ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 314/2551/22
провадження № 61-15946св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь", ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Ткач Денис Миколайович, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Гончар М. С., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - ТОВ "Промінь"), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що у 2007 році його батько ОСОБА_3 передав земельну ділянку, площею 9,3 га, кадастровий номер 2321152000:03:002:0036, в оренду ТОВ "Промінь" строком на 10 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 помер, після смерті якого спадщину прийняв його син - позивач ОСОБА_1 28 липня 2017 року позивач, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 2321152000:03:002:0036, звернувся до директора ТОВ "Промінь" ОСОБА_2 з проханням про повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку оренди за договором. Однак ОСОБА_2 в усному порядку відмовила, повідомивши про те, що строк договору оренди земельної ділянки починає відраховуватись не з моменту його укладення, а з моменту його державної реєстрації, а саме з 26 грудня 2012 року. Земельну ділянку позивачеві вдалося повернути тільки у 2021 році. Матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080210001183 від 12 грудня 2019 року, було встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ТОВ "Промінь", підробила підпис від імені ОСОБА_3 в заяві про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності від 15 листопада 2012 року. Крім того, ОСОБА_2 підробила підпис від імені ОСОБА_3 в Поземельній книзі з кадастровим номером земельної ділянки 2321582000:03:002:0036. Після чого ОСОБА_2 надала до відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області вищевказану заяву від 15 листопада 2012 року для її реєстрації, чим фактично продовжила строк договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2321582000:03:002:0036 до 26 грудня 2022 року без згоди її власника.
Отже, 26 грудня 2012 року на підставі підробленої ОСОБА_2 заяви договір оренди земельної ділянки було зареєстровано за № 232150004002262, після чого відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки, площею 9,3973 га, якій присвоєно кадастровий номер 2321582000:03:002:0036, у зв`язку з чим подовжено термін дії оренди земельної ділянки без згоди власника.
За результатами розгляду Вільнянським районним судом Запорізької області кримінального провадження від 12 грудня 2019 року № 12019080210001183 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
Таким чином, з 26 грудня 2017 року до 2021 року позивач, будучи власником земельної ділянки з кадастровим номером 2321582000:03:002:0036, був позбавлений можливості нею користуватись для власних потреб та отримувати прибуток, оскільки нею користувалось ТОВ "Промінь".
Внаслідок протиправних дій директора ТОВ "Промінь" ОСОБА_2 позивач зазнав матеріальної шкоди, яка виразилась у неотриманому прибутку. З метою встановлення розміру завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, в межах вказаного кримінального провадження, у якому позивачеві надано статус потерпілого, проведено комплексну економічну та товарознавчу експертизу, за висновком якої від 18 жовтня 2021 року розмір упущеної вигоди становить 257 164,55 грн. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідачів позивач зазнав моральної шкоди, яка призвела до позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, які позивач міг би реалізувати, не витрачаючи час на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ та органів державної влади для належного захисту своїх порушених прав. Моральну шкоду позивач оцінює у 100 000 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ТОВ "Промінь" та ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду, завдану злочинними діями відповідачів, у розмірі 257 164,55 грн, а також моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав недоведеності вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди.
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Ткач Д. М., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з позивача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції.
Також у липні 2023 року від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Зарудній І. В., надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якому останній просив відмовити в її задоволенні.
Додатковим рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 липня 2023 року заяву ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Ткач Д. М., про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд при прийнятті рішення по справі не вирішив питання про стягнення витрат відповідача на правничу допомогу, тому такий недолік підлягає усуненню шляхом прийняття додаткового рішення.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн, а наведені у запереченні ОСОБА_1 доводи щодо зменшення витрат є безпідставними, оскільки надані представником відповідача документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у липні 2023 року оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 червня 2023 року, призначено справу до розгляду.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 липня 2023 року.
Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 липня 2023 року, призначено справу до розгляду.
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про відмову від позову у вказаній справі на підставі пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову у цій справі. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 червня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 липня 2023 року визнано нечинними. Провадження у цій справі закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 під час розгляду справи апеляційним судом у своїй заяві висловив намір відмовитись від позову у цій справі. Відмова позивача від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України та інтересам позивача, наслідки відмови від позову позивачеві відомі. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Також намір позивача відмовитися від позову підтвердив його представник адвокат Зарудній І. В. у своїй заяві, поданій до апеляційного суду 11 жовтня 2023 року, просив вищезазначену заяву позивача ОСОБА_1 про відмову від його позову у цій справі задовольнити.
Апеляційний суд вважав, що відмова позивача від позову у цій справі може бути прийнята, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі слід визнати нечинними із закриттям провадження у справі на підставі статей 255, 373, 374 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Ткач Д. М., просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції в частині визнання нечинним додаткового рішення Вільнянського районного суду Запорізької області, яким стягнено з позивача на користь відповідача 17 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи відмову позивача від позову, апеляційний суд правомірно визнав нечинним рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 червня 2023 року та закрив провадження у справі, проте помилково, в порушення вимог частини третьої статті 142 ЦПК України, визнав нечинним додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 липня 2023 року,яким вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Ткач Д. М., до Верховного Суду 08 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Вільнянського районного суду Запорізької області.
У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Промінь", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізького області від 21 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
Додатковим рішенням Вільнянського районного суду Запорізького області від 27 липня 2023 року клопотання адвоката Ткача Д. М., подане в інтересах ОСОБА_2, про поновлення строку на подання доказів сплати судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, задоволено. Поновлено строк на подання доказів сплати судових витрат з надання правничої допомоги. Заяву адвоката Ткача Д. М., подану в інтересах ОСОБА_2, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 314/2551/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Промінь", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, задоволено. Стягнено із ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням цього ж суду, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Апеляційний суд апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення у цій справі відкрив, справу призначив до апеляційного розгляду.
У жовтні 2023 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову у цій справі, в якій останній просив прийняти відмову від позову у цій справі та закрити провадження. Наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 256 ЦПК України, йому відомі та зрозумілі.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 11 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 задовольнив. Прийняв відмову позивача ОСОБА_1 від позову у цій справі. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 червня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 липня 2023 року визнав нечинними. Провадження у цій справі закрив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.