ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа №560/918/23
адміністративне провадження № К/990/18499/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Стеценка С. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 (у складі колегії суддів: Мацького Є.М. (суддя-доповідач), Сушка О.О., Залімського І.Г.) у справі №560/918/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.01.2023 №968060146676 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця;
- зобов`язати відповідача призначити позивачу з 29.12.2022 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3733-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках від 29.12.2022 №23 та № 24;
- зобов`язати відповідача з 29.12.2022 здійснювати нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3733-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках від 29.12.2022 №23 та № 24.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху відповідно до положень частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ), оскільки до апеляційної скарги не доданий оригінал документу про сплату судового збору. Запропоновано апелянту протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги надати оригінал документу про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник у строк встановлений судом не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надав документ про сплату судового збору. Окрім того, повертаючи апеляційну скаргу відповідача суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із відомостями з Реєстру підтверджень оплат із Казначейства, станом на 24.04.2023 відсутня інформація про сплату відповідачем судового збору.
Не погодившись з такою ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали недоліки апеляційної скарги були виконані.
Позивачем до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу не подано, що відповідно до приписів статті 338 КАС України не перешкоджає її розгляду по суті.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.