Постанова
Іменем України
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 645/4045/19
провадження № 61-10580св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Онищенко Світлана Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Фрунзенського районного суду
м. Харкова від 10 вересня 2021 року у складі судді Мартинової О. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Альфа-Банк", ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Онищенко Світлана Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 червня 2019 року між акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В.
В обґрунтування позову посилався на те, що 13 грудня 2007 року між позивачем та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") укладено кредитний договір № 825/2-40/1/7-144, відповідно до якого банк надав йому грошові кошти у розмірі 48 000,00 доларів США зі строком повернення до 10 грудня 2014 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 10,75 % річних.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу
Зубарєвим І. Ю., згідно з умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно,
а саме: квартиру АДРЕСА_1,
на придбання якої і було взято кредит.
У подальшому АТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") незаконно перевело на себе право власності на спірну квартиру через державного реєстратора Красноградської районної адміністрації Харківської області, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним кредитного договору № 825/2-40/1/7-144 від 13 грудня 2007 року; визнання недійсним іпотечного договору № 825/4-4-/9/7-159
від 13 грудня 2007 року; визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 лютого 2019 року (індексний номер - 45577535) державного реєстратора Красноградської районної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. про реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру
АДРЕСА_1 (справа № 645/3067/19).
Під час розгляду вказаної справи ухвалою Фрунзенського районного суду
м. Харкова від 30 травня 2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, направлені на відчуження квартири.
Незважаючи на вказану заборону, 03 червня 2019 року між АТ "Укрсоцбанк"
та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1722.
У зв`язку з наявністю ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову,
АТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") не мало право відчужувати спірну квартиру, не повідомило покупця про існування судового спору щодо цього майна, а тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 13 вересня 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 червня 2019 року між
АТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не надавав згоди на відчуження спірного майна, яке використовується як його місце постійного проживання та на яке не може бути примусово звернено стягнення під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі шляхом укладення іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмету іпотеки з іншою особою-покупцем.
У справі № 645/3067/19 рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року та постановою Верховного Суду
від 03 серпня 2022 року, визнано неправомірним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 лютого 2019 року (індексний номер - 45577535) державного реєстратора Красноградської районної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. про реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Таким чином, АТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") не набуло право власності на предмет іпотеки у встановленому законом порядку та не мало права відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 жовтня 2022 року Луньова А. Г., яка діє від імені АТ "Альфа-Банк", засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа № 645/4045/19 надійшла до Верховного Суду.
21 листопада 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами у порушення норм процесуального права не враховано висновки Верховного Суду, викладені
у подібних правовідносинах у постановах: від 27 липня 2022 року у справі
№ 205/9325/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц,
від 31 березня 2021 року у справі № 9901/76/19, від 27 листопада 2018 року
у справі № 905/2260/17, від 30 червня 2021 року у справі № 715/1394/20 та інших щодо необхідності захисту прав позивача шляхом застосування саме ефективного способу захисту; від 01 вересня 2021 року у справі
№ 761/22150/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17,
від 24 лютого 2022 року у справі № 646/224/15, від 15 червня 2022 року
у справі № 450/624/15-ц про те, що суд не може самостійно вийти за межі позовних вимог та обирати правову підставу позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки неефективності обраного позивачем способу захисту, оскільки визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири не призведе до повернення
у власність позивача спірного майна, а отже, - і до поновлення його прав.
Крім того, ухвала суду про забезпечення позову (заборона вчинення дій, направлених на відчуження квартири) не була виконана сторонами договору купівлі-продажу через їх необізнаність з її постановленням, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного правочину.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк", у якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що 13 грудня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", а в подальшому - АТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 825/2-40/1/7-144, відповідно до умов позичальник отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48 000,00 доларів США зі сплатою 12,75 % річних та з кінцевим терміном повернення - 10 грудня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору кредит надається позичальнику на поточні потреби.
Також 13 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту укладено іпотечний договір № 825/4-40/9/7-159, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру
АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктами 2.4.3, 4.5.3 цього договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
18 лютого 2019 року державний реєстратор Красноградської районної ради Харківської області Литвиненко Л. В. зареєструвала право власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк" у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку".
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
АТ "Укрсоцбанк", Красноградської районної адміністрації Харківської області державного реєстратора Красноградської районної адміністрації Харківської області про захист порушеного права споживача фінансових послуг, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у справі
№ 645/3067/19.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, направлені на відчуження квартири.
03 червня 2019 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1722.
Також установлено, що у справі № 645/3067/19 рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року та постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року, визнано неправомірним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу) від 18 лютого 2019 року (індексний номер - 45577535) державного реєстратора Красноградської районної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. про реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції залишенню без змін, оскільки їх ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).