Постанова
Іменем України
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 357/3442/23
провадження № 61-16079св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Гуля В. В., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати його особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 417106032103.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що 16 жовтня 2015 року між сторонами було укладено шлюб, проте на цей час сторони подружні відносини не підтримують, а шлюб планують розірвати.
16 лютого 2016 року позивач за власні особисті кошти, отримані від продажу його квартири АДРЕСА_2, придбав за 149 770,00 грн за договором купівлі-продажу у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,6 кв. м.
Оскільки спірна квартира є його особистою власністю, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 09 травня 2023 року позов задовольнив. Визнав особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 417106032103. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира хоча і була придбана за час шлюбу між сторонами, проте за особисті кошти позивача, чого не заперечувала відповідач, яка подала до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 жовтня 2023 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2023 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана ОСОБА_3, який не є учасником цієї справи, і суд першої інстанції не вирішував питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки, тому є правові підстави для закриття апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду,ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/12, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14, від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17, від 09 лютого 2019 року у справі № 317/3272/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15, від 04 березня 2020 року у справі № 753/15957/18.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Міськрайонний суд ухвалив рішення з урахуванням факту визнання позову дружиною, яка висловила свою згоду на припинення її права спільної сумісної власності у спірній квартирі. При цьому суд не досліджував взаємозв`язок між отриманими ОСОБА_1 у 2011 році коштами в розмірі 63 000, грн від продажу двокімнатної квартири і витраченими у 2016 році 147 770,00 грн на придбання спірної трикімнатної квартири.
Ухвалення судового рішення про поділ майна подружжя відбулося у зв`язку з умисними діями позивача щодо ініціювання цього спору, а також умисними діями відповідача "про людське око" щодо визнання позову, а отже, введення суду першої інстанції в оману щодо дійсних мотивів позову у цій справі.
Оскаржене рішення порушує його права та інтереси у зв`язку з використанням факту припинення спільної сумісної власності в іншій цивільній справі № 357/2194/23 за його позовом про виселення ОСОБА_2 . Виходячи з відповідної презумпції, до ухвалення у цій справі судом першої інстанції рішення спірна квартира була спільною сумісною власністю подружжя.
08 січня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвали апеляційного суду. У справі № 357/2194/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_1, про виселення, відповідно до статей 40 Закону України "Про іпотеку" та 109 ЖК України, ОСОБА_3 зобов`язаний надати відповідачам інше постійне житло, оскільки ОСОБА_2 іпотечну квартиру придбала частково за свої кошти, що встановлено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду та постановою Київського апеляційного суду у справі № 357/5489/21. Проте, такий свій обов`язок ОСОБА_3 намагається перекласти на нього.
Тому не зрозуміло, як рішенням суду у цій справі, вирішено про права та свободи ОСОБА_3, адже рішення у цій справі жодним чином не знімає з ОСОБА_3 обов`язку надання особам, яких висиляє з квартири, іншого житлового приміщення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
27 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 жовтня 2015 року між сторонами укладено шлюб, який сторони планують розірвати.
16 лютого 2016 року позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав за 149 770,00 грн квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,6 кв. м.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава -учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.