ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 638/4539/22
провадження № 61-14676св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2023 року в складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона та відповідач з 2009 року до 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народивсясин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після фактичного припинення сумісного проживання з відповідачем вона виховує дитину, працює, матеріально забезпечує, займається її моральним та фізичним розвитком. Відповідач проти цього не заперечував та мав можливість безперешкодно бачитись з сином, виконувати свої батьківські обов`язки. Відповідач несистематично надавав сину матеріальну допомогу на задоволення його потреб у вигляді подарунків та розваг. Для забезпечення утримання дитини батьком на постійні основі вона зверталась до суду із заявою про видачу судового наказу на отримання аліментів на дитину.
Після початку військових дій вона разом з дитиною змінила постійне місце проживання та переїхала до м. Тернопіль. З березня 2022 року відповідач зі своєю матір`ю проживає у м. Тернопіль.
16 березня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до поліції та повідомив, що бажає забрати сина до баби у Німеччину. 19 березня 2022 року відповідач обманним шляхом взяв дитину на побачення на вихідні та не повернув, перестав відповідати на дзвінки, змінив номер телефону, після чого вона звернулась до поліції з заявою про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності та оголошення дитини у розшук. 21 березня 2022 року вона звернулась до прикордонної служби та отримала відповідь, що її син перетинав державний кордон на виїзд з України 28 червня 2022 року.
Вказала, що відповідач завжди мав можливість спілкуватись з дитиною, але активної участі у її житті не брав. Єдності у вихованні дитини між сторонами не було, через що виникали суперечки і вона змушена була звертатись до дитячого психолога з метою корекції поведінки дитини підліткового віку. Вона не має проблем зі здоров`ям, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, має нерухомість, займається вихованням та розвитком дитини. Наголошує, що не чинила жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною.
З огляду на зазначене позивач просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що з врахуванням віку дитини, психологічного стану, прав та інтересів на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримання балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання разом з матір`ю.
Висловлена в судовому засіданні думка дитини, а також представника відповідача про те, що дитина хоче мешкати з батьком, не була узята судами до уваги, оскільки батько дитини не скористався своїм правом та не пред`явив зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини разом з ним.
Водночас суди дійшли висновків, що за відсутності заяви батька про визначення місця проживання дитини з ним, відмова у задоволенні позову матері дитини не сприятиме вирішенню спору між батьками щодо дитини та не відповідатиме її інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
13 жовтня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ОСОБА_2 - адвокат Браташ О. О. подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року справа № 345/2844/16-ц, від 14 вересня 2022 року справа № 466/1017/20, від 28 жовтня 2020 року справа № 241/47/19, від 23 грудня 2019 року справа № 648/2062/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення, яким визначено місце проживання дитини із матірʼю, ухвалене всупереч інтересам дитини.
Зокрема, суди безпідставно не врахували думку дитини з цього приводу, яка висловився, що під час війни він бажає проживати у безпечних умовах разом з бабусею у Німеччині, а після завершення війни бажає проживати разом з батьком в Україні.
Суди не врахували відсутність психологічного зв`язку між матір`ю та дитиною, що встановлено рішенням Дільничного суду м. Франкфурта-на-Майні від 08 березня 2023 року та у зв`язку з чим визначено спілкування матері та дитини один раз на два тижні у супроводі представника служби у справах молоді.
Суди не врахували, що недоцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю також встановлено органом опіки і піклування в особі Управління сім`ї, молодіжної політки та захисту дітей Тернопільської міськради, оскільки орган не мав можливості вислухати думку самої дитини з цього приводу.
У листопаді 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву позивач вказала, що суд може визначити місце проживання дитини лише з одним з батьків, тому дитина не може знаходитися на території іншої держави без батьківського супроводу. Водночас мати дитини також перебуває на території Німеччини, а тому судове рішення, яким місце проживання дитини визначено із нею не суперечитиме інтересам дитини. Відповідач ОСОБА_2 надав до суду неправильний переклад судових рішень Дільничного суду м. Франкфурт-на-Майні від 08 березня 2023 року, який не відповідає дійсності. Суди попередніх інстанцій підставно врахували той факт, що ОСОБА_2 ніколи не проживав із сином. Крім того, незаконне переміщення дитини за кордон зумовлено саме діями батька дитини всупереч волі її матері.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 2009 року до 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу між сторонами дитина залишилась проживати із матірʼю у м. Харкові та часто відвідувала за місцем проживання свою бабусю по батьковій лінії споріднення.
Відповідно до наданої директором Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 довідки від 04 серпня 2022 року № 78-в ОСОБА_3 навчається в зазначеній школі з першого класу, закінчив 6 клас у 2022 році. За час навчання дитина оволоділа навчальним матеріалом на середньому та достатньому рівнях. Школу відвідував регулярно, вміє працювати самостійно, відстоювати власну думку, займається спортом. Мати, ОСОБА_1, займається навчанням та вихованням сина. Дитина мешкає з матір`ю, яка відвідує батьківські збори, цікавиться поведінкою та контролює сина, підтримує тісний зв`язок з адміністрацією школи та класним керівником.
Згідно із довідкою громадської організації "Запорізька обласна федерація тенісу" від 15 серпня 2021 року ОСОБА_3 був учасником турніру з великого тенісу серед хлопчиків до 12 років, який проходив у м. Запоріжжі, у супроводі матері ОСОБА_1
29 березня 2022 року ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 за заявою матері ОСОБА_1 був зарахований до 6-Б класу Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 надано інформацію від 25 липня 2022 року № 125 на тимчасове відвідування цієї школи та 04 червня 2022 року відрахований з числа учнів. Питаннями організації освітнього процесу ОСОБА_3 займалася його мати ОСОБА_1 .
Відповідно до характеристики ОСОБА_1, наданої 04 серпня 2022 року головою правління ОСББ "Павлове поле", позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживала за вказаною адресою з 2009 до 2022 року, за період проживання скарг від сусідів на неї не надходило, громадський порядок не порушувала, правил, встановлених ОСББ "Павлове поле", дотримувалась, ініціативи членів ОСББ підтримувала. Неконфліктна, привітна, ввічлива, в побуті доброзичлива, суперечок з сусідами не має. Займається вихованням дитини, бере участь у громадському житті житлового комплексу. Разом з ОСОБА_1 проживає син ОСОБА_3, дитина привітна, комунікабельна, доглянута
ОСОБА_1 не має ознак психічного захворювання, не перебуває на диспансерному обліку з приводу розладів психіки та поведінки
Згідно із рапортом інспектора-чергового Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області від 16 березня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до РУП ГУ НП з повідомленням, що його дитина знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з чужим чоловіком, заявник має намір забрати дитину. Заявник не проживає з сином, оскільки з матір`ю розлучені, мати з сином переїхали з м. Харкова, проживають на орендований квартирі. Заявник повідомив, що хоче забрати сина до баби у Німеччину, однак його мати категорично проти.
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетинав державний кордон на виїзд з України 28 червня 2022 року в пункті пропуску "Ужгород".
Сторони не заперечують, що малолітній ОСОБА_3 на теперішній час проживає у Німеччині з бабою по лінії батька.
У Німеччині також має право на проживання мати дитини ОСОБА_1 .
У матеріалах справи містяться два рішення Дільничного суду м. Франкфурт-на-Майні від 08 березня 2023 року № 456 F5025/23ЕАSО та № 456 F5023/23 UG, якими завершено без судового втручання розгляд заяв ОСОБА_1 про визначення порядку спілкування матері та дитини, а також заборону виїзду дитини за кордон.
Домовленістю між сторонами визначено порядок спілкування матері та сина (кожні два тижня у супроводі представниці у справах молоді).
Крім того, матеріали справи містять протокол закритого судового засідання Дільничного суду м. Франкфурт-на-Майні від 22 лютого 2023 року, де було долучено службову записку представниці для захисту прав та інтересів особи, що потребує опіки.
З цієї службової записки вбачається, зокрема, під час розмов із сторонами склалося відчуття, що у ОСОБА_3 з абсолютною точністю існує більш тісний зв`язок з бабусею. Крім того, ОСОБА_3 боїться, що мати може повернутися з ним до України. Він вважає, що мати перебуває зараз в Німеччині тільки заради нього і власне хоче повернутися в Україну, де проживає її громадянський чоловік.
Представниця служби у справах молоді надала такі пояснення: " ОСОБА_3 по суті описав нам ситуацію, що відбувається, так само як і на заслуховуванні. Нам він ще більше скаржився на стрес під час зустрічей зі своєю мамою, оскільки вона здійснювала на нього тиск. Крім того, він нам чітко сформулював своє бажання будувати своє майбутнє в Німеччині. ОСОБА_3 чітко висловив своє бажання жити разом із бабусею. Крім того, він висловив побоювання щодо того, що під час зустрічі з мамою його можуть вивезти до України".
Управлінням сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради 07 грудня 2022 року було складено висновок № 1407, відповідно до якого орган опіки та піклування у зв`язку із неможливістю з`ясування об`єктивних обставин матеріалів цивільної справи вважає недоцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 173-175).
Згідно з довідкою, виданою начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 05 серпня 2022 року № 12/282 ОСОБА_2, відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 69/2022, проходить військову службу за призовом у військовій частині НОМЕР_1, АДРЕСА_3, з 22 червня 2022 року по теперішній час (а. с. 85 т.1).
Опитаний в судовому засіданні за допомогою відеозв`язку ОСОБА_3 зазначив, що хоче мешкати з батьком в Україні, але з огляду на війну та перебування батька на військовій службі має бажання залишитися жити із бабою у Німеччині, де є безпечні умови для його життя, навчання.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.