ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 314/459/22
провадження № 61-5881св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа- Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засідання у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 січня 2023 року в складі судді Свідунович Н. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2023 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про виселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про виселення.
В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 14 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPVLGA00000139, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 21 072,00 дол. США, строком до 13 грудня 2012 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 грудня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з яким останні надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,30 кв. м, житловою площею 39,80 кв. м (далі - квартира), яка належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Відповідно до умов договору іпотеки реєстрація місця проживання у квартирі, яка є предметом іпотеки, можлива лише за наявності письмової згоди іпотекодержателя.
Однак, у порушення зазначених умов іпотечного договору, іпотекодавці зареєстрували місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в іпотечному майні.
Оскільки іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмета іпотеки, позивач вважав, що реєстрація осіб у спірній квартирі є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватися на підставі рішення суду.
На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просило суд виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вільнянський районний суд Запорізької області рішенням від 12 січня 2023 року у задоволені позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів, що реєстрація у спірній квартирі членів сім`ї іпотекодавця, а саме неповнолітніх дітей, порушує його права чи перешкоджає йому у реалізації, у передбачений законом спосіб, прав іпотекодержателя. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що ОСОБА_4 був зареєстрований у спірній квартирі ще до укладення договору іпотеки. Посилання банку на пункт 18.11 договору іпотеки суд не взяв до уваги, оскільки пункт 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла, яке насамперед охоплює право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Крім того, порушення умов договору іпотеки та статті 629 ЦК України, на що посилається позивач у позовній заяві, не є підставою для виселення відповідачів, а передбачає наслідки щодо звернення стягнення і реалізацію предмета іпотеки, однак таких вимог позивач одночасно із виселенням на підставі статті 109 ЖК України у цій справі не заявляв. Доказів звернення стягнення на предмет іпотеки позивач суду не надав.
Запорізький апеляційний суд постановою від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишив без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 січня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виселення неповнолітніх дітей зі спірної квартири, а також зазначив, що з урахуванням положень статті 47 Конституції України, статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України, виселення з іпотечного майна відбувається при реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на іпотечне майно, чого у спірних правовідносинах не встановлено.
Суд не прийняв до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року в справі № 2/314/526/2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки банк не посилався на вказане рішення суду під час розгляду справи у суді першої інстанції, а також не заявляв позов про виселення з предмета іпотеки, на яке було звернено стягнення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 квітня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 січня 2023 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 лютого 2019 року в справі № 570/3689/16, від 22 березня 2023 року в справі № 361/4481/19, від 29 вересня 2021 року в справі № 344/12708/19, від 22 лютого 2022 року в справі № 127/7630/20, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19; висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди у порушення норм процесуального права не встановили: чи проживають та користуються відповідачі спірним майном; чи мають вони інше житло; не оцінили співмірність втручання у право на мирне володіння майном з дотриманням балансу між правами учасників.
Зазначає, що реєстрація осіб у квартирі, який є предметом іпотеки, без згоди АТ КБ "ПриватБанк" є порушенням умов договору та статті 629 ЦК України, негативно впливає на права банку як іпотекодержателя, тому наявні правові підстави для зняття цих осіб з реєстраційного обліку та їх виселення.
Також вказує на те, що банк позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації іпотечного майна та виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року в справі № 314/1700/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок неправомірного проживання в ньому відповідачів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу з Вільнянського районного суду Запорізької області.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду у вересні 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPVLGA00000139, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 21 072,00 дол. США, строком до 13 грудня 2012 року, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором (а. с. 6-9).
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округ Запорізької області Тиханською С. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 2884 (а. с.10-13).
Згідно з умовами договору іпотеки квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме - спірну квартиру, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 по 1/5 частці кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Янцівським гранітним кар`єром Вільнянського району Запорізької області від 29 січня 1997 року, а ОСОБА_1 - 2/5 частки на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2007 року в справі № 2-1630/2007 та на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Янцівським гранітним кар`єром Вільнянського району Запорізької області від 29 січня 1997 року.
Договором іпотеки квартири, укладеним між відповідачами та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Зокрема, пунктом 18.11 договору іпотеки від 14 грудня 2007 року визначено обов`язок іпотекодавців не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя.
Відповідно до витягу № 43 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні діти. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за цією адресою з 01 березня 2007 року, а ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за цією адресою з 06 грудня 2016 року (а. с. 28).
Відповідно до висновку сільського голови Гладишева О. про доцільність (недоцільність) виселення дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 13 жовтня 2022 року № 113, вирішено недоцільне виселення малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі спірної квартири (а. с. 99-101).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Предметом заявленого позову банку є виселення неповнолітніх дітей зі спірної квартири, оскільки такі зареєстровані з порушенням пункту 18.11 договору іпотеки та статті 629 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України.
Частиною другою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Установлено, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 передали в іпотеку АТ КБ "ПриватБанк" належну їм спірну квартиру.
Також встановлено, що у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні діти, яких банк хоче виселити. Так, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у спірній квартирі з 01 березня 2007 року, тобто до укладення договору іпотеки, а ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована в спірній квартирі з 06 грудня 2016 року.
Позивач вважав такі дії відповідачів щодо реєстрації неповнолітніх дітей порушенням умов договору іпотеки (пункту 18.11), оскільки зареєструвати місце проживання будь-яких осіб у спірному нерухомому майні вони мали право лише за письмовою згодою банку, у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогами про виселення неповнолітніх дітей та зняття їх з реєстраційного обліку.
Оскільки неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у спірній квартирі 01 березня 2007 року, тобто до укладення договору іпотеки, про що банк був обізнаний під час укладення договору іпотеки, то висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про безпідставність позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в частині виселення ОСОБА_4 зі спірної квартири та необґрунтованість доводів позивача про реєстрацію місця проживання останнього з порушенням умов договору іпотеки квартири, є правильними та обґрунтованими і не спростовані доводами касаційної скарги.
Щодо реєстрації неповнолітньої ОСОБА_5, то колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.