ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 645/2822/20
провадження № 61-10317св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова В. А. (далі - приватний нотаріус ХМНО Широкова В. А.), Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк"), про визнання недійсним договору іпотеки та припинення обтяжень речового права.
Позовну заяву ОСОБА_2 мотивувала тим, що 04 квітня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № НАЕ2GК01270154, між нею та АТ КБ "Приватбанк" укладений договір іпотеки квартири, належної їй на праві власності та розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А., яка того ж дня наклала заборону на відчуження предмета іпотеки, зареєструвавши обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року у справі № 645/1348/15-ц за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 18 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні позову банку. Цим судовим рішенням встановлено, що кредитний договір від 04 квітня 2008 року № НАЕ2GК01270154 є неукладеним, оскільки не містить істотних умов договору, які вимагаються законодавством.
У зв`язку із тим, що кредитний договір від 04 квітня 2008 року № НАЕ2GК01270154 є неукладеним, позивачка просила визнати недійсним договір іпотеки квартири від 04 квітня 2008 року, яким забезпечено виконання неукладеного кредитного договору, а обтяження речового права, внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі недійсного договору іпотеки, - припинити.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір іпотеки квартири від 04 квітня 2008 року, укладений між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк";
- припинити обтяження речового права, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 6947957, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: приватний нотаріус ХМНО Широкова В. А., ПАТ "Акцент-Банк", відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з посиланням на неукладеність кредитного договору не створює преюдиції у цій справі, оскільки на час ухвалення вказаного рішення АТ КБ "ПриватБанк" передало своє право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 04 квітня 2008 року АТ "Акцент-Банк", яке не було залучено до участі у справі. Тому позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки квартири суд визнав необґрунтованими та з цих підстав відмовив у позові, не застосовуючи строки позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" визначено підсудність судових справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року скасовано.
Визнано недійсним договір іпотеки квартири від 04 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і АТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А. № 1227, реєстраційний номер обтяження у Державному реєстрі іпотек 6950701.
Припинено обтяження речового права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, накладені 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А., внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6947957) та до Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 6950701), шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у сумі 2 101,20 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції врахував, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили, у справі № 645/1348/15-ц встановлено, що кредитний договір від 04 квітня 2008 року № НАЕ2GК01270154 є неукладеним, тому таке зобов`язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки.
Суд першої інстанції не врахував викладені обставини та помилково тлумачив статтю 82 ЦПК України щодо преюдиції судового рішення, ухваленого в іншій справі, пославшись на незалучення до участі у тій справі АТ "Акцент-Банк". При цьому апеляційний суд звернув увагу, що у справі № 645/1348/15-ц, в якій рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року відмовлено у стягненні із боржника ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості у зв`язку з неукладеністю кредитного договору від 04 квітня 2008 року, АТ КБ "ПриватБанк" заявило позов у лютому 2015 року, тоді як згідно з договором факторингу від 15 вересня 2008 року право вимоги за вказаним договором передано АТ "Акцент-Банк".
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір іпотеки суперечить вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та частини четвертої статі 3 Закону України "Про іпотеку" та відповідно до вимог частини першої статті 203, частин першої, третьої статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Недійсність оспорюваного договору іпотеки квартири є безумовною підставою для припинення іпотеки в цілому та припинення обтяжень речового права, внесених до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Суд не вбачав підстав для застосування строку позовної давності, про які заявлено АТ "Акцент-Банк", оскільки про неукладеність кредитного договору, на забезпечення якого позивач передала в іпотеку квартиру, вона дізналася після ухвалення судового рішення 09 жовтня 2019 року, а тому строк позовної давності нею не пропущений.
Короткий зміст касаційної скарги
У липні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судове рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Фрунзенського районного суду м. Харкова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
11 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 589/3937/17 (провадження № 61-11921св18).
Суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема договір факторингу, укладений 19 серпня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Акцент-Банк", за умовами якого АТ КБ "ПриватБанк" відступило право вимоги за кредитним договором від 04 квітня 2008 року.
Оскільки банк не є іпотекодержателем, позивач пред`явила позов до неналежного відповідача.
Заявник стверджує, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року у справі № 645/1348/15-ц не є преюдиційним, оскільки АТ "Акцент-Банк" не було залучено до участі у цій справі.
Вважає, що позивач вдруге звернулася до суду з аналогічним позовом до банку про визнання недійсним договору іпотеки від 04 квітня 2008 року на підставі статей 203, 215 ЦК України, який вирішено по суті у справі № 645/5756/16-ц. Тому суд мав відповідно до вимог частини другої статті 186 ЦПК України відмовити у відкритті провадження.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року АТ "Акцент-Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу з порушенням строків, визначених статтею 395 ЦПК України, тому цей відзив не приймається до уваги судом касаційної інстанції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21)).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 (позичальником) укладений кредитний договір № НАЕ2GК01270154, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 498,80 доларів США, із яких 25 000,00 доларів США - на придбання нерухомості, 6 496,80 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк з 04 квітня 2008 року до 03 квітня 2023 року.
04 квітня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № НАЕ2GК01270154 між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та АТ КБ "ПриватБанк" (іпотекодержателем) укладений договір іпотеки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., зареєстрований у реєстрі за № 1228. Предмет іпотеки - квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 12 травня 2020 року, у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А. зареєстровано обтяження іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 04 квітня 2008 року та обтяження у вигляді заборони на вказане нерухоме майно. Іпотекодавець - ОСОБА_1, іпотекодержатель - АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з договором факторингу від 15 вересня 2008 року № 1, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" (фактор) і АТ "Акцент-Банк" (клієнт), фактор передав грошові кошти в сумі, визначеній у пункті 8 цього договору у розпорядження клієнта за плату, розмір якої встановлено пунктом 4 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові у повному обсязі права вимоги до боржників, що випливають з договорів, перелік яких визначено у додатку № 1 до цього договору.
Додатковою угодою від 01 жовтня 2008 року до договору факторингу від 15 вересня 2008 року № 1 сторони узгодили викласти вступну частину (преамбулу) договору в такій редакції: "ПриватБанк" - "Клієнт", ЗАТ "Акцент-Банк" - "Фактор".
Згідно з пунктом 1 договору факторингу за цим договором клієнт здійснює відступлення право вимоги на отримання на свою користь від боржників платежів за кредитом, процентам, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), які існують у клієнта відповідно до умов договорів на дату укладення цього договору згідно з розрахунком (додаток № 1 до цього договору).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу (додаток № 1 до договору від 15 вересня 2008 року № 1) переданий кредит від 04 квітня 2008 року № НАЕ2GК01270154, боржник - ОСОБА_3 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року у справі № 645/1348/15-ц, яке набрало законної сили 18 листопада 2019 року, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № НАЕ2GК01270154 залишені без задоволення.
Відповідно до змісту мотивувальної частини вказаних судових рішень підставою для залишення без задоволення вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості судом зазначена обставина неукладеності спірного кредитного договору, що не містить істотних умов договору, які вимагаються законодавством.
03 грудня 2020 року АТ "Акцент-Банк" (третя особа) у письмових поясненнях заявило клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності позивачем (том 1, а.с. 133-136).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 та статті 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтями 546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.