ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 138/2363/21
провадження № 61-5875св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - СТОВ "Прогрес") про визнання договору припиненим та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовну заяву обґрунтовала тим, що їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 липня 2009 року серії ЯЖ № 261414 належить земельна ділянка площею 2,6369 га, кадастровий номер 00522686800:01:000:0264, розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 12 січня 2010 року вона уклала зі СТОВ "Прогрес" договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що 27 травня 2011 року у Державному реєстрі земель вчинено запис № 052260004000151. 07 жовтня 2020 року, 04 лютого та 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 письмово повідомляла СТОВ "Прогрес" про те, що після закінчення дії договору оренди від 12 січня 2010 року вона не бажає продовжувати строк дії договору оренди її земельної ділянки зі СТОВ "Прогрес", на що отримала усну відповідь про укладення між сторонами 01 жовтня 2012 року угоди про внесення змін у договір оренди землі від 12 січня 2010 року, якою договір було укладено у новій редакції і, відповідно, продовжено строк його дії. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 довідалась про те, що на підставі угоди про внесення змін в договір оренди землі від 01 жовтня 2012 року та самого договору оренди від 12 січня 2010 року було зареєстровано право оренди СТОВ "Прогрес" на її земельну ділянку. Позивачка стверджувала, що строк дії договору оренди закінчився 27 травня 2021 року, оскільки укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та дата реєстрації речового права, здійснена на підставі цих договору та додаткової угоди, не змінює початку перебігу строку дії такого договору, який був зареєстрований у встановленому на час його укладення та реєстрації порядку.
На підставі наведеного позивачка просила суд визнати припиненим з 27 травня 2021 року договір оренди земельної ділянки площею 2,6369 га, кадастровий номер 00522686800:01:000:0264, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Державному реєстрі земель 27 травня 2011 року за № 052260004000151, укладений 12 січня 2010 року між нею та СТОВ "Прогрес", право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 червня 2014 року згідно з рішенням про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер 13607746; усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,6369 га, кадастровий номер 00522686800:01:000:0264, розташованою на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом зобов`язання СТОВ "Прогрес" повернути її власниці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 лютого 2022 року позов задоволено частково. Ухвалено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,6369 га, кадастровий номер 00522686800:01:000:0264, розташованою на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, зі сторони СТОВ "Прогрес", шляхом повернення СТОВ "Прогрес" зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 . В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати у справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів державної реєстрації угоди від 01 жовтня 2012 року про внесення змін в договір оренди від 12 січня 2010 року, а тому така угода не є укладеною, відповідно, не можна вважати, що було змінено строк дії договору оренди від 12 січня 2010 року. Крім того, в пункті 8 договору оренди сторони погодили строк дії такого договору, а саме 10 років. Аналіз додатку № 1 до угоди від 01 жовтня 2012 року свідчить, що пунктом 8 визначено строк дії договору теж на 10 років. Таким чином, угода від 01 жовтня 2012 року не є новою угодою, а укладена саме з метою внесення змін до договору оренди землі від 12 січня 2010 року. Тобто умови договору від 12 січня 2010 року змінились лише в тих пунктах, які було змінено в додатку № 1 до угоди від 01 жовтня 2012 року. Натомість строк оренди землі, як був визначений у договорі від 12 січня 2010 року тривалістю 10 років, так і в додатку № 1 до угоди від 01 жовтня 2012 року залишився строком 10 років. Тобто, вказаний пункт не зазнав жодних змін. У свою чергу, відповідач, з метою зміни строку договору від 12 січня 2010 року, мав би внести до пункту 8 додатку № 1 до угоди від 01 жовтня 2012 року зміни шляхом збільшення строку дії такого договору або зазначити конкретну дату, до якої такий договір буде діяти.
Водночас суд першої інстанції вважав, що визнання договору оренди землі від 12 січня 2010 року припиненим може розцінюватись як позовна вимога лише в тому випадку, якщо для захисту порушеного права позивачки не має більш ефективного способу захисту. Для захисту прав позивачки щодо повернення земельної ділянки суд визнав достатнім сам факт встановлення такої обставини, як час припинення договору оренди землі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу СТОВ "Прогрес" задоволено. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що оскільки ні додаткова угода від 01 жовтня 2012 року, ні додаток № 1 до неї не містять жодних застережень про те, що окремі положення договору оренди землі від 12 січня 2010 року продовжують діяти у такій самій редакції, як до внесення змін, то укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Прогрес" договір оренди землі повинен трактуватись (читатись), а також виконуватись виключно у редакції, яка є додатком № 1 до додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року, починаючи від місяця та дати його укладення - 12 січня 2012 року, закінчуючи прикінцевими положеннями, зокрема пунктом 48, за яким цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 зареєстровано за СТОВ "Прогрес" 06 червня 2014 року на підставі договору оренди від 12 січня 2010 року та додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року до такого договору, то лише з цієї дати почав свій відлік строк дії договору оренди у новій редакції і підстав для висновку про закінчення строку дії договору оренди землі і, відповідно, необхідності усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні її земельною ділянкою з боку відповідача немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Піпко А. М., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 лютого 2022 року.
Як на підставу касаційного оскарження, заявниця посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, від 10 грудня 2020 року у справі № 396/1513/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції;
- не звернув увагу на те, що оскільки сторона відповідача не надала доказів державної реєстрації угоди від 01 жовтня 2012 року про внесення змін в договір оренди від 12 січня 2010 року, то таку угоду не можна вважати укладеною;
- проігнорував, що договір оренди від 12 січня 2010 року припинив свою дію 27 травня 2021 року та переукладений не був;
- не врахував, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права, індексний номер 1980554834 від 29 січня 2020 року, а саме права оренди земельної ділянки, зокрема на підставі угоди про внесення змін в договір оренди землі від 01 січня 2012 року, не може свідчити про продовження строку дії договору оренди землі від 12 січня 2010 року.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 виклалаклопотання про звільнення її від сплати судового збору та клопотання про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У січні 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Піпко А. М., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду заву про поновлення касаційного провадження у справі № 138/2363/21 з підстав винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 та її оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 грудня 2023 року.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 30 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме запропоновано заявниці надати докази, що підтверджують неможливість сплати судового збору або сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 138/2363/21 із Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області; відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року; надано відповідачу СТОВ "Прогрес" строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року матеріали справи № 138/2363/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 138/2363/21 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Прогрес" про визнання договору припиненим та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Піпко А. М., на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справу № 138/2363/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Верховного Суду 14 лютого 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 138/2363/21 з підстав винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 та її оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 грудня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 липня 2009 року серії ЯЖ № 261414 належить земельна ділянка площею 2,6369 га, кадастровий номер 0522686800:01:000:0264, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
12 січня 2010 року ОСОБА_1 уклала з СТОВ "Прогрес" договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років (пункт 8). Пунктом 43 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Вказаний договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області 27 травня 2011 року за реєстровим записом № 052260004000151.
01 жовтня 2012 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 12 січня 2010 року, за якою виклали договір у новій редакції, а також погодили, що угода вступає в силу після підписання сторонами та державної реєстрації.
06 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Могилів-Подільського району міськрайонного управління юстиції Вінницької області Бантя Н. О. прийнято рішення (індексний номер: 13607746) про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,6369 га, кадастровий номер 0522686800:01:000:0264, строком на 10 років.
Підставою прийняття такого рішення зазначено договір оренди землі від 12 січня 2010 року та угоду про внесення змін в договір оренди землі від 01 жовтня 2012 року, що укладені між СТОВ "Прогрес" та ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.