 57 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченог опунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.
Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.