ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1717/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Ткачук Б.В.,
відповідача: Шемаєв В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023
та рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023
у справі № 922/1717/23
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Гранд"
до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Гранд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", в якому просило суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних з постачання електричної енергії ОСББ "ЖК Гранд" за період дії в Україні воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 та зобов`язати ПрАТ "Харківенергозбут" зробити перерахунок заборгованості ОСББ "ЖК "Гранд", виключивши із загальної суми заборгованості нараховані пеню, індекс інфляції та 3% річних, починаючи з 24.02.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на незаконність нарахування ПрАТ "Харківенергозбут" штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасно оплачену заборгованість через запровадження в Україні карантину у зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 з грудня 2020 року та запровадження в Україні правового режиму воєнного стану починаючи з 24.02.2022.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (колегія суддів у складі: Терещенко О.І. - головуючий, Тихий П.В., Шутенко І.А.), позов задоволено. Визнано незаконними дії відповідача щодо нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних з постачання електричної енергії позивачу за період дії в Україні воєнного стану, починаючи з 24.02.2022, та зобов`язано відповідача зробити перерахунок заборгованості позивача, виключивши з суми заборгованості нараховані неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні, починаючи з 24.02.2022.
Судами встановлено, що 01.01.2019 між ПрАТ "Харківенергозбут" (постачальником) та ОСББ "ЖК Гранд" (споживачем) укладено договір № 737/7817 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 3 комерційної пропозиції № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (далі - комерційна пропозиція), розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Згідно з п. 4 комерційної пропозиції, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Згідно з п. 7 комерційної пропозиції, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Позивач посилався на те, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022 та запровадження правового режиму воєнного стану, у позивача з об`єктивних причин (виїзд більшості мешканців будинку, влучання 05.03.2022 у будинок ворожої ракети, залучення великої кількості коштів ОСББ на усунення наслідків ракетного обстрілу, підготовки будинку до зимового періоду, підключення та налаштування генератору, отриманого від волонтерів) виникла заборгованість зі сплати поставленої електричної енергії. В отриманих від відповідача рахунках на оплату, крім основного боргу, ще зазначалось про необхідність сплати пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 30.01.2023, у якому просив провести перерахунок заборгованості ОСББ "ЖК Гранд" за постачання електричної енергії, виключивши з неї надмірно нараховані пеню, індекс інфляції та 3% річних, починаючи з 24.02.2022.
Відповідач листом вих. № 01-21/1241 від 14.02.2023 "Про надання роз`яснень" повідомив позивача, що вважає нарахування штрафних санкцій під час дії правового режиму воєнного стану законними та наполягав на їх сплаті.
21.02.2023 відповідач надіслав на адресу позивача претензію, у якій, незважаючи на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 та постанову НКРЕКП №332 від 25.02.2022, наполягав на сплаті не тільки основної заборгованості, але й пені, індексу інфляції та 3% річних.
Позивач посилався на те, що нарахування відповідачем пені, індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасно сплачену електроенергію після 24.02.2022 є незаконним через запровадження в Україні карантину у зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19, - починаючи з 19.12.2020 та запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, - починаючи з 24.02.2022.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування ОСББ, які є юридичними особами, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Проте зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори. В свою чергу, доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а й суб`єктами господарювання, матеріали справи не містять. Наявність індивідуальних договорів у деяких мешканців будинку з постачальником електричної енергії жодним чином не спростовує факту того, що електроенергія, яка сплачується за утримання спільного майна, в тому числі місць загального користування з рахунків ОСББ витрачається в інтересах виключно всіх співвласників.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував на постанову Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", яка не стосується постачання електричної енергії взагалі. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові помилково ототожнює "населення" та "тарифи для населення", посилаючись у тексті постанови на документ, що втратив чинність у 2021 році. При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди помилково керувалися: підпунктом 4 пункту 3 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги); підпунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги). Також скаржник зазначає, що договір укладено для здійснення споживачем господарської діяльності, яка не включає постачання електричної енергії. Судом не враховано, що за адресою позивача у багатоквартирному будинку укладені договори про постачання електричної енергії споживачу між побутовими споживачами безпосередньо з товариством, що виключає розрахунок споживачів за загальним розрахунковим засобом обліку та віднесення позивача до колективного побутового споживача. Укладення індивідуального договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є правом мешканців багатоквартирного будинку і залежить виключно від їх волевиявлення, а тому споживачу правомірно було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду з приводу: незастосування електропостачальниками підпункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" до юридичних осіб зокрема до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; незастосування електропостачальниками підпункту 4 пункту 3 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до юридичних осіб зокрема до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; не віднесення електропостачальниками об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, мешканцями якого укладено індивідуальні договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до п. 62 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 10.2.16 Розділу X Правил роздрібного ринку електричної енергії до колективного побутового споживача.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.01.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2024.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.01.2024 від скаржника надійшли додаткові пояснення, у яких він просить врахувати заяву ОСОБА_1 (власника нежитлових приміщень за адресою позивача), в якій він скаржиться на неправомірні дії ОСББ "ЖК "Гранд" стосовно самоуправного припинення подання електричної енергії через наявність заборгованості перед ОСББ "ЖК "Гранд". Верховний Суд долучає вказані пояснення до матеріалів справи, однак залишає їх без розгляду, оскільки передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.