ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/40421/21
провадження № 61-7120св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 липня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено договір № SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс."), згідно з умовами якого ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок банку кошти в сумі 20 000,00 дол. США з нарахуванням відсотків у розмірі 8,5 % річних.
Також на його ім`я у ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", оформлено картковий рахунок моряка № НОМЕР_1 .
У зв`язку з агресією Російської Федерації у лютому-березні 2014 року рахунки позивача у АТ КБ "ПриватБанк" було заблоковано.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із проханням розблокувати рахунки, розірвати договори та повернути кошти і відсотки за вкладами, однак банк відмовляв у зв`язку з припиненням діяльності на території тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополя та неможливістю здійснення банківського регулювання і нагляду на зазначених територіях.
У відповідь на звернення позивача банк надав лише довідку від 07 травня
2014 року та банківські виписки за рахунками № НОМЕР_2 та
№ НОМЕР_1 .
Посилаючись на положення статей 625, 1061 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь
з АТ КБ "ПриватБанк":
- заборгованість за договором від 30 липня 2013 року
№ SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс."), яка складається з: 20 139,73 дол. США (вклад), 12 311,44 дол. США (відсотки у розмірі 8,5 % річних); 4 345,22 дол. США (3 % річних), а всього - 36 796,39 дол. США;
- заборгованість за карткою моряка № НОМЕР_1, яка складається з: 22 180,43 дол. США; 4 569,75 дол. США (3 % річних), а всього - 25 750,18 дол. США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, позов задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором
від 30 липня 2013 року № SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс.") вклад у сумі 20 139,73 дол. США; відсотки за період із 07 травня 2014 року до 15 липня 2021 року у розмірі 11 402,58 дол. США; 3 % річних - 518,11 дол. США; та за картковим рахунком моряка № НОМЕР_1 кошти у сумі
21 180,43 дол. США та 3 % річних - 544,88 дол. США без урахування податків і зборів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до банку із заявами про розірвання договорів та повернення вкладів, із яким можна було встановити дату подання таких заяв, у зв`язку з чим строком вимоги позивача про розірвання договорів є дата його звернення до суду з позовом плюс два банківських дні.
Оскільки банк не повернув кошти вкладнику, суми вкладів за договорами на користь позивача підлягають стягненню. Нарахування відсотків здійснюється за період із 07 травня 2014 року (дати, коли банк надав довідку про розмір вкладів та нарахованих відсотків) до 21 липня 2021 року (дати подання позову, плюс два дні). Оскільки договори вважаються розірваними з дня подання позову, тому лише з цієї дати та до дня ухвалення судом рішення у позивача виникає право на отримання 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року,
у якій банк просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 09 листопада
2021 року у справі № 320/5115/17; постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 321/404/19-ц, від 08 грудня 2021 року у справі
№ 757/26746/17-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 757/51306/17-ц,
від 21 грудня 2021 року у справі № 369/7118/18-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 757/38605/19-ц, від 23 лютого 2022 року у справі № 756/14910/16-ц,
від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 27 квітня 2022 року у справі
№ 757/21554/18-ц, від 27 квітня 2022 року у справі № 757/8802/19-ц,
від 29 червня 2022 року у справі № 199/3395/20, від 13 липня 2022 року у справі № 757/15700/16, від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20, від 09 листопада 2022 року у справі
№ 320/5115/17.
У наведених постановах Верховний Суд, зокрема виснував про те, що розірвання договорів у контексті статей 598, 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Виплата процентів, у свою чергу, поширюється на період дії договору вкладу, та після його припинення проценти не нараховуються.
Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилося те, що позивач
у 2014 році звертався до банку з вимогою про розірвання договорів банківського вкладу і карткового рахунку та повернення коштів, тобто скористався своїм правом на дострокове розірвання договорів, у зв`язку з чим такі правочини є розірваними і, як наслідок, відсутні підстави для стягнення відсотків за користування вкладом.
В оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, чи надавав позивач оригінали договорів та квитанцій про внесення коштів на рахунки та чи досліджували їх суди.
Крім того, суди не врахували висновків Верховного Суду про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Печерського районного суду м. Києва.
У червні 2023 року справа № 757/40421/21-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс."), згідно з умовами якого позивач вніс на депозитний рахунок банку кошти в сумі 20 000,00 дол. США з нарахуванням відсотків у розмірі 8,5 % річних.
Також на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкритий картковий
рахунок моряка № НОМЕР_1, на якому знаходились кошти у сумі
21 180, 43 дол. США.
Згідно з довідкою № 16520646 на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито рахунки, у тому числі № НОМЕР_3 "Стандарт 12 міс." у сумі
20 139,73 дол. США та картка моряка № НОМЕР_4 у сумі 21 180,43 дол. США.
Пунктом 8 договору № SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс.") передбачено нарахування відсотків на суму вкладу за відсотковою ставкою для вкладів цього найменування та строку, що діє у банку до закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод за договором.
Згідно з пунктом 9 договору сторони мають право на дострокове розірвання договору з повідомленням сторони за 2 банківських дні до дати розірвання договору.
У разі, якщо сторона договору вимагає дострокового розірвати договір, а строк вкладу вже було продовжено один або декілька разів, відсотки за кожний повний строк вкладу виплачуються у повному об`ємі. Відсотки за останній строк вкладу, який на момент розірвання договору ще не сплинув нараховуються за ставкою "На вимогу" за фактичну кількість днів, що минули з дати оформлення вкладу чи продовження його до дня розірвання договору (пункти 11, 13 договору № SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс.")).
Докази повернення позивачу банківського вкладу за договором № SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс.") та за карткою моряка № 5457092024082210 у матеріалах справи відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права
та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим,
а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
АТ КБ "ПриватБанк", у якому просив стягнути на його користь із відповідача заборгованість за договором від 30 липня 2013 року № SAMDN25000736830723 (вклад "Стандарт на 12 міс."), яка складається з: 20 139,73 дол. США (вклад), 12 311,44 дол. США (8,5 % річних); 4 345,22 дол. США (3 % річних), а всього - 36 796,39 дол. США; а також заборгованість за карткою моряка
№ НОМЕР_1, яка складається з: 22 180,43 дол. США; 4 569,75 дол. США (3 % річних), а всього - 25 750,18 дол. США.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки банк не повернув кошти вкладнику, суми вкладів за договорами на користь позивача підлягають стягненню. Нарахування відсотків здійснюється за період із 07 травня 2014 року (дати, коли банк надав довідку про розмір вкладів та нарахованих відсотків) до 21 липня 2021 року (дати подання позову, плюс два дні). У зв`язку з тим, що договори вважаються розірваними з дня подання позову (іншого не доведено), тому лише з цієї дати та до дня ухвалення судом рішення у позивача виникає право на отримання 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.
Колегія суддів із зазначеним висновком судів погоджується з огляду на таке.
Параграф 3 глави 71 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України)присвячений правовій регламентації відносин щодо укладання, виконання та реалізації прав і обов`язків сторін договору банківського вкладу (депозиту).
Конструкція договору банківського вкладу передбачає особливий суб`єктний склад сторін правочину, оскільки однією зі сторін договору завжди є банківська установа, тобто юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб, а іншою стороною такого договору є вкладник, тобто будь-яка фізична або юридична особа, що надає грошову суму банківській установі на підставі договору банківського вкладу.