ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 520/7983/21
адміністративне провадження № К/990/30826/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Кравчука В.М., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик-Полянської Ірини Михайлівни
про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду в складі судді Рубан В.В. від 2 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: П`янової Я.В., Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А. від 7 серпня 2023 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі - Департамент реєстрації, відповідач 1), державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик-Полянської Ірини Михайлівни (далі - державний реєстратор, відповідач 2), в якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора від 20 квітня 2021 року за № 57756139 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Департамент реєстрації зареєструвати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
2. На обґрунтування позовних вимог зазначалося, що рішення державного реєстратора від 20 квітня 2021 року за № 57756139 є протиправним, оскільки перевіряючи перелік документів, наданих ОСОБА_1 для реєстрації права власності, державний реєстратор повинен був безпосередньо дослідити їх безсумнівну відповідність та повноту для проведення такої державної реєстрації, а не штучно створювати не передбачені законом підстави для відмови у державній реєстрації права власності.
3. Позивачка вважає, що державний реєстратор, перевіряючи подані ОСОБА_1 письмові документи для підтвердження підстави виникнення в іпотекодержателя безспірного права на звернення стягнення на предмет іпотеки, допустив неправомірні дії та неповно дослідив надані ОСОБА_1 документи як у сукупності, так і кожен окремо.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 2 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року, в задоволенні позову відмовив.
5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року у справі № 642/999/18 в рахунок задоволення вимог позивачки до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 за договором позики звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 права продати її від власного імені будь-якій третій особі-покупцю; зазначене рішення суду є чинним та обов`язковим до виконання.
6. З огляду на вказане судове рішення та обраний цим рішенням спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що державний реєстратор правильно відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачкою на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який передбачає, що в державній реєстрації прав може бути відмовлено з підстав, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 2 березня 2023 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення про задоволення позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У касаційній скарзі зазначається, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням статей 37 та 38 Закону України "Про іпотеку", а також пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
9. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що існування рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2019 року у справі № 642/999/18, де в рахунок задоволення вимог позивачки до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором позики ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, шляхом надання ОСОБА_1 права продати її від власного імені будь-якій третій особі-покупцю, не може звужувати право позивачки на реєстрацію за собою права власності на вказану квартиру у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".
10. Скаржниця зазначає, що висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах ще не сформований, а тому як на підставу подання касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
11. Від Департаменту реєстрації надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди правильно встановили відсутність підстав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, оскільки звернувшись з відповідною заявою до державного реєстратора за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, позивачка фактично здійснює стягнення на один і той самий предмет іпотеки в різні способи.
З огляду на зазначене, Департамент реєстрації просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
12. Від державного реєстратора відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 0102938524510 державний реєстратор копію ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 520/7983/21 отримав 29 вересня 2023 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду 8 вересня 2023 року.
14. Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 520/7983/21, витребував адміністративну справу та встановив для учасників справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
15. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 19 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту реєстрації із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій на підставі підпункту "а" пункту 13 Іпотечного договору від 15 серпня 2014 року та відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" просила провести державну реєстрацію за собою права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
17. 25 березня 2021 року державний реєстратор ухвалив рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 57294142.
18. 20 квітня 2021 року державний реєстратор ухвалила рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за реєстраційним № 57756139. Як на підставу вказаного рішення державний реєстратор послалася на те, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 березня 2021 року був проведений пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в результаті якого виявлено рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року у справі № 642/999/18 про стягнення суми боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15 серпня 2014 року за реєстровим № 2162.
19. Відповідно до зазначеного рішення державним реєстратором встановлено, що в резолютивній частині отриманого нею судового рішення вирішено: "У рахунок задоволення вимог позивача ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 за договором позики від 15 серпня 2014 року на суму 172 283 доларів США 59 центів (що складається з неповернутої частини позичених грошових коштів в розмірі 18 400,00 доларів США, 2 328,99 доларів США процентів за користування грошима, 151 321,70 доларів США пені, 232,90 доларів США 3% річних), що є еквівалентом 4 012 484 (чотири мільйони дванадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 81 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 23 грудня 2019 року звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 за процедурою згідно зі статтею 38 Закону України "Про іпотеку" - шляхом надання ОСОБА_1 права продати її від власного імені будь-якій третій особі-покупцю за ціною не нижче звичайної ціни на цей вид майна на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності або незалежного експерта на момент продажу, але не нижче ніж за визначену згідно звіту ПП "Бюро технічної інвентаризації та оцінки" від 18 травня 2018 року за реєстраційним номером № 3079659/18052018/1349 на рівні 537 998 грн 00 коп.".
20. Крім цього, державний реєстратор вказав на те, що відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається, крім іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року у справі № 642/999/18 визначено спосіб реалізації права - за процедурою згідно зі статтею 38 Закону України "Про іпотеку", державний реєстратор дійшов висновку, що слід відмовити у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
22. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
23. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 березня 2023 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, з огляду на таке.
26. У касаційній скарзі скаржниця вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 37 та 38 Закону України "Про іпотеку", а також пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та просить сформулювати правовий висновок щодо застосування цих норм права в аспекті спірних правовідносин.
27. Скаржниця вважає, що неправильність застосування вказаних норм права полягає у тому, що наявність ухваленого на користь ОСОБА_1 судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 642/999/18 свідчить про те, що позивачка має право звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений статтею 37 Закону України "Про іпотеку", а відмова державного реєстратора у проведення реєстрації за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 є протиправною та свідчить про обмеження її права на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
28. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
31. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
32. За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 21) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
33. Згідно з частиною другою статті 18 зазначеного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
34. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставами для відмови в державній реєстрації є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).
Частиною другою статті 24 цього ж Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
35. Практика Верховного Суду стосовно застосування зазначеної норми Закону сформована, зокрема у постановах від 8 травня 2018 року у справі № 826/7499/15, від 21 червня 2018 року у справах № 809/1487/17 та № 814/2545/17, від 26 червня 2018 року у справі № 826/8707/17, від 14 серпня 2018 року у справах № 826/991/17, № 826/14728/15 та № 826/11388/16, від 6 травня 2020 року у справі № 370/2050/16-а та від 12 травня 2020 року у справі № 815/5474/16.
36. Пунктами 6 та 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) встановлено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
38. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
39. Пунктом 61 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно- телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
40. Правові висновки щодо застосування статей 24 та 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 1127 викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/4194/16, від 21 серпня 2018 року у справі № 804/7973/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 820/4216/17, від 31 травня 2019 року у справі № 810/328/18, від 19 червня 2019 року у справі № 826/9614/17 та від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20.