ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 202/1685/14-ц
провадження № 61-15669св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Дніпропетровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 15 лютого 2023 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська міська рада, про витребування документів та визнання права власності.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 74/19 від 19 вересня 2007 року "Про погодження ОСОБА_1 місця розташування станції технічного обслуговування автомобілів
по АДРЕСА_1" затверджено містобудівне обґрунтування розташування станції технічного обслуговування автомобілів. Погоджено ОСОБА_1 місце розташування станції технічного обслуговування автомобілів на території по АДРЕСА_1 (номер територіальної зони 1210100000:0106:04751) та надано згоду
ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування об`єкта відповідно до умов, визначених під час погодження місця розташування об`єкт, і на отримання вихідних даних для проєктування об`єкта та здійснення проєктно-вишукувальних робіт в установленому порядку.
3. Позивачка зазначала, що за власні кошти нею було збудовано станцію технічного обслуговування автомобілів, яка складається з: літера А-І - майстерня, загальною площею 59,5 кв. м, ІІ - майстерня, загальною площею
109,2 кв. м, III - майстерня, загальною площею 107,1 кв. м, ІV - котельня, загальною площею 8,2 кв. м, разом - 284,0 кв. м; літера Б-І - складське приміщення, загальною площею 339,8 кв. м, літера В-І - службове приміщення, загальною площею 14,6 кв. м. Згідно з розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 227-р від 20 квітня 2010 року присвоєно нежитловій будівлі по АДРЕСА_2 (колишня адреса АДРЕСА_1 ).
4. Позивачка вказувала, що між нею та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про те, що останній у тримісячний строк повинен звернутися до відповідних органів із заявою про введення в експлуатацію об`єкту нерухомості загальною площею 638,4 кв. м, у зв`язку з її постійною зайнятістю і неможливістю особисто подати заяву. Зазначала, що через дружні стосунки з відповідачем будь-яких письмових угод між ними укладено не було. Однак ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань не виконав, ухиляється від зустрічей з нею і дачі будь-яких пояснень, що свідчить про односторонню відмову з його боку від виконання зобов`язань.
5. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, витребувати у ОСОБА_2 оригінали документів, а саме: технічний паспорт, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визнати за ОСОБА_1, право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, яка складається з: літера А-І - майстерня, загальною площею 59,5 кв. м, ІІ - майстерня, загальною площею
109,2 кв. м, III - майстерня, загальною площею 107,1 кв. м, ІV - котельня, загальною площею 8,2 кв. м, разом - 284,0 кв. м; літера Б-І - складське приміщення, загальною площею 339,8 кв. м, літера В-І - службове приміщення, загальною площею 14,6 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 оригінали документів, а саме: технічний паспорт, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Визнаноза ОСОБА_1 право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 .
7. Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2022 року доповнено резолютивну частину заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 14 лютого 2014 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654, 00 грн.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела наявність підстав для визнання за нею права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Обставини справи свідчать про те, що позивачкою за власні кошти було збудовано станцію технічного обслуговування автомобілів. Спірний об`єкт закінчений будівництвом та готовий до експлуатації, нежитловій будівлі присвоєно адресу.
Короткий зміст ухвали та постанови суду апеляційної інстанції
9. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2022 року поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого
2014 року та відкрито провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду від 14 лютого 2014 року у цій справі.
10. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки пропущений скаржником, який не приймав участі у розгляді справи, з поважних причин.
11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірний об`єкт нерухомості був збудований ОСОБА_1 за власні кошти та зі своїх матеріалів. Крім того, спірний об`єкт нерухомості побудований на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети. Будь-які рішення Дніпровською міською радою щодо передачі позивачці у користування земельної ділянки не приймалися. Водночас відповідач прав позивачки не порушував. В силу встановлених обставин справи, а також положень статті 376 Цивільного кодексу України відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на станцію технічного обслуговування автомобілів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
13. 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції заявниця зазначає порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (при поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення), викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі
№ 199/6713/14-ц, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21, від 13 вересня 2023 року
у справі № 2-177/2007. Посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
15. У касаційній скарзі заявницявказує, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що Дніпровською міською радою належними доказами не підтверджено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
16. ОСОБА_1 зазначає, що Дніпровською міською радою поважні причини пропуску строку більше ніж на 9 років строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не наведені. Судом апеляційної інстанції не було досліджено також питання наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку. Більше того, Дніпровська міська рада мала можливість цікавитися станом справ відносно її земельної ділянки та довідатися, що саме на ній знаходиться, оскільки власність зобов`язує. Апеляційним судом не було дотримано принципу правової визначеності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/1685/14-ц.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 74/19 від 19 вересня
2007 року "Про погодження ОСОБА_1 місця розташування станції технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_1" затверджено містобудівне обґрунтування розташування станції технічного обслуговування автомобілів; погоджено ОСОБА_1 місце розташування станції технічного обслуговування автомобілів на території
по АДРЕСА_1 (номер територіальної зони 1210100000:0106:04751); надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування об`єкта відповідно до умов, визначених під час погодження місця розташування об`єкта, і на отримання вихідних даних для проєктування об`єкта та здійснення проєктно-вишукувальних робіт в установленому порядку.
19. Згідно з графічними та семантичними даними Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська за номером запиту 3513 від 28 березня 2005 року, на основі аналізу даних генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, містобудівної ситуації, що склалася, і інженерно-транспортної інфраструктури, запропоноване розміщення станції технічного обслуговування по АДРЕСА_1 з використанням неосвоєної ділянки ГСК "Калина" відповідає основним положенням генерального плану розвитку міста і забезпечить нормальне функціонування проєктованої СТО, не перешкоджаючи діяльності об`єктів на сусідніх ділянках.
20. ОСОБА_1 було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отримано акт перевірки та прийомки виконаних робіт по інвентаризації меж земельної ділянки для оформлення правовстановлюючих документів від 07 травня 2008 року.
21. Згідно з розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 227-р
від 20 квітня 2010 року нежитловій будівлі по АДРЕСА_2 (колишня адреса - АДРЕСА_1 ).
22. На земельній ділянці, належній територіальній громаді, було збудовано станцію технічного обслуговування автомобілів, яка складається з: літера А-І - майстерня, загальною площею 59,5 кв. м, ІІ - майстерня, загальною площею
109,2 кв. м, III - майстерня, загальною площею 107,1 кв. м, ІV - котельня, загальною площею 8,2 кв. м, разом - 284,0 кв. м; літера Б-І - складське приміщення, загальною площею 339,8 кв. м, літера В-І - службове приміщення, загальною площею 14,6 кв. м; літера Г - навіс, літера Д - склад, літера Е - навіс, літера І - замощення, № 1-6 - огорожа.
23. Зазначений об`єкт закінчений будівництвом та готовий до експлуатації, згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 08 травня 2013 року за № ДШ42131200510 та технічного висновку про стан будівельних конструкцій, виданого Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компания "Укрбуд" дочірнє підприємство "Проектний інститут "Приднепровський Промбудпроект".
Позиція Верховного Суду
24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
25. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
28. За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.