ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 338/325/22
провадження № 51-4692 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року й ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022096120000019, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Івано-Франківська, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Також суд у вироку задовольнив частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 і постановив стягнути з ОСОБА_6 на його користь 4301,22 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 10 березня 2022 року близько 15:15, перебуваючи у службовому кабінеті в приміщенні службово-екслуатаційного блоку № 1 Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, що розташоване в с. Похівка, урочище "У гаю", 1, Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, під час конфлікту з ОСОБА_7, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, вдарив останнього кулаком у ділянку грудної клітки, заподіявши потерпілому сильний фізичний біль, а потім схопив його за праве вухо та силою потягнув, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці правої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування цих вимог зазначає, що суд ухвалив обвинувальний вирок за відсутності належних і допустимих доказів його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Вважає, що суд неправильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, не з`ясував мотиву кримінального правопорушення, а також механізму заподіяння тілесних ушкоджень та ступеню їх тяжкості. Зазначає про неузгодженість фактичних даних, які містяться в показаннях потерпілого, свідків, письмових доказах і висновках експертиз. Водночас наголошує на тому, що свідки дали неправдиві показання, а висновки судово-медичних експертиз є недостовірними. Зазначенні обставини, на думку засудженого, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який у порушення вимог статей 404, 419 КПК України не перевірив і не дав обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження обставин кримінального провадження та призначення комісійної судово-медичної експертизи, внаслідок чого необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_7 подав письмові заперечення на касаційну скаргу засудженого, та просив залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні, оскільки судові рішення є законними й обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та виходить із фактичних обставин, установлених цими судами.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить дати окремим доказам іншу оцінку з точки зору їх достовірності, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Натомість вказані обставини, на які посилався ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, не встановивши порушень, передбачених статтями 410, 411 КПК України, залишив вирок без змін, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи були відхилені.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок у межах доводів поданої апеляційної скарги, перевірив обставини, встановлені судом першої інстанції, проаналізував докази, надав їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення. При цьому суд другої інстанції дійшов правильного висновку, що докази, які були досліджені місцевим судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України та покладені в основу вироку, а саме: показання потерпілого ОСОБА_7 про обставини, за яких ОСОБА_6 заподіяв йому тілесні ушкодження, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які перебували на місці цієї події, допитаного як свідка лікаря ОСОБА_14, котрий пояснив як надав медичну допомогу потерпілому у вигляді первинної обробки рани й накладання швів, висновки судово-медичних експертиз (зокрема додаткової), показання експерта в суді та інші письмові докази, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, вказаних у вироку. Такий висновок суду достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які апеляційний суд належним чином перевірив та змістовно навів в ухвалі.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би у контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК України свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, суд апеляційної інстанції не встановив.
Водночас апеляційний суд ретельно перевірив наведену ОСОБА_6 власну версію події і визнав її такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами. Також цей суд переконався у безпідставності тверджень ОСОБА_6, які аналогічні доводам касаційної скарги, щодо відсутності в нього мотиву на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Так, з`ясувавши характер взаємовідносинзасудженого і потерпілого, перебіг подій перед кримінальним правопорушенням, а саме те, що між ними стався конфлікт, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження потерпілому на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.