ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 202/1267/20
провадження № 51-2938 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції ),
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_5 на вирок Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 29липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця в с. Мовчани, Жмеринського району, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2022 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без зміни.
За обставин, детально викладених у вироку, 05 грудня 2019 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 знаходився у одній з інженерних споруд, які призначені для перекриття труб теплопостачання, розташованій на території КПН "Шоста міська клінічна лікарня" ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 13, де разом з потерпілим ОСОБА_8 розпивали лікарський засіб "настоянка глоду". В ході розпивання вказаного лікарського засобу, ОСОБА_6 вирішив залишитись спати у вказаній споруді, однак потерпілий заперечив та намагався його вигнати, застосовуючи фізичну силу у виді поштовхів ногами в ділянку тулубу, у зв`язку із чим між ними виник словесний конфлікт. У ході конфлікту у ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, діючи умисно та бажаючи настання смерті ОСОБА_8, правою рукою взяв зі столу ніж та умисно, цілеспрямовано розуміючи, що застосовуючи ніж може заподіяти смерть потерпілому, усвідомлюючи, що з лівої сторони грудної клітини знаходяться життєво важливі органи, тобто передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_8 та бажаючи її настання, наніс ножем один удар в ділянку грудної клітини ліворуч, спричинивши ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені, яке відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеня, є небезпечним для життя в момент його спричинення та знаходиться у причинному зв`язку із настанням смерті. В результаті отриманого тілесного ушкодження потерпілий ОСОБА_8 помер.
Впевнившись в тому, що потерпілий лежить на підлозі без ознак життя, залишивши його ОСОБА_6 пішов з місця вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- для проведення судово-імунологічної експертизи куртки та джинсових штанів ОСОБА_6 надані речі, які не визнавалися речовими доказами;
- порушено вимоги ст. 290 КПК;
- в обвинувальному акті не конкретизовано який саме умисел мав ОСОБА_6 на позбавлення життя іншої людини (прямий чи непрямий), а також не конкретизовано мотив та мету вчинення злочину, що, на думку захисника, є обов`язковою умовою кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК;
- судові рішення попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст. 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали вимоги, викладені в касаційній скарзі. Прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який повідомив, що 05 грудня 2019 року коли він був на чергуванні в приймальному відділенні КПН "Шоста міська клінічна лікарня", після 16 години до лікарні зайшов чоловік, одягнутий у кофту із капюшоном і куртку та повідомив, що на теплотрасі знаходиться труп людини, попросив щось з ним зробити; свідка ОСОБА_10 який повідомив, що перебуваючи на чергуванні в приймальному відділенні КПН "Шоста міська клінічна лікарня", близько 18 години до лікарні зайшов обвинувачений та повідомив, що на теплотрасі знаходиться труп людини та попросив викликати швидку. Обвинувачений мав неохайний вигляд та щось пив із якоїсь пляшки; на підставі аналізу показань інших свідків, зміст яких викладено у вироку.
Крім того, винуватість ОСОБА_6 підтверджується фактичними даним, які містяться у:
протоколі огляду від 07 грудня 2019 року та фототаблиці до нього, відповідно до якого було оглянуто паперовий конверт, у якому виявлено ніж з рукояткою довжиною 9,5 см. білого кольору та лезо довжиною 11,5 см. з речовиною бурого кольору;
протоколі пред`явлення речей для впізнання від 07 грудня 2019 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_6 впізнав ніж як такий, яким було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_8, від чого останній помер;
протоколі проведення слідчого експерименту від 07 грудня 2019 року за участю ОСОБА_6, та його захисника ОСОБА_11, під час якого ОСОБА_12 вказав на обставини кримінального правопорушення, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому;
висновку судово-медичної експертизи ножа №66/1 від 26 грудня 2019 року, відповідно до якого на клинку ножа, вилученому 06 грудня 2019 року в ході проведення огляду місця події, встановлено наявність крові та знайдені епітеліальні клітини з ядрами. За отриманими результатами досліджень, кров на клинку ножа могла походити від потерпілого ОСОБА_13, беручі до уваги групову належність його крові;