ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15634/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "Валентина-92"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (Мальченко А. О. - головуючий, судді Козир Т. П., Агрикова О. В.) у справі
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради
до Приватного підприємства "Валентина-92"
про скасування рішень державного реєстратора, розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок,
1. Короткий зміст судових рішень у справі
1.1. Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах Київської міської ради (далі - Рада) із позовною заявою до Приватного підприємства "Валентина-92" (далі - ПП "Валентина-92"), в якій просить:
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25.11.2016, індексний номер 32562673 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Підприємством на нежитлову будівлю, загальною площею 121 кв.м по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у місті Києві;
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.12.2021, індексний номер 62591519 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Підприємством на нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 м2 по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у місті Києві;
- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,0186 га, яка розташована на вулиці Лагерній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001), укладений між Радою та Підприємством, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстрований в реєстрі 28.12.2021 за № 2845;
- зобов`язати Підприємство повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001, площею 0,0186 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019 площею 0,0279 га по вулиці Лагерній. 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі загальною площею 551,2 м2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 910/15634/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.11.2023.
1.2. Одночасно з пред`явленням позову Прокурор також подав до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просив до набрання рішенням законної сили:
- накласти арешт на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 м2 по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885);
- заборонити Підприємству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 551,2 м2 по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в т.ч. укладати договори купівлі-продажу або іншим особам відчужувати права на вказаний об`єкт нерухомості, передавати його у користування третім особам, здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885);
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 м2 по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в т.ч. приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885);
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) по вулиці Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
Заява мотивована тим, що об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 551,2 м2 на вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, належить відповідачу на праві власності, яка розташована на земельних ділянках комунальної власності, а тому Підприємство може вчиняти будь-які дії з метою поділу чи об`єднання вказаного об`єкту нерухомості або відчужити його третім особам, що може у майбутньому, у разі задоволення позову, унеможливити виконання судового рішення, як такого, що не матиме правового сенсу.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/15634/23 (суддя Паламар П. І.) відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що прокурор не надав належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову, зокрема, про вчинення відповідачем будь-яких правочинів щодо об`єкта, який заявник вважає самочинним будівництвом. У силу специфіки речей, що є предметом спору, їхнє переміщення у просторі неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, а зміна зареєстрованих правоволодільців може призвести до можливого процесуального правонаступництва у справі та не перешкоджатиме виконанню рішення щодо них.
1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 910/15634/23 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 скасовано. Заяву задоволено частково.
Накладено арешт на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 м2, що розташована по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
Заборонено ПП "Валентина-92" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 551,2 м2, що розташована по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим особам відчужувати права на вказаний об`єкт нерухомості, передавати його у користування третім особам, здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 м2, що розташована по вулиці Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
Постанова аргументована тим, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2021 у справі №643/12369/19.
Враховуючи те, що площа нерухомого майна, як одна з його характеристик, що покладена в основу позову та підлягає встановленню під час розгляду справи по суті, що розташоване на вищезазначених землях комунальної власності, може бути збільшена чи зменшена, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованою вимогу прокурора в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Крім цього, об`єкт нерухомого майна, відомості про яке внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, може бути відчужений на користь третьої особи, зокрема й на користь фізичної особи, а тому суд апеляційної інстанції погодився з доводами покурора щодо необхідності накладення заборони вчиняти будь-які дії по його відчуженню та/або будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав.
Судом враховано можливість відчуження відповідачем спірного об`єкта нерухомості на користь третіх осіб необмежену кількість разів, що в результаті може призвести до неправомірного затягування судового процесу та ускладнення захисту порушеного права в строки, передбачені процесуальним законом. Таким чином, у випадку невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову, рішення суду не виконає свою правову роль та не призведе до захисту та відновлення порушеного права.
Суд апеляційної інстанції вважав заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019 неспівмірною із заявленими позовними вимогами. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019 площею 0,0279 га по вулиці Лагерній. 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва зареєстрована за позивачем, її власником є територіальна громада міста Києва в особі Ради, тобто така відноситься до комунальної форми власності, а тому розташування на ній об`єкта нерухомості, який на думку прокурора є самочинним, не призводить до зміни власника земельної ділянки чи можливості відповідача нею розпорядитися. Крім цього, зі змісту прохальної частини позову прокурора вбачається, що останнім не заявлено вимог щодо вирішення юридичної долі вказаної земельної ділянки та не зазначено жодних обставин, які свідчать про загрозу вибуття її з комунальної власності.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1. ПП "Валентина-92" звернулося із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 910/15634/23 скасувати і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2023.
На думку скаржника, апеляційний господарський суд не зазначив доводи, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоцільності вжиття заходу забезпечення позову як заборона передавати об`єкт нерухомого майна у користування третім особам.
Судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.04.2023 у справі :№ 910/15043/21 (910/10070/22), від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 13.04.2020 № 913/495/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19. від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21 щодо обов`язку суду оцінюючи обґрунтованість доводів заяви про вжиття заходів забезпечення позову, також враховувати необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не сучасниками даного судового процесу. Крім того, під час розгляду зазначеного питання суди повинні враховувати, що Заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Суд апеляційної інстанції, всупереч вказаним висновкам, зробленим Верховним судом, не з`ясував чи не порушить такий захід забезпечення позову як заборона передавати об`єкт нерухомого майна у користування третім особам права та охоронювані інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, які є існуючими законними орендарями нерухомого майна, також не встановив наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Також Суд не врахував, що вказаним заходом забезпечення позову фактично буде заблокована господарська діяльність Відповідача, основним видом господарської діяльності якого є код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У постанові Верховного Суду від 07.04.2023 у справі :№ 910/15043/21 (910/10070/22) зауважено, що вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи.
Також судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 про те, що під час розгляду заяви про застосування заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
Суд також не врахував, що у силу специфіки речей, що є предметом спору, їхнє переміщення у просторі неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, при цьому зміна зареєстрованих правоволодільців цих речей може призвести до можливого процесуального правонаступництва у справі та не перешкоджатиме виконанню рішення щодо них.
2.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржену постанову.
3. Позиція Верховного Суду
3.1. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.