ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 2-143/10
провадження № 61-12949св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Княжицька сільська рада Броварського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай).
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (далі - Княжицька сільська рада) про визнання права на земельну частку (пай).
Позов обґрунтовано тим, що позивач працював в радгоспі ім. Щорса Київського спеціалізованого тресту овочево-карторплярських радгоспів Головного управління радгоспів при Раді Міністрів Української РСР з 18 лютого 1977 року. При розпаюванні земель належних КСП ім. Щорса у 1996 році він повинен був отримати земельну частку (пай), (розмір земельної частки паю становить в умовних кадастрових одиницях - 1,42 га), однак не отримав його, оскільки не був включений у списки на отримання сертифікатів на земельну частку (пай), так як помилково був пропущений у списку.
Зазначив, що за умовами колективного договору радгоспу ім. Щорса на 1995-1996 роки, працівники, які звільнені по переводу мають право на одержання земельного і майнового паю, а згідно протоколу № 12 зборів уповноважених співвласників земельних і майнових паїв колишнього КСП ім. Щорса від 14 березня 2006 року, зборами уповноважених було вирішено включити в списки на одержання земельного паю працівників колишнього КСП ім. Щорса, які були пропущені при складанні списків та які були звільнені по переводу.
На час розпаювання земель, належних КСП ім. Щорса, він залишався членом зазначеного підприємства, оскільки був переведений на роботу на інше підприємство із радгоспу ім. Щорса, у зв`язку з цим звернувся до Княжицької сільської ради із заявою про виділення йому земельної частки (паю) із земель, переданих Княжицькій сільській раді колишнім КСП ім. Щорса, чи земель резервного фонду сільської ради. Рішенням Княжицької сільської ради Броварського району йому відмовлено у виділенні земельної частки (паю) та рекомендовано звернутись до суду для визнання права на земельну частку (пай), як члена КСП ім. Щорса.
Позивач, посилаючись на те, що його безпідставно і протизаконно не включили до списків членів КСП ім. Щорса, які мають право на земельну частку (пай), на сьогоднішній день він не може скористатись своїм правом на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, яка раніше належала КСП ім. Щорса знаходиться в межах населеного пункту на території Княжицької сільської ради.
Відповідно до вказаного позивач просив суд визнати за ним право на земельну ділянку частку (пай) в умовно кадастрових одиницях - 1,42 га, як члена КСП ім. Щорса за рахунок земель колективної власності колишнього КСП ім. Щорса, які знаходяться в адміністративних межах Княжицької сільської ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2010 року у складі судді Сердинського В. С. позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в умовно кадастрових одиницях - 1,42 га, як члена КСП ім. Щорса за рахунок земель колективної власності колишнього КСП ім. Щорса, які знаходяться в адміністративних межах Княжицької сільської ради.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 помилково (безпідставно) не внесено до списку-додатку до державного акта на право колективної власності на землю, у зв`язку з чим земельна частка (пай) має бути надана йому із земель резервного фонду за рішенням суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса (далі - СВК ім. Щорса) задоволено.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса судовий збір в сумі 126,15 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та інтересів СВК ім. Щорса, оскільки про це суд прямо вказав в резолютивній частині рішення. При цьому, СВК ім. Щорса не брало участі у справі в суді першої інстанції.
Предметом позову є земельна ділянка, що відноситься до земель СВК ім. Щорса, тому належним відповідачем у справі є саме СВК ім. Щорса, а не Княжицька сільська рада. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Броварського міськрайонного суду Київської області.
24 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
В касаційній скарзі зазначається, що позивач не отримав завчасно ухвалу про відкриття апеляційного провадження та не зміг у зв`язку із цим подати відзив на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції безпідставно поновив СВК ім. Щорса строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що Княжицька сільська рада вже не функціонує, а тому суд апеляційної інстанції мав повідомити про розгляд справи саме Броварську міську раду Броварського району Київської області.
Скаржник вказує на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У січні 2023 року СВК ім. Щорса надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працював в радгоспі ім. Щорса Київського спеціалізованого тресту овочево-карторплярських радгоспів Головного управління радгоспів при Раді Міністрів Української РСР з 18 лютого 1977 року по 01 березня 1991 року.
Згідно із наказом від 01 березня 1991 року № 55-к ОСОБА_1 переведений із радгоспу ім. Щорса до СП "ІНТЕР ФАКЕЛ", де працював до 31 серпня 2006 року. Цей факт підтверджується довідкою СТОВ "Княжицьке" від 21 серпня 2008 року за № 54 та довідкою КСП ім. "Щорса" від 17 травня 2008 року б/н (а. с. 7-13, 17, 19).
Відповідно до рішення від 14 грудня 2007 року № 1199 (17-V) Княжицької сільської ради ОСОБА_1 було відмовлено у виділенні земельної частки (паю) та рекомендовано звернутись до суду для визнання права на земельну частку (пай) як члена КСП ім. Щорса (а. с. 14).
Згідно із пунктом 17 колективного договору радгоспу ім. Щорса на 1995-1996 роки працівники, які звільнені по переводу мають право на одержання земельного і майнового паю (а. с. 15).
Відповідно до протоколу № 12 зборів уповноважених співвласників земельних і майнових паїв колишнього КСП ім. Щорса від 14 березня 2006 року, зборами уповноважених було вирішено включити в списки на одержання земельного паю працівників колишнього КСП ім. Щорса, які були пропущені при складанні списків, які були звільнені по переводу (а. с. 16).
Згідно із пунктом 3.8 Статуту КСП ім. Щорса, затвердженого загальними зборами КСП ім. Щорса та зареєстрованого 15 грудня 1999 року державною адміністрацією Броварського району Київської області, реєстраційний № 1243, членство в підприємстві зберігається за працівниками, які тимчасово вибули з підприємства у випадках: направлення на роботу в інші підприємства і організації (а. с. 20-25).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.