ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 202/7721/19
провадження № 51-2404 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12018040660002037 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора залишені без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що 18 грудня 2018 року, приблизно о 18:30 год. ОСОБА_6 був затриманий відповідно до ст.ст. 260-263 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, екіпажем патруля "Легіон-125", які були вдягнуті у формений одяг співробітників патрульної поліції, мали табельну вогнепальну зброю, пересувались на службовому автомобілі, тобто, знаходились при виконанні службових обов`язків.
Цього ж дня, знаходячись у службовому автомобілі, затриманий ОСОБА_6, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заподіяння працівникові правоохоронного органу ушкоджень, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проявляючи неповагу до правоохоронних органів, усвідомлюючи, що ОСОБА_7, який сидів поруч, є працівником правоохоронного органу та знаходиться при виконання своїх службових обов`язків, умисно наніс головою удар в обличчя ОСОБА_7, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що судовий розгляд проведено неповно, його вину не доведено, в суді першої інстанції було порушено його право на захист, адже він відмовився від захисника через неналежний захист його прав і просив суд відкласти розгляд для укладення договору з іншим захисником, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання. На ці порушення не відреагував суд апеляційної інстанції, який постановив своє рішення за відсутності захисника, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення стаціонарної судової психіатричної експертизи.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений у судовому засіданні підтримав свою скаргу, навів доводи щодо порушень його права на захист у суді першої інстанції, недопустимості доказів у кримінальному провадженні та просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі засуджений висловлює доводи щодо неповноти судового розгляду, оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, які, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість, зазначені обставини ретельно перевірив суд апеляційної інстанції, який надав їм відповідну оцінку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанцій про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
З матеріалів провадження встановлено, що суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, суд оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що винуватість ОСОБА_6 доведена поза розумним сумнівом.
Так, суд взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_7, який розказав про обставини затримання ОСОБА_6 та стверджував, що саме останній завдав умисно удару головою йому в ніс, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Свідок ОСОБА_8 підтвердила показання потерпілого, а також пояснила, що в момент події крім неї, потерпілого та обвинуваченого в автомобілі нікого не було. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, у свою чергу, також підтвердили обставини затримання ОСОБА_6, звертали увагу на його поведінку під час затримання. Потерпілий та свідки перед початком допиту попереджалися судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приводилися до присяги, обставин, що ставили би під сумнів показання цих свідків, судами не встановлено.