ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 755/7716/20
провадження № 61-11034св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "РИФ-Транс ЛТД",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ-Транс ЛТД" на постанову Київського апеляційного суду
від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної І. О., Поливач Л. Д.,
Стрижеуса А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "РИФ-Транс ЛТД", про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн, інфляційні втрати в сумі 897 110 грн, 3 % річних у розмірі 393 037,20 грн, моральну шкоду у розмірі 103 906 грн, судовий збір у розмірі 10 510 грн, 214 грн комісії за його сплату, 12 900 грн вартості експертного психологічного дослідження та витрати на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він у лютому 2010 року спільно з ОСОБА_3 вирішили створити товариство з обмеженою відповідальністю. За спільною згодою засновниками товариства виступили дружина позивача - ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3 - ОСОБА_5, розподіливши частки по 50 % кожному.
Вказував, що директором новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ-Транс ЛТД" (далі - ТОВ "РИФ-Транс ЛТД", товариство) зі статутним капіталом 20 000 грн був призначений ОСОБА_1
13 березня 2012 року учасниками товариства було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу підприємства до 10 000 000 грн із збереженням рівності часток - 50 % ОСОБА_4 та 50 % ОСОБА_6 .
Відповідач на той час не мала змоги своєчасно внести кошти у розмірі 5 000 000 грн в рахунок поповнення своєї частки статутного капіталу товариства, у зв`язку з чим між позивачем та ОСОБА_3 у подальшому була досягнута домовленість, що він замість відповідача внесе 5 000 000 грн у рахунок формування статутного капіталу частки учасника ТОВ "РИФ-Транс ЛТД", що і було ним зроблено упродовж 2016-2017 років дев`ятьма окремими платежами із зазначенням у меморіальних ордерах "Внесок до статутного фонду від ОСОБА_7 через ОСОБА_1", тобто частка учасника ОСОБА_6 у розмірі 5 000 000 грн сформована у повному обсязі його коштами.
Проте, ОСОБА_6, незважаючи на письмову вимогу від 12 квітня 2020 року, до теперішнього часу зазначені грошові кошти йому не повернула, а тому він вважає, що такі безпідставно набуті відповідачем та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. Також вважає, що на його користь підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних від суми боргу, моральна шкода і судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 10 грудня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Київський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2021 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 17 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року без змін.
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 01 липня 2022 року під головуванням судді Катющенко В. П. позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 897 110 грн, 3% річних у розмірі 393 037,20 грн, моральну шкоду в сумі 10 000 грн, судовий збір в сумі 11 350,80 грн, а всього 6 311 498 грн.
В решті позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий суд виходив з того, що суд вважає висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 09 червня 2020 року № 11651/20-72/15386?15388/20-72 та висновок спеціаліста аудиторської фірми "НХД-Аудит" від 26 червня 2020 року належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують внесення позивачем за відповідача особистих коштів до статутного капіталу товариства, а тому вимоги позивача про повернення коштів у розмірі 5 000 000 грн на підставі статті 1212 ЦК України є доведеними та обґрунтованими.
Крім того, врахувавши, що боржник прострочив виконання зобов`язання, місцевий суд вважав, що є підстави для стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 897 110 грн та 3 % річних у розмірі 393 037,20 грн, передбачених статтею 625 ЦК України та про наявність підстав для стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
Дніпровський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 22 липня 2022 року під головуванням судді Катющенко В. П. стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 296 000 грн.
Ухвалюючи у справі додаткове рішення місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 296 000 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2022 року скасував. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ "РИФ-Транс ЛТД", про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди закрив.
Роз`яснив позивачу право звернутися із заявою щодо направлення справи за підвідомчістю до Господарського суду м. Києва протягом 10 днів.
Верховний Суд постановою від 22 березня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду
від 28 вересня 2022 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Київський апеляційний суд постановою від 14 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня
2022 року скасував.
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний суд виходив з того, що наведені позивачем обставини здійснення ним дій щодо внесення власних коштів замість відповідача за домовленістю, яка в подальшому повинна була йому їх повернути, як він про це зазначає в позові, не можуть кваліфікуватися як безпідставно отримане майно, оскільки, за вказаних позивачем обставин, такі відносини виникли з договору позики.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гарбуз М. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в якій просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду по суті позовних вимог та додаткове рішення місцевого суду залишити в силі.
У липні 2023 року представник ТОВ "РИФ-Транс ЛТД" - адвокат Осідак В. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в якій просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду по суті позовних вимог та додаткове рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на: неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц, від 26 вересня
2019 року у справі № 520/4210/18, від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, від 17 червня 2021 року та
від 22 березня 2023 року у справі № 755/7716/20, від 04 серпня 2021 року у справі
№ 185/446/18, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч матеріалам справи встановив предмет спору, який не заявлявся жодною із сторін. Замість предмету витребування безпідставно набутих коштів, суд, без посилання на матеріали справи, встановив відносини позики, яких не було і не могло бути взагалі. Представник позивача зауважує, що відповідач набула спірну суму коштів саме за рахунок ОСОБА_1 без достатньої для цього правові підстави.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник ТОВ "РИФ-Транс ЛТД" в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на: неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року та від 22 березня 2023 року у справі
№ 755/7716/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Представник третьої особи також зауважує, що відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів позивача, а тому думка суду апеляційної інстанції про наявність домовленостей з приводу отримання грошових коштів між позивачем та відповідачем помилкова.
Узагальнені доводи особи, яка подалі відзив на касаційні скарги
У поданому у вересні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Мартинюк А. П. просив у задоволенні касаційних скарг відмовити, посилаючись на необґрунтованість їх аргументів.
Представник відповідача зазначає, що грошові кошти, стягнення яких вимагає позивач, не отримувались відповідачем, а були отримані третьою особою, а тому у правовідносинах, які склались між сторонами цього спору відсутній склад передбачений статтею 1212 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив всі фактичні обставини у справі, а тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, адже неодноразові перерахування грошових коштів протягом тривалого часу із зазначенням певного призначення платежу вказує на цілеспрямоване вчинення сторонами таких дій, а не вказують на їх помилковість.
Позивач, у поданому позові вказує на наявність між сторонами домовленостей щодо сплати спірних коштів, а тому висновки апеляційного суду правильні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
20 вересня 2023 року справа № 755/7716/20 надійшли до суду касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з протоколом установчих зборів засновників ТОВ "РИФ-Транс ЛТД" від 18 лютого 2010 року (всього засновників двоє) утворено ТОВ "РИФ-Транс ЛТД" з статутним фондом у розмірі 20 000 грн із розподілом часток: 10 000 грн - ОСОБА_4 - 50 % статутного фонду та 10 000 грн ОСОБА_7 - 50 % статутного фонду. Виконання обов`язків директора покладено на ОСОБА_1 (а. с. 22 том 1).
Протоколом № 5 установчих зборів засновників ТОВ "РИФ-Транс ЛТД" від 13 березня 2012 року постановлено збільшити статутний фонд товариства, встановивши його у розмірі 10 000 000 грн. Визначено розмір часток учасників товариства: ОСОБА_4 - 5 000 000 грн - 50 %; ОСОБА_7 - 5 000 000 грн - 50 % (а. с. 33 том 1).
З меморіальних ордерів встановлено факт внесення коштів у сумі 5 000 000 грн до статутного фонду шляхом поповнення статутного фонду від ОСОБА_7 через ОСОБА_1 .
У меморіальних ордерах від 07 грудня 2017 року, 08 грудня 2017 року, 11 грудня 2017 року, 12 грудня 2017 року, 20 грудня 2017 року, 26 грудня 2017 року, 28 грудня 2017 року та 29 грудня 2017 року у графі "Призначення платежу" вказано "готівкові надходження власних коштів, внесення до статутного фонду від ОСОБА_7 через ОСОБА_1" (а. с. 44-48 том 1).
В матеріалах справи міститься висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 09 червня 2020 року № 11651/20-72/15386?15388/20-72 на підставі заяви адвоката Середи Ю. М. в інтересах ОСОБА_1 щодо проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12018100090011578, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364-1 КК України (а. с. 134-157 том 1).
З цього висновку встановлено, що на дослідження надано висновок спеціаліста ТОВ Аудиторська компанія "НХД-Аудит" від 17 квітня 2020 року, в якому на вирішення спеціаліста було поставлено питання - "Чи підтверджується документально формування Статутного фонду ТОВ "РИФ-Транс ЛТД", в тому числі внесення внесків від кожного із засновників зокрема?". Надано відповідь, що статутний фонд ТОВ "РИФ-Транс ЛТД" станом на 30 грудня 2017 року був сформований і сплачений у повному обсязі на загальну суму 10 020 000 грн. Від імені кожного з учасників внесено: за ОСОБА_4 в тому числі особисто 2 548 932 грн, директором ОСОБА_1 - 2 461 068 грн, за ОСОБА_8 5 010 000 грн в тому числі учасником ОСОБА_4 - 10 000 грн, директором ОСОБА_1 - 5 000 000 грн.
Аналогічна відповідь надана у висновку спеціаліста ТОВ Аудиторська компанія "НХД-Аудит" від 17 квітня 2020 року (а. с. 160-214 том 1).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постанові від 29 березня 2022 року у справі № 296/3518/19 Верховний Суд вказував, що за змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.