ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 640/4568/18
провадження № 61-3043св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, а інтересах якої діє адвокат Старостін Ярослав Ігорович, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
На обґрунтування позовних зазначала, що після знайомства у 2008 році, сторони почали зустрічатися, між ними виниклі близькі стосунки, почуття любові і взаєморозуміння.
З травня 2010 року вони почали проживати однією сім`ю у м. Харкові, з ними також проживав син позивачки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки подружжя, купували речі для себе та сім`ї, робили ремонт у квартирі, їздили на відпочинок, святкували разом свята.
Відповідач є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, де мав основне місце роботи. На території України він мав право перебувати 90 днів на рік, а тому для того щоб бачитись із сім`єю, здійснював часті перельоти.
За час спільного проживання (з травня 2010 року до 22 грудня 2016 року) вони придбали нерухоме майно, право власності на яке зареєстрували за відповідачем, а саме: нежитлові приміщення підвалу № №1, 1а, 2, 5, 5а, 5б, 7, 8, 9, 12, 16, 18, 19, 21 побутового призначення з окремим входом в житловий будинок літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 ; трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення третього поверху № 19 нежитлової будівлі літ. "А-4" за адресою: АДРЕСА_3, чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Загальна вартість придбаного ними нерухомого майна, без урахування вартості його ремонту, меблів і побутової техніки становить 3 508 000,00 грн.
У грудні 2016 року стосунки між сторонами погіршилися, у зв`язку з чим вони почали проживати окремо. Згоди стосовно поділу спільного нерухомого майна вони не дійшли.
Посилаючись на наведене, позивачка просила, встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з травня 2010 року до 22 грудня 2016 року; визнати їх спільною сумісною власністю нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № №1, 1а, 2, 5, 5а, 5б, 7, 8, 9, 12, 16, 18, 19, 21 побутового призначення з окремим входом в житловий будинок літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 ; трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення третього поверху № 19 нежитлової будівлі літ. "А-4" за адресою: АДРЕСА_3, чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати за нею право власності на 1/2 частку зазначеного нерухомого майна.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка не довела факту проживання з відповідачем однією сім`єю, ведення спільного господарства та розпорядження коштами, а тому відсутні підстави для задоволення її позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Старостін Я. І., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 22 Закону України "Про міжнародне приватне право" у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), а також на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що ОСОБА_2 є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, нормами права якої, за відсутності нотаріальних угод між сторонами, не передбачено встановлення факту спільного проживання та виникнення на цій підставі права спільної сумісної власності.
Суди помилково не застосували до спірних правовідносин статтю 22 Закону України "Про міжнародне приватне право" згідно з якою до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
Тобто законом чітко передбачено, що у випадку коли між сторонами не укладено угоду про застосування права, застосовується право держави, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами сторін. Оскільки шлюбні відносини (спільне проживання), придбання нерухомого майна, його утримання переважно відбувалося на території України, то застосуванню підлягає саме право України.
Суди належно не дослідили зібрані у справі докази, якими достовірно підтверджується факт проживання однією сім`ю позивачки та відповідача у період з травня 2010 року до 22 грудня 2016 року.
У травні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Нев`ядомський А. Д., надійшов відзив на касаційну скаргу в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Старостін Я. І., з підстав визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Київського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 640/4568/18; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У червні 2023 року матеріали справи № 640/4568/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Згідно з договором оренди приміщення від 01 травня 2010 року ОСОБА_1 орендувала двокімнатну кватиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 43,1 кв. м, для проживання сім`ї, яка складається з трьох осіб.
Відповідно до заяви від 28 березня 2011 року ОСОБА_3 на час придбання квартири АДРЕСА_6, у шлюбі він не перебуває, однією сім`єю з будь-якою жінкою не проживає. Заява посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А.
Згідно з довіреністю від 01 вересня 2011 року, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. І., зареєстрованою у реєстрі за № 2727, ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_4, уповноважив ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7, придбати на його ім`я, за суму та на умовах за її розсудом, будь-яку квартиру у м. Харкові. Довіреність дійсна до 01 вересня 2013 року без права передоручення.
07 вересня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, від імені якого на підставі довіреності від 01 вересня 2011 року діяла ОСОБА_1, укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 .
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 07 вересня 2011 року, яка діє на підставі довіреності від 01 вересня 2011 року № 2727 від імені ОСОБА_3, на час придбання квартири АДРЕСА_8, ОСОБА_2 у шлюбі не перебуває, однією сім`єю з будь-якою жінкою не проживає. Заява посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А.
Довіреністю від 28 грудня 2012 року, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. І., зареєстрованою у реєстрі за № 3826, ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_9, уповноважив ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7, зокрема, управляти його майном, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, а також укладати всі дозволені законом правочини щодо управління його майном (рухомим, нерухомим, в тому числі земельними ділянками, паями, корпоративними правами або акціями, тощо), придбавати, приймати у дар будь-яке майно, в тому числі квартири, споруди та приміщення, мати вільний доступ до приміщень, оформляти реєстрацію та зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання, оплачувати комунальні послуги, укладати договори користування телефонним зв`язком та інші відповідні договори, бути представником в усіх органах, підприємствах та установах незалежно від їх форм власності, органах влади тощо. Довіреність дійсна до 28 грудня 2017 року без права передоручення.
28 грудня 2012 року між ОСОБА_7, від імені якого на підставі довіреності від 24 жовтня 2010 року діяв ОСОБА_8 та ОСОБА_5, від імені якого на підставі довіреності від 28 грудня 2012 року діяла ОСОБА_1, укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу 1-:-21, літ. "А-5", загальною площею 176,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
24 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "СТМ" та ОСОБА_5, від імені якого на підставі довіреності від 28 грудня 2012 року діяла ОСОБА_1, укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень третього поверху № 19 нежитлової будівлі літ. "А-4", площею 71,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .
20 серпня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, від імені якого на підставі довіреності від 28 грудня 2012 року діяла ОСОБА_1, укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 .
Згідно з розпискою від 22 лютого 2017 року складеною ОСОБА_5, він не має претензій до ОСОБА_10 стосовно майна та власності, а також не матиме претензій у майбутньому.
Відповідно до розписки від 22 лютого 2017 року, складеної ОСОБА_1, вона не має та не буде мати у майбутньому претензій до ОСОБА_3 стосовно його майна та грошових коштів.
Згідно з відомостями Головного управління державної міграційної служби України у Харківській області від 25 липня 2018 року громадянин Німеччини ОСОБА_2 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙТОСС" 11 червня 2015 року був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серія НОМЕР_1 строком дії 31 березня 2018 року.
06 лютого 2018 року Головного управління державної міграційної служби України у Харківській області прийнято рішення щодо скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1, видану громадянину Німеччини ОСОБА_11 .