ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 183/6284/22
провадження № 51-6584км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу (вирок) Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє:вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 310 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2021 року ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
За вироком місцевого суду 01 червня 2022 року близько 09:00 у ОСОБА_6 виник прямий умисел, спрямований на незаконний посів та вирощування конопель. З цією метою ОСОБА_6, перебуваючи за місцем свого мешкання ( АДРЕСА_1 ), за допомогою інтернет мережі замовив насіння конопель в кількості 17 шт. Після їх отримання при невстановлених під час досудового розслідування обставинах, ОСОБА_6 приніс вказане насіння до себе додому за вищевказаною адресою та, реалізуючи свій прямий умисел, 03 червня 2022 року близько 10:00 облаштував на території огороду місце для вирощування рослин конопель, яке зі сторони огороду та зверху накрив затіняючою сіткою, де у ґрунт висадив раніше придбані ним насіння конопель у кількості 11 шт. Після чого, 01 серпня 2022 року близько 10:00, ОСОБА_6, продовжуючи свій прямий умисел, за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою у раніше заготовлені горщики, виготовлені із агроволокна, висадив раніше придбані ним насіння конопель у кількості 6 шт. В подальшому у період з 03 червня по 12 серпня 2022 року ОСОБА_6 здійснював систематичний догляд за посівом та ростом рослин конопель, а саме: проривав бур`ян, рихлив землю, підв`язував стовбури рослин конопель, здійснював систематичний полив, з метою доведення рослин до стадії дозрівання, а саме до того часу, доки вони не стануть придатні для виготовлення з них наркотичного засобу канабісу. Своїми вказаними умисними діями ОСОБА_6 здійснив незаконний посів та вирощування рослин конопель у кількості 17 шт.
12 серпня 2022 року в період часу з 08:42 по 09:03 під час проведення обшуку території домоволодіння АДРЕСА_1, співробітниками поліції на території городу виявлено 17 кущів рослинного походження темно-зеленого кольору, які є рослинами роду коноплі, що віднесені до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей, які ОСОБА_6 раніше незаконно посіяв та вирощував.
Дніпровський апеляційний суд вироком від 31 липня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 310 КК у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2021 року та остаточно визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму в розмірі 8 500 грн, вирішено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 .
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За змістом касаційної скарги захисниця, не погоджуючись із вироком апеляційного суду щодо ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати його і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На думку касатора, апеляційний суд невірно трактував норми ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК, що вплинуло на призначення остаточного покарання її підзахисному, та у цьому вбачає неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Додає, що під час апеляційного розгляду було грубо порушено право на захист ОСОБА_6, оскільки судове засідання проводилось без її участі.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу сторони захисту без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікації його дій за ч.1 ст. 310 КК у касаційному порядку стороною захисту не оскаржується.
За змістом касаційної скарги, незаконність вироку суду апеляційної інстанції сторона захистувбачає в істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону та неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність.
Однак зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 був засуджений вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з подальшим звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Злочин, за який ОСОБА_6 було засуджено оскаржуваним вироком від 04 жовтня 2022 року, він вчинив у період з 01 червня по 12 серпня 2022 року, тобто в період іспитового строку, встановленого за попереднім вироком. Районний суд за цим вироком засудив ОСОБА_6 до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн та ухвалив виконувати самостійновирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2021 року.
Прокурор в апеляційній скарзі ставив питання про скасування вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року в частині призначення ОСОБА_6 покарання та постановлення нового вироку. При цьому вказував, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 остаточне покарання, не взяв до уваги, що останній вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком від 05 листопада 2021 року та не застосував правила ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.