ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 755/4080/23
провадження № 51-6061 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12023100040000615 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст постановлених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року, та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо запобіжного заходу, судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 грудня 2022 року, приблизно о 18:00, перебуваючи поблизу житлового будинку № 2/20 на вул. Тампере у м. Києві, знайшов ключі від автомобіля "Volkswagen Tiguan", д.н.з. НОМЕР_1, які були загублені власницею автомобіля ОСОБА_8, та не маючи наміру їх повертати, залишив собі. 13 лютого 2023 року у денний час доби, прибув до двору житлового будинку № 2/20 на вул. Тампере у м. Києві, де виявив автомобіль "Volkswagen Tiguan", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 313 433,93 грн, ключі від якого він знайшов раніше, та, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи раніше судимим за умисний корисливий злочин проти власності, за допомогою знайденого ключа відкрив зазначений автомобіль, сів до його салону, привів двигун у дію та поїхав.
У подальшому у нічний час ОСОБА_7 залишив викрадений автомобіль поблизу ринку "Даринок", а зранку 14 лютого 2022 року знову повернувся до вказаного автомобіля, повторно привів його двигун у дію та поїхав у власних справах до житлового будинку АДРЕСА_2, де знову залишив. Того ж дня приблизно о 14:00 ОСОБА_7 повернувся до викраденого автомобіля, сів до його салону, після чого був затриманий працівниками поліції.
За встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 (далі - прокурор) ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що суд першої інстанції, постановляючи вирок, дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для застосування до засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна. Перевірячи вирок місцевого суду, апеляційний суд наведеним доводам прокурора належної оцінки не надав, та безпідставно зазначив про відсутність у ОСОБА_7 корисливого умислу, який до того ж, на думку апеляційного суду, органом досудового розслідування не інкримінувався останньому. Наголошує, що унаслідок заволодіння чужим транспортним засобом ОСОБА_7, якого раніше засуджено за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, отримав у своє користування цінне майно та розпочав використовувати його на власний розсуд, тобто діяв з корисливим умислом. Також стверджує, що у висунутому обвинуваченні не вказувалося, що ОСОБА_7 заволодів транспортним засобом щоб покататися, як про це вказує апеляційний суд, а зазначалося, що засуджений заволодів таким майном саме з корисливих мотивів, та не намагався повернути викрадений автомобіль його власнику, оскільки його дії припинені працівниками поліції.
За таких обставин вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а саме у зв`язку з незастосуванням щодо засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не направляли.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.