ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 489/1754/19
провадження № 61-11099св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2021 року в складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В. у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні.
В обґрунтування позову зазначав, що він спільно зі членами своєї родини на підставі ордеру отримав квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), яку в листопаді 1995 року приватизував разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4, після смерті якої її 1/3 частка в квартирі перейшла в порядку спадкування за законом до позивача та його сина ОСОБА_5, внаслідок чого кожному з них стало належати по 1/2 частці у квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивача ОСОБА_5, після смерті якого його 1/2 частка в квартирі перейшла в порядку спадкування за законом до позивача та дружини спадкодавця ОСОБА_3 . Син померлого від першого шлюбу ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача, який є його дідом.
Внаслідок прийняття спадщини 21 січня 2019 року сторонам видані свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням яких позивачу належить 5/6 часток спірної квартири, а відповідачу - 1/6 частка.
Спірна квартира розташована на 4-му поверсі дев`ятиповерхового будинку, є трьохкімнатною, загальною площею 62,8 кв. м, житловою - 43,3 кв. м.
У квартирі зареєстрованим є лише позивач, але він вимушений проживати у своєї сестри за іншою адресою, у зв`язку із проживанням у квартирі відповідача зі своїм повнолітнім сином, які зареєстровані в іншому житлі, але проживають у спірній квартирі та створюють йому неможливі умови для спільного проживання.
Посилаючись на те, що у відповідача є інше житло, її частка, яка набута нею лише у січні 2019 року, є незначною, а їх спільне проживання є неможливим, ОСОБА_1 просив суд:
- припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку спірної квартири;
- визнати за ним права власності на цю частку в квартирі зі сплатою ним компенсації вартості 1/6 частки на користь відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Миколаєва рішенням від 16 березня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив та постановив повернути йому 128 960,00 грн, які внесені на депозитний рахунок.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач та її син ОСОБА_7 проживають у спірному житловому приміщенні, користуються ним, іншого зареєстрованого на праві власності житла ОСОБА_3 не має, тому припинення права власності відповідача на частку нерухомого майна, яке є єдиним належним їй на праві власності житлом, завдасть їй істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших. Суд не взяв до уваги доводи позивача про неможливість спільного використання майна, наявність у відповідача з сином іншого зареєстрованого місця проживання та те, що частка відповідача у спільному майні є незначною, оскільки такі обставини не є підставою для припинення її права на цю частку, оскільки таке припинення може завдати відповідачу значної шкоди, у зв`язку з тим, що іншого, належного на праві власності житла, вона з сином не має.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Миколаївський апеляційний суд постановою від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2021 року скасував та постановив нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Припинив право ОСОБА_3 на 1/6 частку в спільному майні - спірній квартирі та визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири.
Стягнув з ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/6 частки у розмірі 128 960,00 грн, що внесені ним згідно з квитанцією від 11 січня 2021 року № 109 та зберігаються на розрахунковому рахунку UA688201720355229002000016294 у банку одержувача ДКС України міста Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, шляхом їх перерахування на користь ОСОБА_3 .
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 544,28 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 5 000,00 грн витрат на проведення експертизи та 1 632,83 грн судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що спірна квартира є неподільною річчю, частка відповідача у спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння та користування майном є неможливим. Крім того, суд, врахувавши особливості об`єкта права спільної власності, обставини його набуття у користування та на правах первісної власності позивачем, тривалість його проживання у квартирі, невеликий проміжок часу між набуттям відповідачем на праві власності частки у спірній квартирі та позовом про припинення права на частку (з січня до березня 2019 року), наявність у неї та її повнолітнього сина права на користування житловою площею у будинку, належному на праві власності її батьку, яке нею весь час зберігається, а також особливості проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі без реєстрації, що свідчить про наявність домовленості на такий вид її проживання між попередніми співвласниками квартири, дійшов висновку, що припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні, належному разом з ОСОБА_1, не завдасть відповідачу істотної шкоди, в тому числі і її повнолітньому сину, який проживає у спірній квартирі з її згоди, але без згоди попередніх співвласників майна. Також суд врахував і можливість негативних наслідків від спільного проживання сторін на одній житловій площі з огляду на: наявність між ними вкрай неприязних стосунків; неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності повнолітнього сина відповідача, право на постійне проживання якого у спірній квартирі відстоює відповідач; та похилий вік позивача, який є співвласником більшої частки квартири, та вважає, що його право постійно порушується.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (пункти 1-3 частини першої статті 365 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17, та у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17, від 27 квітня 2021 року в справі № 524/2579/18.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи долучив до матеріалів справи докази, подані позивачем, які не були направлені відповідачу, чим порушив її право на подання заперечень щодо таких доказів. Вказує на те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтвердженні належними доказами.
Також зазначає, що вона не заперечує проживання позивача у спірній квартирі, жодних перешкод у користуванні спільним майном ні вона, ні її син не чинять.
Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що припинення права ОСОБА_3 на її частку у спільному майні не завдасть їй істотної шкоди, у зв`язку з наявністю у неї та її сина реєстрації за іншою адресою. Вказує, що суд не врахував те, що ні відповідач, ні її син не мають на праві власності іншого нерухомого майна, у зв`язку з чим припинення її права на частку у спірній квартирі завдасть їй та її сину істотної шкоди, а також порушить її право на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Миколаєва.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
У грудні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду клопотання, в якому повідомила про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача ОСОБА_1 та просила суд витребувати в органів реєстрації актів цивільного стану інформацію про його смерть та зупинити провадження у справі до вступу у справу правонаступників позивача.
08 лютого 2022 року Верховний Суд направив запит до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
25 травня 2022 року від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла відповідь, до якої додано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 23 лютого 2022 року, відповідно до якого зареєстровано актовий запис про смерть від 03 грудня 2021 року № 4809 стосовно ОСОБА_1, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 . Витребувано із Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області інформацію про те, чи заводилась спадкова справа щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1
30 серпня 2023 року до Верховного Суду від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Власової С. Я. надійшла копія спадкової справи, з якої вбачається, що 20 грудня 2021 року заведено спадкову справу № 64/2021 за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом, на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1, який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, спадкоємцем ОСОБА_1 є ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року провадження у цій справі поновлено. Залучено правонаступника ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, - ОСОБА_2 до участі у цій справі.
20 та 25 вересня 2023 року, а також повторно 20 листопада 2023 року на адресу ОСОБА_2 направлено ухвалу суду від 07 вересня 2023 року, якою повідомлено про залучення його до участі у цій справі як правонаступника ОСОБА_1, а також направлено йому копію ухвали про відкриття касаційного провадження від 05 серпня 2021 року та копію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами.
Вказані матеріали ОСОБА_2 отримав 04 грудня 2023 року.
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 часток спірної квартири, з яких: 1/3 частку набув 27 листопада 1995 року під час приватизації квартири разом з іншими членами родини (т. 1 а. с. 13); 1/6 частку в порядку спадкування, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_4, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом 15 серпня 2017 року (т. 1, а. с. 11); та 1/3 частку в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_5, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом 21 січня 2019 року (т. 1, а. с. 12).
Відповідачу ОСОБА_3 належить 1/6 частка квартири, яку вона набула в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_5, з яким у травні 2016 року зареєструвала шлюб, та отримала 21 січня 2019 року свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 1, а. с. 12).
Спірна квартира розташована на 4-му поверсі дев`ятиповерхового будинку, складається із трьох кімнат та приміщень загального користування, загальною площею 62,8 кв. м, житловою площею 43,3 кв. м (т. 1 а. с. 50, 51).
У квартирі зареєстрований лише позивач ОСОБА_1, а відповідач ОСОБА_3 та її повнолітній син ОСОБА_7 зареєстровані в будинку батьків відповідача за адресою: АДРЕСА_3, (т. 1 а. с. 29, 48, 73, 185-188).
Відповідач ОСОБА_3 надала до суду копії актів-пояснень, відповідно до яких сусіди у будинку АДРЕСА_4 стверджують, що у спірній квартирі АДРЕСА_5 з 2011 року без реєстрації проживає відповідач з сином, а позивач, хоча і є зареєстрованим у квартирі, однак з 2011 року не проживає (т. 1 а. с.189-191, 193).
Відповідач ОСОБА_3 та її повнолітній син ОСОБА_7 зареєстровані у житловому будинку АДРЕСА_3, в якому проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2020 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до висновку від 30 жовтня 2020 року № 125-055, враховуючи планування, характеристики квартири, інженерні комунікації, провести поділ квартири АДРЕСА_1 в натурі згідно з ідеальними частками кожного із співвласників технічно не можливо. Ринкова вартість квартири станом на час проведення експертизи становила 773 759,00 грн, вартість 1/6 частки становила 128 960,00 грн, а 5/6 часток - 644 799,00 грн (т. 1 а. с. 147-160).
11 січня 2021 року ОСОБА_1 на депозитний рахунок вніс 128 960,00 грн вартості 1/6 частки спірної квартири.
Суди встановили, що співвласники не перебувають у родинних відносинах, між ними склались неприязні стосунки через численні судові спори, у зв`язку з чим спільне володіння та користування квартирою є неможливим.
З часу смерті сина позивача та чоловіка відповідача ОСОБА_5 між сторонами виникають постійні конфлікти на ґрунті користування спірною квартирою, та речами, що у ній знаходяться. Внаслідок таких неприязних стосунків щодо як позивача, так і відповідача складалися протоколи про адміністративні правопорушення, відповідно до яких сторони не можуть спільно проживати у житлі, яке їм спільно належить, та ним користуватися (т. 1 а. с.192, 193, т. 2 а. с. 23-25).
ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_1 помер.
Спадкоємцем ОСОБА_1 є ОСОБА_2, який прийняв спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22 листопада 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Власовою С. Я. та зареєстрованим у реєстрі за № 98.
Спадщина складалася з 5/6 часток спірної квартири.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.