ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 607/9004/22
провадження № 51-5154 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022211040000724, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Скалат Тернопільської області, раніше судимого вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2018 року за ч. 3 ст. 185,
ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областівід
03 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили, але не довше 01 травня 2023 року.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту його затримання, тобто з 19 год 51 хв. 28 травня 2022 року.
Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 28 травня 2022 року, близько 12 год 30 хв., діючи умисно, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до ОСОБА_8, який в цей час перебував на сходовій клітці у під`їзді АДРЕСА_2, засунув руку у ліву нагрудну кишеню сорочки останнього та почав виймати грошові кошти. В цей час потерпілий в силу віку та стану здоров`я не встиг вчинити фізичного опору. Після цього, ОСОБА_7 відкрито викрав грошові кошти в сумі 600 грн та з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки відмова у задоволенні клопотання про призначення експертизи є незаконною з огляду на те, що під час дослідження в судовому засіданні письмових доказів обвинувачений в категоричній формі заперечив факти відмови 17 червня 2022 року від захисника під час перебування в СІЗО-26 м. Чорткова, власноручного написання в протоколі від 17 червня 2022 року про самостійне представлення своїх прав під час досудового розслідування, підписання протоколу отримання зразків біологічного походження від 17 червня 2022 року, а також підпис у постанові прокурора про відбір взірців біологічного походження для експертизи від 17 червня 2022 року в графі "з постановою ознайомлений".
Крім цього вказує, що у апеляційній скарзі сторона захисту заявляла клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, що не знайшло свого відображення в ухвалі апеляційного суду та відповідно не було вирішене.
Також зазначає, що за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 фактично було затримано 28 травня 2022 року та супроводжено до будинку АДРЕСА_3, де знаходився потерпілий. У ході затримання ОСОБА_7 без понятих, ухвали слідчого судді та складення відповідного процесуального документу було проведено його обшук в ході якого вилучено особисті речі, при цьому затриманому ОСОБА_7 не роз`яснено його право на захист, тобто право мати захисника.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Потерпілий ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явився, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Як слідує з вироку ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті, не визнав, від дачі показань відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.