ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 521/17076/21
провадження № 61-13349св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
відповідач - Одеська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів
Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Чорної Т. Г.,
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю.
В обґрунтування позову зазначили, що після смерті матері ОСОБА_1 в 1991 році, її батько, ОСОБА_3 з травня 1994 року і до своєї смерті до 2001 року проживали однією сім`єю з ОСОБА_4, як чоловік і жінка, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується заявою сусідів за місцем проживання батька і ОСОБА_4, довідкою голови Холоднобалківської сільської ради, фотографіями, на яких зафіксовано їх сумісне проживання і побут.
Як за життя батька, так і після його смерті, дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 відносилися до ОСОБА_4, як до рідної матері, вважали її членом сім`ї. ОСОБА_4 також вважала себе членом сім`ї позивачів. Після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_4 стала проживати разом з позивачами спочатку у буд. АДРЕСА_2, а пізніше в будинку АДРЕСА_3, вели спільне господарство, піклувались один про одного, що зокрема підтверджується випискою із медичної карти № 8068 .
03 квітня 2007 року ОСОБА_4 за спільною угодою із позивачами придбала у власність квартиру АДРЕСА_4, яка була оформлена на її ім`я. Так як в придбаній квартирі необхідно було провести ремонт, який проводили позивачі, то ОСОБА_4 до липня 2008 року проживала разом з ними, а з 2008 року переїхала проживати в квартиру. Позивачі постійно надавали ОСОБА_4 всіляку допомогу, вели спільне господарство, жили однією сім`єю, ОСОБА_1 постійно проживала в квартирі разом з ОСОБА_4, що підтверджується заявою сусідів за місцем проживання, довідкою Хмельницького ЖКС, сумісними з ОСОБА_4 фотографіями. Крім того, про близькість стосунків свідчить те, що ОСОБА_4 надавала довіреність ОСОБА_2 на право розпорядження грошовими коштами. Підтвердженням проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, на думку позивачів, є її заповідальне розпорядження до ПриватБанку, в якому вона визнає ОСОБА_1 своєю дочкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Позивачі провели всі необхідні заходи по організації похорон, що підтверджується відповідними довідками. Позивачі зазначають, що як для ОСОБА_4, так і для позивачів не було жодної необхідності реєструватися за місцем реєстрації спадкодавця.
На підтвердження ведення спільного господарства, спільного бюджету позивачі надали: оригінал попереднього договору про намір купівлі квартири від 20 березня 2007 року, в якому замовником та особою яка оплатила цю угоду, є ОСОБА_2, а також угоду про надання інформаційних послуг від 20 березня 2007 року, згідно якої ОСОБА_2 провів оплату, оригінал договору від 25 квітня 2007 року № 113 про замовлення і оплату ОСОБА_2 вікон для ремонту квартири АДРЕСА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилась спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 . Позивачі, як спадкоємці четвертої черги, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулись з заявою до 3-ї Одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. 30 вересня 2019 року нотаріус Сальникова З. В. відмовила у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки заявники не довели факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та рекомендувала звернутися з заявою до суду. Інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом немає.
Позивачі просили суд встановити юридичний факт їхнього проживання однією сім`єю з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року у складі судді Тополевої Ю. В. позов задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 2010 року по дату смерті ОСОБА_4, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_5 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що зібрані у справі докази в своїй сукупності підтверджують той факт, що позивач ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_4, починаючи з 2010 року, спільно проживали разом у квартирі АДРЕСА_4, вели спільний побут, сплачували побутові послуги, ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_4, якого остання потребувала в зв`язку із травмою, отриманою в 2010 році. Разом із цим, проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 з 1994 року не підтверджено наявними матеріалами справи, оскільки ця квартира була набута у власність ОСОБА_4 лише в 2007 році, а самі позивачі в своїх поясненнях, що підтверджено також і показаннями свідків зазначали, що постійно із ОСОБА_4 . ОСОБА_1 стала проживати з 2010 року.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 як спадкоємець четвертої черги за законом, в зв`язку із чим встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 не призведе до оформлення спадщини в порядку спадкування за законом у відповідності до статті 1264 ЦК України. Крім того, і самі позивачі, і допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що ОСОБА_2 не проживав постійно із ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_4, що спростовує доводи позовної заяви ОСОБА_2 в цій частині.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року задоволено.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання однією сім`єю з 2010 року по 15 липня 2019 року з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_5 скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору до суду апеляційної інстанції в сумі 1 362,00 грн.
В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року не переглядалось як не оскаржене.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наданими позивачами доказами не підтверджено обставин щодо спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 протягом п`яти років до відкриття спадщини, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ними сімейних взаємних прав та обов`язків тощо, а показання свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, тому безпідставними є висновки суду першої інстанції щодо доведеності позивачами позовних вимог та, як наслідок, наявності підстав для їх часткового задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Малиновського районного суду м. Одеси.
09 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявники посилаються на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
В касаційній скарзі зазначається, що позивачів по справі не повідомлено про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, судових повісток вони не отримували.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2023 року Одеська міська рада надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї) від 26 вересня 2019 року № 834 ОСОБА_4, 1943 року народження, з 25 липня 2008 року проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_4 по день смерті (т. 1 а. с. 20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 7534. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 11).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2007 року, реєстровий номер 5-851 (т. 1 а. с. 198).
30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі з заявою про прийняття спадщини, яка складається з квартири за наведеною вище адресою, після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 10).
Інформаційним листом від 30 вересня 2019 року № 6635/02-14 державним нотаріусом Сальніковою З. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю підтвердження родинних відносин із ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 129).
Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 22 жовтня 1977 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;