ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 157/149/23
провадження № 51-4731 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Волинського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030530000563, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо він не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України.
Також суд вирішив долю речових доказів.
Волинський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 11 липня 2023 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_6 засуджено за те, що він 22 листопада 2022 року близько 23:50, знаходячись у будинку за місцем проживання у АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_8, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, завдав останній одного удару кулаком у ділянку живота зліва, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота, розриву селезінки, внутрішньої кровотечі, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Зазначає, що апеляційний суд не навів вагомих і достатніх обґрунтувань, які би свідчили про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання, яке належить відбувати реально, та невмотивовано відхилив аргументи сторони захисту про зворотне. На думку захисника, апеляційний суд не зважив на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні п`ятьох дітей, визнав свою вину, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілою та висловив готовність до виплати їй компенсації. Ці обставини в сукупності, як стверджує захисник, свідчать про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_9, яка брала участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, подала письмові заперечення на касаційну скаргу захисника, у яких просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 залишити без зміни як законний, а скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу захисника на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні, оскільки вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність внаслідок незастосування положень ст. 75 КК України, що потягло невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, є безпідставними.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.